Рішення від 07.11.2016 по справі 159/3849/16-ц

Справа № 159/3849/16-ц

Провадження № 2/159/1413/16

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м. Ковель Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням - судді Луньової Т.М.,

за участі секретаря - Канашкової О.М.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за період з травня 2014 року по липень 2016 року включно у сумі 40920 грн. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач посилається на наступні обставини: сторони є батьками двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які постійно проживають з позивачем. Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 11 травня 2012 року ухвалено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох дітей у розмірі 800 грн. щомісячно. Рішення суду відповідач виконує неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості по сплаті аліментів, розмір якої на час звернення позивача з даним позовом до суду становив 4694,25 грн. У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем аліментів, визначених рішенням суду, позивач вимушена застосовувати додаткових зусиль для забезпечення дітей найнеобхіднішим для їх повноцінного розвитку та життя. Враховуючи існуючу в країні інфляцію і її вплив на ціноутворення, є очевидними негативні наслідки порушення відповідачем строків сплати аліментів.

У ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві і прохає задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 позову не визнали. Заперечуючи проти позову посилаються на ту обставину, що на утриманні відповідача перебуває мати - пенсіонер та батько, який має онкологічне захворювання. Крім цього посилаються на ту обставину, що відповідач періодично надає дочці матеріальну допомогу у добровільному порядку, шляхом надіслання їй за місцем її навчання овочів, солодощів чи паштету.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підставний і підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 196 СК України, передбачено право одержувача аліментів на стягнення неустойки у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У ході судового розгляду відповідач визнав обставини, якими позивач обґрунтувала позовні вимоги, зокрема ту обставину, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 11.05.2012 року ухвалено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 800 грн. щомісячно на утримання двох дітей, а також визнав достовірність інформації, яка міститься у довідці-розрахунку Ковельського міського відділу Державної виконавчої служби №1273/04-31/18 від 08 вересня 2016 року, щодо нарахування та сплати відповідачем аліментів за період з 23.04.2012 року по 31 серпня 2016 року (а.с.7).

Заперечуючи проти позову відповідач покликається на норми статті 196 ЦПК України за якими розмір неустойки може бути зменшений з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Зокрема як на обставини, які вадили належному виконанню аліментних зобов'язань зазначає відсутність постійного місця роботи, перебування на його утриманні матері-пенсіонерки та хворого батька.

Суд не визнає обставини, зазначені відповідачем у заперечення позову такими, що тягнуть за собою зменшення розміру неустойки чи звільнення відповідача від сплати неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У ході судового розгляду встановлено і визнається відповідачем, що останній допустив заборгованість по сплаті призначених йому щомісячних сум аліментів, всупереч рішення суду аліменти сплачує нерегулярно.

У ході судового розгляду також встановлено, що відповідач не має постійного місця роботи, однак на обліку в центрі зайнятості населення не перебуває і не вважає за необхідне реєструватися у пошуках роботи з покликанням на ту обставину, що його доходи є значно вищими, ніж оплата роботи, яку йому можуть запропонувати у центрі зайнятості.

У ході судового розгляду встановлено також, що батьки відповідача є пенсіонерами і отримують пенсію за віком.

Наданими суду відповідачем письмовими доказами доводиться та обставина, що батько позивача, ОСОБА_6, з 17 травня по 25 травня 2016 року перебував на лікуванні у з приводу онкозахворювання. Однак відповідач неналежно виконує рішення суду в частині сплати аліментів на утриманні дітей з часу призначення таких аліментів, тобто з квітня 2012 року. Крім цього, позивач також тяжко хвора і потребує значних витрат на лікування.

Досліджені судом докази вказують про обізнаність відповідача з обов'язком по сплаті аліментів, що визнається сторонами.

Доказів на підтвердження поважних причин несплати аліментів за вказаний у позові період відповідачем суду не надано.

Як роз'яснено в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Зі змісту постанови Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі №6-94цс15, вбачається, що вирішуючи в конкретному випадку питання щодо усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верхового Суду України змінила свою правову позицію висвітлену рініше у постановах ВСУ від 11.09.2013 року (справа № 6-81цс13) та 01.10.2014 року (справа № 6-149цс14) щодо нарахування пені за час прострочення сплати аліментів.

Отже, з урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку, та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Відтак суд не погоджується з розрахунком суми пені, зазначеним позивачем у обґрунтування позову.

Здійснюючи розрахунок розміру неустойки, суд бере до уваги непогашені суми аліментів, відповідно до позовних вимог, за період починаючи з травня 2014 року по липень 2016 року включно:

місяць, у якому сума заборгованості кількість днів розмір пені

виникла заборгованість

квітень 2014 року 800 грн. х 1% х 30 240 грн.

травень 2014 року 400 грн. х 1% х 31 124 грн.

червень 2014 року 800 грн. х 1% х 30 240 грн.

серпень 2014 року 800 грн. х 1% х 31 248 грн.

жовтень 2014 року 800 грн. х 1% х 31 248 грн.

грудень 2014 року 800 грн. х 1% х 31 248 грн.

лютий 2015 року 400 грн. х 1% х 28 112 грн.

березень 2015 року 400 грн. х 1% х 31 124 грн.

квітень 2015 року 800 грн. х 1% х 30 240 грн.

травень 2015 року 400 грн. х 1% х 31 124 грн.

червень 2015 року 800 грн. х 1% х 30 240 грн.

вересень 2015 року 400 грн. х 1% х 30 120 грн.

жовтень 2015 року 400 грн. х 1% х 31 124 грн.

листопад 2015 року 300 грн. х 1% х 30 90 грн.

лютий 2016 року 800 грн. х 1% х 29 232 грн.

березнь 2016 року 300 грн. х 1% х 31 93 грн.

квітень 2016 року 300 грн. х 1% х 30 90 грн.

травень 2016 року 400 грн. х 1% х 31 124 грн.

червень 2016 року 400 грн. х 1% х 30 120 грн.

липень 2016 року 400 грн. х 1% х 31 124 грн.

а всього 3305 грн.

Отже, з відповідача слід стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з з травня 2014 року по липень 2016 року включно в розмірі 3305 грн.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 15, 30, 58-62, 85, 212, 213, 215, 173,174,218 ЦПК України, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ст. 196 Сімейного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1 3305 грн. (три тисячі триста п'ять грн..) неустойки за прострочення сплати аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 44 грн. (сорок чотири грн..).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча Т.М.Луньова

Попередній документ
62602628
Наступний документ
62602630
Інформація про рішення:
№ рішення: 62602629
№ справи: 159/3849/16-ц
Дата рішення: 07.11.2016
Дата публікації: 16.11.2016
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Ковельський міськрайонний суд Волинської області
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин