26 жовтня 2016 року м. Київ К/800/24987/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування наказу та поновлення на посаді,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, -
У лютому 2015 року ОСОБА_4 пред'явила в суд позов, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 26 грудня 2014 року №3744 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника СУ ГУ МВС» незаконним;
- поновити ОСОБА_4 на посаді слідчого СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивач проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління ГУ МВС.
До СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 3 грудня 2014 року надійшла копія заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо вчинення слідчим СУ ГУ МВС ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Головним слідчим управлінням МВС України 9 грудня 2014 року до СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області було направлено лист, за підписом заступника начальника ГСУ МВС України Мамки Г.М., з вимогою проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_4
Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 9 грудня 2014 року №3516 «Про організацію проведення службового розслідування», за підписом першого заступника начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області-начальника слідчого управління Мірошніченка О.Д., наказано призначити службове розслідування за фактом порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_4 та визначено склад комісії для проведення службового розслідування.
Службовим розслідуванням встановлено, що ГСУ МВС України проводиться досудове розслідування кримінального провадження №120113080000000183 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 206, частиною 4 статті 358, частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України за фактом незаконного заволодіння адміністративною будівлею ТОВ «Консорціум «Енергомашінжинірінг».
Під час проведення досудового слідства прийнято ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року на проведення тимчасового доступу до речей та документів, що містять охоронювану законом таємницю, і знаходяться в ПАТ КБ «ПриватБанк» міста Дніпропетровська.
З метою вжиття необхідних заходів щодо швидкого, повного розслідування, прийняття законних процесуальних рішень, в передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки, ГСУ МВС Україні доручило проведення відповідних слідчих дій ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
При цьому ГСУ МВС України було винесено постанову від 30 жовтня 2014 року про проведення процесуальних дій на іншій території, якою доручено слідчому СУ ГУМВС в Дніпропетровській області провести слідчі дії на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року.
Начальником відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СУ ГУМВС в Дніпропетровській області Гаврилюком І.Д. 6 листопада 2014 року організацію виконання постанови ГСУ МВС України від 30 жовтня 2014 року було доручено позивачу.
На виконання постанови ГСУ МВС України від 30 жовтня 2014 року та з метою складання протоколу про тимчасовий доступ до речей та документів, слідчим СУ ГУМВС в Дніпропетровській області ОСОБА_4, 21 листопада 2014 року здійснено виїзд за адресою розташування ПАТ КБ «ПриватБанк» (місцезнаходження - міста Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,32).
Під час складання протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів позивач в описовій частині зазначила, що власником речей і документів є працівник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_8, а також вказала те, що даний працівник банку відмовився від підписання протоколу у присутності понятих. При цьому, у протоколі зазначено, що слідчі дії проведено у присутності ОСОБА_8
При цьому у висновку службового розслідування зазначено, що 21 листопада 2014 року, під час складення протоколу тимчасового доступу до речей і документів, працівник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_8 перебував у відпустці, що підтверджується, поясненнями самого ОСОБА_8 наданими ним під час допиту та наказом ПАТ «ПриватБанк» від 20 листопада 2014 року, у зв'язку з чим у цей день він не перебував в офісі ПАТ КБ «ПриватБанк» та не міг приймати участь у слідчих діях.
Тобто, в порушення вимог статті 104 Кримінального процесуального кодексу України позивачем у протоколі слідчої дії зафіксовано дані, які не відповідають дійсності.
З цих підстав, у висновку службового розслідування від 25 грудня 2014 року зазначено про підтвердження факту порушення позивачем вимог статей 9, 40, 104 Кримінального процесуального кодексу України в частині порядку та способу проведення тимчасового доступу до речей і документів.
Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 26 грудня 2014 року №3744 старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління ГУ МВС за невиконання вимог статей 9, 40, 104 Кримінального процесуального кодексу України, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.
Наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 26 грудня 2014 року №3744 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника СУ ГУ МВС» реалізовано шляхом видання наказу №15 о/с від 20 січня 2015 року, згідно яким старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 призначено слідчим слідчого відділу Кіровського районного відділу Дніпропетровського міського управління (на період перебування основного працівника лейтенанта міліції ОСОБА_9 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), увільнивши від посади слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління ГУ МВС.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права.
Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач під час прийняття спірного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки відповідачем не було порушено процедуру проведення службового розслідування, а заходи дисциплінарного впливу застосовані до позивача є такими, що відповідають вимогам Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законами України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", від 22 лютого 2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення).
Статтею 25 Закону України «Про міліцію» передбачено, що працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Стаття 12 Дисциплінарного статуту передбачає види дисциплінарних стягнень, що можуть накладатись на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а саме: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Крім того, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, визначено порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.
Розділом VIII вказаної Інструкції передбачені вимоги до оформлення матеріалів службового розслідування.
Відповідно до статті 15 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення за порушення кримінального процесуального законодавства на осіб рядового і начальницького складу можуть накладати лише начальники, яким надано право призначати цих працівників на посаду, їх заступники та керівники органу досудового розслідування в межах наданих їм повноважень.
Згідно пунктів 1.3., 1.4. Положення про організацію діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України" затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №686 від 09 серпня 2012 року, правову основу діяльності органів досудового розслідування становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України та інші нормативно-правові акти з питань досудового розслідування.
Діяльність органів досудового розслідування здійснюється відповідно до принципів верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, недоторканності житла чи іншого володіння особи, таємниці спілкування, невтручання в приватне життя, недоторканності права власності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, свободи від самовикриття та права не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї, заборони двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення, забезпечення права на захист, змагальності сторін кримінального провадження та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження показань, речей і документів, забезпеченні права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, публічності, диспозитивності, розумності строків досудового розслідування.
Відповідно до статті 9 Кримінального процесуального кодексу України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно частини 1 статті 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Виходячи з вищезазначених положень закону, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки службове розслідування було проведено з дотриманням вимог встановлених Дисциплінарним статутом та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, обставини допущеного порушення встановлені в службовому розслідуванні, не заперечувались позивачем та підтверджені матеріалами справи, а накладене дисциплінарне стягнення відповідає тяжкості вчиненого порушення.
Таким чином, в межах доводів касаційної скарги, порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, якщо визнає, що при їх ухваленні суди не порушили норми матеріального та процесуального права.
З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судами першої та апеляційної інстанцій не спростовують, останній під час розгляду справи вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування прийнятих ними рішень відсутні.
Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді В.В. Швець
М.М. Олексієнко
Ю.Й. Рецебуринський