Справа № 183/3890/16
№ 1-кп/183/714/16
іменем України
10 листопада 2016 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015040010000721 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №100 від 29 травня 2015 року солдат ОСОБА_4 був зарахований до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та в подальшому призначений на посаду механіка-водія евакуаційного взводу військової частини НОМЕР_1
За наведених обставин, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Відповідно до Закону України про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» статті 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. У відповідності до нової редакції статті 407 КК України внесеної Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини» опублікованої у журналі Голос України від 04.03.2015 - № 39, солдат ОСОБА_4 вчинив злочин в умовах особливого періоду.
Однак, 07 серпня 2015 року солдат ОСОБА_4 діючи всупереч наведених вище вимог Статуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , самовільно залишив військову частину без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
30 червня 2016 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_4 був доставлений до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України.
Таким чином, 07 серпня 2015 року солдат ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину польова пошта НОМЕР_1 без поважних причин та незаконно перебував поза розташуванням військової частини до 30 червня 2016 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що обставини викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю їх підтверджує. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.
Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, враховуючи те, що ОСОБА_4 вину визнав повністю, за місцем служби характеризується задовільно, раніше не судимий, приймав участь в проведенні антитерористичної операції на сході країни, дає суду підстави для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1