"26" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/10862/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Швеця В.В.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Штульман І.В.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Дніпропетровська про скасування вимоги,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року,
У серпні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Дніпропетровська (далі - відповідач, УПФУ), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу № 152/2 від 4 липня 2013 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу № 152/2 від 4 липня 2013 року. Крім того, вийшовши за межі позовних вимог, судом визнано протиправними та скасовано рішення УПФУ № 1058, 1059, 1060, 1061, 1062 та 1063 від 14 грудня 2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленого ним рішення та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року.
У свою чергу, відповідач надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу, просить її вимоги залишити без задоволення, рішення апеляційного суду без змін.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи у листопаді 2012 року відповідачем проведено перевірку діяльності позивача, про що складено акти, де відображено виявлені під час перевірки порушення, а саме: не подання та несвоєчасне позивачем розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за підсумками 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 та 2009 років (а.с.30-35).
За наслідками перевірки, відповідачем були прийняті рішення про застосування до позивача фінансових санкцій: № 1058, 1059, 1060, 1061, 1062, 1063 від 14 грудня 2012 року (а.с.38-43). Вказані рішення позивач отримала 7 лютого 2013 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44).
У зв'язку з не сплатою позивачем фінансових санкції відповідач прийняв та направив позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-152/2 від 04 липня 2013 року (а.с.9).
Вважаючи вказану вимогу УПФУ протиправною, позивачка звернулася до суду з позовом про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції встановлено що Закон, на підставі якого до позивача були застосовані штрафні санкції, втратив чинність, а тому, дійшов висновку, що виключення частин першої-дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV відповідно до пункту 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI, унеможливлює їх застосування після 1 січня 2011 року. Також судом першої інстанції встановлено протиправність рішень УПФУ №№ 1058, 1059, 1060, 1061, 1062, 1063 від 14 грудня 2012 року, якими до позивача застосовано фінансові санкції. При цьому, суд вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення про їх скасування.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та, відмовляючи у задоволенні позову, судом апеляційної інстанції навпаки, було встановлено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 804/5213/13-а адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень № 1058, № 1059, № 1060, № 1061, № 1062, № 1063 від 14 грудня 2012 року УПФУ в Жовтневому районі міста Дніпропетровська залишено без розгляду, відповідно до вимог статті 100 КАС України, тобто у зв'язку з пропуском строку звернення до суду (а.с.61-62).
Крім того, зазначено, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення про скасування рішень УПФУ № 1058, № 1059, № 1060, № 1061, № 1062, № 1063 від 14 грудня 2012 року, не врахувавши того факту, що в наявності є рішення суду, що набрало законної сили, про залишення таких вимог позивача без розгляду, при цьому, поважність причин пропуску позивачкою строку на оскарження таких рішень судом не встановлювалося.
В даному випадку на момент прийняття відповідачем оскарженої вимоги про сплату боргу, рішення останнього від 14 грудня 2012 року за відповідними номерами: №1058, №1059, №1060, №1061, №1062, №1063 про застосування до позивача фінансових санкцій, були чинними та не скасовані у судовому порядку.
Таким чином, підстави для задоволення позову ФОП ОСОБА_4 про скасування вимоги, що прийнята на підставі таких рішень, відсутні.
Колегія суддів звертає увагу на наступне.
В данному випадку Проблемою публічно-правового спору, що виник між позивачем та відповідачем, є питання наявності в УПФУ повноважень застосовувати до страхувальника штрафних санкцій на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після 01 січня 2011 року.
Так, за період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій (постанова Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року №21-367а12).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірна вимога УПФУ про сплату боргу № 152/2 від 4 липня 2013 року є протиправною і підлягає скасуванню.
Проте, в матеріалах справи міститься ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 804/5213/13-а, якою адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень № 1058, № 1059, № 1060, № 1061, № 1062, № 1063 від 14 грудня 2012 року УПФУ в Жовтневому районі міста Дніпропетровська залишено без розгляду, відповідно до вимог статті 100 КАС України, тобто у зв'язку з пропуском строку звернення до суду (а.с.61-62).
Зазначена ухвала набрала чинності.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по даній справі, застосувавши положення частини 2 статті 11 КАС України, вийшов за межі позовних вимог та скасував спірні рішення УПФУ № 1058, № 1059, № 1060, № 1061, № 1062, № 1063 від 14 грудня 2012 року, які були предметом розгляду іншої справи № 804/5213/13-а, при цьому, поновивши позивачу процесуальний строк на оскарження зазначених рішень.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, по-перше, такі вимоги не заявлялись позивачем в адміністративному позові та при розгляді справи, по-друге, висновок суду про скасування вимоги УПФУ про сплату боргу № 152/2 від 4 липня 2013 року є правомірним та достатнім для повного захисту прав позивача.
Таким чином, висновки суду першої інстанції в частині скасування рішень УПФУ 1058, № 1059, № 1060, № 1061, № 1062, № 1063 від 14 грудня 2012 року із застосуванням норм частини 2 статті 11 КАС України, є такими, що підлягають скасуванню, оскільки скасування вимоги позивача про сплату боргу № Ф-152/2 від 04 липня 2013 року є правильним та достатнім способом захисту її прав.
На вище зазначені обставини апеляційний суд не звернув увагу, в наслідок чого помилкового скасував постанову суду першої інстанції.
Керуючись статтями 222, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року - скасувати.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2013 року в частині визнання протиправними та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Дніпропетровська 1058, № 1059, № 1060, № 1061, № 1062, № 1063 від 14 грудня 2012 року - скасувати, в решті - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
.
Судді: В.В.Швець
Ю.Й.Рецебуринський
І.В.Штульман