"02" листопада 2016 р. м. Київ К/800/34011/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шведа Е.Ю.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,
за участю: представника відповідача Піддубняка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року
у справі № 804/1760/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит»
до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби
про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит» (далі - ТОВ «ТД «Фаворит») звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (далі - Митниця), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 23 липня 2014 року № 110080000/2014/100172/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 23 липня 2014 року № 110080000/2014/00216.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове - про задоволення позову. Доводи касаційної скарги серед іншого мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили, зокрема, що заява про купівлю валюти від 23 червня 2014 року № 407 містила необхідні реквізити для ідентифікації ввезеного товару і надавалась Митниці разом із платіжним дорученням. У спірному рішенні відповідача міститься посилання на контракт 2641-MUFA, який взагалі не стосується спірних відносин і ввезеного товару. Також судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано правомірність включення позивачем до митної вартості товару суми транспортних витрат на транспортування товару з м. Бангкоку до місця ввезення на митну територію України, тобто до м. Одеси. Водночас, у наданій Митниці рахунку-проформі ТОВ «Градологістик» (перевізник) окремо зазначено витрати на транспортування до м. Одеси та з м. Одеси до м. Дніпропетровська. Своєю чергою ані договір транспортного експедирування, ані чинне законодавством не містить вимог щодо обов'язкового страхування товару позивачем. Крім того, оплата за поставлений товар відбулась протягом семи днів після отримання сканових копій проекту коносаменту, рахунку-проформи, як і передбачено в умовах специфікації, чого судами попередніх інстанцій не досліджено. Таким чином, на думку позивача, у Митниці відсутні обґрунтовані підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару.
У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Митниця просила залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Судами встановлено, що між ТОВ «ТД «Фаворит» та фірмою K.M.C. INTER RISE (2002) CO. LTD (Тайланд) укладений контракт № 2483-RC/TH на постачання продукції від 31 жовтня 2013 року, відповідно до умов якого фірма зобов'язується поставити товар позивачу, найменування, ціна та кількість якого, зазначаються у додатках і специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Згідно із специфікацією від 08 травня 2014 року № 4 до контракту № 2483-RC/TH на постачання продукції від 31 жовтня 2012 року фірма K.M.C. INTER RISE (2002) CO. LTD зобов'язалась здійснити поставку позивачу наступного товару:
- тайський довгозерновий пропарений рис. 100% чистий та сортований, новий врожай 2014 року у кількості 260000 кг за ціною 0,429 доларів США за кг та за загальною ціною 111 540,00 доларів США;
- тайський довгозерновий рис Жасмін 100% сортований, новий врожай 2014 року у кількості 130000 кг за ціною 0,975 доларів за кг, за загальною ціною 126 750,00 доларів США.
Умова поставки - ФОБ Бангкок (Інкотермс - 2010).
Відповідно до положень контракту № 2483-RC/TH на постачання продукції та специфікації від 08 травня 2014 року № 4 фірма K.M.C. INTER RISE (2002) CO. LTD здійснила постачання позивачу товару:
- тайський довгозерновий пропарений рис, 100% чистий та сортований, новий врожай 2014 року у кількості 104000 кг. за ціною 0,429 доларів США за кг. та за загальною ціною 44,616 доларів США;
- тайський довгозерновий рис Жасмін 100% сортований, новий врожай 2014 року у кількості 52000 кг за ціною 0,975 доларів за кг, за загальною ціною 50700,00 доларів США, на загальну суму 95 316,00 доларів США.
Зазначений товар поставлений за інвойсом від 28 травня 2014 року №UKAM 14007 та надійшов на митне оформлення до Митниці шляхом електронного декларування (митна декларація від 21 липня 2014 року № 110080000/2014/117272).
За результатами проведеного контролю із застосуванням системи управління ризиками Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР), відповідно до статті 337 МК України в автоматизованому порядку за митною декларацією від 21 липня 2014 року № 110080000/2014/117272 відповідачем виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення щодо необхідності перевірити достовірність складових митної вартості, перевірити повноту декларування складових митної вартості.
Відповідач відповідно до ст. 54 МК України здійснив контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. У результаті такого контролю встановлено наступне.
У платіжному дорученні від 23 червня 2014 року № 407 наявне посилання лише на зовнішньоекономічний договір від 31 жовтня 2013 року № 2483-RС/ТН, що унеможливлює ідентифікацію сплаченої суми з партією товару, що оцінюється. У графі «Призначення платежу» зазначений контракт №2483-RC/TH від 31 жовтня 2013 року без жодної прив'язки до даної партії товару. Пунктом 2.1 Контракту передбачена орієнтовна сума контракту близько 1000 000 дол. США. Таким чином, на думку відповідача, платіжні документи не підтверджують митну вартість товару, визначену позивачем.
Також, фактична дата оплати за платіжним дорученням від 23 червня 2014 року № 407 не відповідає терміну оплати, зазначеному у специфікації від 08 травня 2014 року № 4 до зовнішньоекономічного договору від 31 жовтня 2013 року № 2483-RC/TH.
Крім того, назва транспортного засобу, зазначена в графі 21 МД від 21 липня 2014 року №110080000/2014/117272, екологічній декларації від 11 липня 2014 року № 45685 (MSC ELOISE) не відповідає назві транспортного засобу, зазначеній в коносаменті від 09 червня 2014 року №MSCUBP898998 (MERKUR TIDE).
Також Митницею виявлено невідповідність кількості підпунктів розділів 4 та 7 у наданій декларантом англомовній редакції зовнішньоекономічного договору від 20 березня 2014 року №2641-MU/FA та його перекладі, що дає підстави для сумніву у повноті наданої декларантом інформації.
Згідно з наданими декларантом до митного оформлення заявки на перевезення вантажу морським транспортом від 15 травня 2014 року №6990/55198 та рахунку-проформи ТОВ «Градалогістік» від 21 липня 2014 року, шляхом обчислення встановлено, що вартість послуг, включаючи плату експедитору, зазначена у заявці на перевезення вантажу морським транспортом від 15 травня 2014 року №6990/55198 складає еквівалент 3340 дол. США по курсу НБУ на дату прибуття контейнера на термінал (21 липня 2014 року), не відповідає зазначеній у рахунку-проформі ТОВ «Градалогістік» від 21 липня 2014 року вартості транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до вимог ст. 53 МК України під час консультацій відповідач зобов'язав позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідач отримав від позивача лист від 23 липня 2014 року № 11, яким останній повідомив, що додаткові документи не надаватимуться.
У зв'язку з вищезазначеними розбіжностями, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 23 липня 2014 року № 110080000/2014/100172/1, де зазначається про неподання позивачем до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості. Також Митниця прийняла картку відмови у прийнятті митної декларації від 23 липня 2014 року № 110080000/2014/00216.
Не погодившись із вказаним рішенням та карткою відмови відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за результатами проведеного відповідачем контролю обґрунтовано встановлено, що документи та наявні в них розбіжності не давали можливість Митниці достовірно обчислити всі складові заявленої позивачем митної вартості товару і митного органу виникли сумніви щодо повноти наданої декларантом інформації. Внаслідок відмови надати додаткові документи у Митниці не було можливості застосувати митну вартість, заявлену позивачем.
Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ст. 52 вказаного Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Ч. 2 ст. 52 МК України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до змісту ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Вирішуючи даний спір, судами не перевірено та не встановлено, чи здійснювалось позивачем страхування ввезеного товару, а також не досліджено та не надано правову оцінку всім платіжним та бухгалтерським документам, які стосуються оцінюваного товару, у їх сукупності, зокрема заявці про купівлю валюти від 23 червня 2014 року № 407 на предмет можливості ідентифікувати оплачений товар із ввезеним.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз наведених норми свідчить, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявністю розбіжностей у наданих декларантом документах, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Зазначаючи у спірному рішенні про наявні у наданих позивачем документах розбіжності, відповідач, на що не звернули увагу суди попередніх інстанцій, не обґрунтував, яким чином контракт від 20 березня 2014 року 2641-MUFA та його положення стосується спірного товару та його вартості, якщо товар постачався за контрактом від 31 жовтня 2013 року № 2483-RC/TH.
Положення ст. 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Порядок підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів за першим (основним) методом визначено положеннями статті 58 МК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Водночас п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України установлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: витрати на транспортування після ввезення.
Приписами ч. 1 ст. 9 МК України передбачено, що територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митну територію України.
Зі змісту наведених норм слідує висновок, що у випадку, коли декларантом на момент визначення митної вартості та подання митному органу відповідної декларації окремо виділено вартість транспортування товарів після до та після їх ввезення на митну територію України, таке виділення піддається обчисленню і документально підтверджене, то транспортні витрати позивача на транспортування товару митною територією України не повинні включатися до митної вартості товару.
На вказане суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не спростували доводи позивача щодо правомірності відображення у митній вартості товару лише транспортних витрат до м. Одеси, а не всіх витрат на транспортування з м. Бангкок до м. Дніпропетровська.
Отже, судами не встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права, допущені судами, унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення у цій справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно дати оцінку спірному рішенню відповідача.
Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит» задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: