Справа: № 750/7527/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
03 листопада 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дуденкові О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просить визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання його заяви з доданими документами про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, скасувати рішення Міністерства оборони України від 08 липня 2016 року № 52 оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення позивачу одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату, зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (ч. 1 п. 6 Порядку затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975).
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2016 року позов задоволено: визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та скасувати рішення Міністерства оборони України від 08 липня 2016 року № 52, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення мені одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату; зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (ч. 1 п. 6 Порядку затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975).
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову та просять постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 26 жовтня 1985 року по 08 грудня 1987 року, в тому числі в період з 19 листопада 1985 року по 08 грудня 1987 року приймав участь в бойових діях в демократичній республіці Афганістан, є учасником бойових дій, інвалідом війни.
Під час проходження військової служби у республіці Афганістан приймав особисту участь у бойових діях та у 1986 році отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, ЗЧМТ-контузію головного мозку, мінно-вибухову травму.
У травні 2016 року позивач пройшов судово-медичну експертизу у Київському міському клінічному бюро судово-медичних експертиз. За висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 24 лютого 2016 року № 417/ж, рубці, які залишились після отримання множинного вогнепального осколкового поранення, є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1986 році.
Відповідно до протоколу № 1319 від 28 березня 2016 року Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - поранення, ЗЧМ-контузія головного мозку, і захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
У травні 2016 року позивач пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією. Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ДВА № 025751 від 18 травня 2016 року позивачу встановлена III група інвалідності. Причина інвалідності: поранення, ЗЧМ-контузія головного мозку і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
У зв'язку із встановленням позивачу 18 травня 2016 року III групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, зважаючи на наступне.
19 травня 2016 року позивач звернувся із заявою на адресу Чернігівського ОМВК, де перебуває на військовому обліку, про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, але у травні 2016 року Чернігівським ОМВК така заява була направлена на адресу Чернігівського ОВК як уповноваженому органу, після чого Чернігівський обласний військовий комісаріат відповідно до п. 13 Порядку № 975 направив заяву позивача та додані до неї документи на адресу Департаменту фінансів МО України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
В даному листі-висновку Чернігівський ОВК зазначив, що командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання вказаної грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
08 липня 2016 року відповідно до п. 82 Протоколу № 52 засідання комісії з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, який був затверджений Міністром оборони України 11 липня 2016 року, Міністерством оборони України, вивчивши документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, було прийнято рішення про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на відсутність серед документів поданих для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, документа про причини та обставини поранення є безпідставними.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно із статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»).
Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи одноразова грошова допомога виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Довідкою медико-соціальної експертної комісії серії ДВА № 025751 від 18 травня 2016 року підтверджується, що з 18 травня 2016 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням, ЗЧМ-контузія головного мозку і захворювання, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Доводи апелянта про те, що позивачем не надано копій документів, підтверджуючих причини і обставини поранення, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки правовою підставою для призначення особі одноразової грошової допомоги в порядку ст.ст. 16, 16-2 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 975 є відповідний висновок МСЕК, який подавався позивачем і є в матеріалах справи.
На спростування доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції правил визначення підсудності даного спору та недотримання вимог ст. 24 КАС України, апеляційна інстанція зазначає наступне.
Так, за ч. 4 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із посиланням на яку позивач просить зобов'язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу, визначає, зокрема, підстави соціального захисту військовослужбовців, інвалідність яких настала після звільнення зі служби.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи викладене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, яким підтримано позицію позивача, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена ч. 4 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та про зобов'язання виплати якої ставить питання позивач в своїй позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому КАС України.
Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.10.2015 року у справі № 813/8236/14 (К/800/15929/15).
Посилання апелянта на приписи ч. 1 ст. 24 КАС України та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року (справа № К/9991/59612/11) оцінюються колегією суддів критично, оскільки спеціальною нормою, яка врегульовує питання визначення предметної підсудності адміністративних справ є саме ст. 18 КАС України.
Більш того, рішення ВАСУ, на яке посилається апелянт було постановлено у справі, по якій позов подано до доповнення ч. 1 ст. 18 КАС України пунктом 1, тобто на той час спеціальної норми визначення предметної підсудності аналогічних спорів не було.
В свою чергу, ч. 1 ст. 24 КАС України є допоміжною нормою для визначення кількісного складу суду при розгляді справ, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність міністерства, виключно в окружному адміністративному суді, а тому не поширюється на здійснення судочинства у місцевих загальних судах та не підлягає застосуванню ними.
Отже, справу розглянуто повноважним складом суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст.86 КАС України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст.200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2016.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.