Справа № 159/4847/14-к
Провадження № 1-кп/159/19/16
09 листопада 2016 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012020110000005 про визнання доказів недопустимими та проведення слідчих дій, -
В провадженні суду перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 164, ч.4 ст. 358 КК України.
ОСОБА_4 подано клопотання про визнання доказів недопустимими, проведення слідчих дій, а саме: витребування документів та призначення судово-почеркознавчої експертизи.
Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 ставить питання про витребування книги обліку доходів і витрат у підприємця ОСОБА_7 з відображенням руху готівки, щоденного звіту про надання послуг, повернення (видачу) готівкових коштів ОСОБА_4 в сумі 1000 гривень, договору купівлі-продажу холодильника, а також провести судову почеркознавчу експертизу журналу, де відображено факт купівлі ОСОБА_4 холодильника у підприємця ОСОБА_7 .
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого обвинуваченим клопотання, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Частиною 2 ст. 223 КПК України визначено, що підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Конкретний перелік слідчих (розшукових) дій визначено в Главі 20 КПК України, яка регламентує порядок їх проведення у кримінальному провадженні. Зокрема, до слідчих (розшукових) дій належать допит, пред'явлення особи та (або) речей для впізнання, обшук, огляд, слідчий експеримент, освідування особи, проведення експертизи.
Клопотання про витребування таких доказів, як книги обліку доходів і витрат у підприємця ОСОБА_7 з відображенням руху готівки, щоденного звіту про надання послуг, повернення (видачу) готівкових коштів ОСОБА_4 в сумі 1000 гривень, договору купівлі-продажу холодильника не являється можливим, оскільки дані документи у свідка не збереглись.
Клопотання обвинуваченого про проведення експертизи не є обґрунтованим, оскільки не доводить можливість досягнення мети такої слідчої дії, оскільки допитаний в якості свідка підприємець ОСОБА_7 вказав на той об'єм документів, які на сьогоднішній день збереглись, інших документів надати не може, в зв'язку з чим відповідей на поставлені обвинуваченим питання перед експертом не можуть бути надані.
Крім того, обвинувачений просить визнати докази та відомості, які містяться у довідці ОСОБА_7 від 13.05.2013 року недопустимими.
Згідно ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1). здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит; 6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими, а у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато.
У зв'язку з тим, що судом не було встановлено очевидної недопустимості зазначених обвинуваченим доказів під час судового розгляду, в силу ст. 89 КПК України суд вважає за необхідне вирішити питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 89, 223 КПК України, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012020110000005 про визнання доказів недопустимими, проведення експертизи та проведення інших слідчих дій відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1