29 лютого 2012 р.Справа № 2-а-2136/11/2170
Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Романішина В.Л.,
суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення,
В квітні 2011р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001852307 від 03.03.2011р. Позов мотивує тим, що висновки перевіряючих про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є безпідставними, оскільки всі первинні документи, зокрема й накладні на товар, під час перевірки були у наявності та зберігалися в кабінеті ОСОБА_1, який в цей час був відсутній.
ДПІ у м.Херсоні проти позову заперечила, зазначивши, що штрафні санкції накладено на ФОП ОСОБА_1 правомірно, оскільки проведеною перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, не обліковано у встановленому законодавством порядку товар на загальну суму 3604,40 грн. Спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні вважає правомірним, в задоволенні позову просила відмовити.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2011р. позов задоволено. Визнано недійним рішення ДПІ у м.Херсоні №0001852307 від 03.03.2011р.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м.Херсоні подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2011р. посадовими особами ДПА у Херсонській області державними податковими ревізорами-інспекторами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на підставі направлення на перевірку від 21.02.2011р. №94/237, було проведено перевірку щодо дотримання платником податків порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - магазину «Восток», який розташований за адресою: м.Херсон, с.Антонівка, вул.Залізнодорожна, 30 та належить ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт перевірки №118/21/03/23/НОМЕР_1 від 21.02.2011р.
На підставі Акту перевірки ДПІ у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011р. №0001852307, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7208,80 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Задовольняючи позов та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011р. №0001852307, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач у належний спосіб та у визначеному законодавством порядку підтвердив податковому органу факт дотримання ним вимог щодо обліку товару, а тому застосування до нього штрафних санкцій за порушення п.3 ст.12 Закону «Про РРО»є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі ст.6 Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до ст.21 Закону фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
Колегія суддів вважає, що обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачений порядок ведення обліку товарних запасів фізичною особою -підприємцем та її обов'язок мати первинні документи та накладні на товар.
Посилання відповідача на те, що відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, суд не приймає до уваги, оскільки дія Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб -підприємців.
Єдиним документом, який повинен вести підприємець без створення юридичної особи є Книга обліку доходів і витрат, порядок ведення якої затверджений Постановою КМ України №1269 від 26.09.2001 року.
Відповідно до п.3 зазначеного Порядку передбачено, що форма книги затверджується Державною податковою адміністрацією України.
Згідно п.5 Постанови №1269 та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року (додаток №10 до інструкції №12) суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку що, вказані нормативні акти передбачають обов'язок фізичних осіб-підприємців, здійснювати облік шляхом зазначення лише відповідних сум витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.
Обов'язок щодо внесення записів на підставі первинних документів визначений лише в Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат громадян -суб'єктів підприємницької діяльності з особливостями її ведення для сфери торгівлі) форма №10, який ухвалений у вигляді листа ДПА від 05.11.1997 року №17-01 17/10-8886.
В подальшому листом від 14.05.1999 року №6990/7/23-3117 (чинним на момент проведення перевірки) ДПА України зазначила, що на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі, без створення юридичної особи, поняття «оприбуткування товарів»не розповсюджується. Тому вимоги ст.6 Закону в частині відповідальності за не оприбуткований товар до фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності не відносяться.
Статтею 20 Закону «Про РРО»передбачена відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані в встановленому Законом порядку, а не за відсутність на місці реалізації первинних документів на товар. Більше того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду першої інстанції копії накладних на товар, який знаходився у нього на реалізації в момент проведення перевірки та перерахований в додатку акту перевірки.
З огляду на вказане, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що ДПІ у м.Херсоні було неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції до ФОП ОСОБА_1 за порушення п.12 ст.3 Закону «Про РРО».
При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Бойко А.В.
ОСОБА_4