01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Епель О.В.
09 листопада 2016 року Справа № 826/3487/16
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Тищенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Глоби Андрія Павловича, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про скасування обтяжень нерухомого майна,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач-1), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Глоби Андрія Павловича (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про скасування обтяжень (арешту) нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1, які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційними номерами 1409491, 1409514, 1409536, 1409553, що внесені на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2002, С-13.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, так як на думку апелянта, оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2002 р. по справі № 2-1095-1/02 було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2, а також на все майно яке знаходиться в цій квартирі, та все інше майно яке належить відповідачам по цивільній справі № 1-1095-1/02.
25.10.2004 р. на підставі вказаного судового рішення Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження (арешт) за №№ 1409415, 1409491, 1409514, 1409536, 1409553 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3.
При реєстрації вказаного обтяження державним реєстратором було допущено помилку, а саме: зазначено датою ухвали суду, на підставі якої воно накладається, не 05.04.2002 р., а 12.04.2002 р.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.09.2015 р. у справі № 759/14167/15-ц було скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_4, накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2002 р.
30.10.2015 р. позивач звернувся до Відділу державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у м. Києві з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо припинення обтяження речового права).
За результатами розгляду даної заяви державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Глобою А.П. було прийняте рішення від 30.10.2015 р. № 25738174, яким відмовлено у державній реєстрації припинення обтяження арешту нерухомого майна, на підставі того, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутнє обтяження, яке зареєстроване на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2002 р.
В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 зазначено, що підставою обтяження є ухвала, С-13, 12.04.2002, Районний суд Святошинського району м. Києва.
У грудні 2015 року позивач звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про зміну дати ухвали Святошинського районного суду м. Києва, на підставі якої було накладено обтяження у 2004 р. з 12.04.2002 р. на 05.04.2002 p.
Листом від 11.12.2015 p. № 7874/01-16 Дванадцята київська державна нотаріальна контора повідомила позивача, що з 01.01.2013 р. «Єдиний реєстр обтяжень нерухомого майна» припинив свою дію, тому за внесенням змін до відповідних записів щодо підстави обтяження необхідно звернутися до Реєстраційної служби головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для скасування запису про державну реєстрацію є встановлення протиправності дій, рішення чи бездіяльності державного реєстратора, які в даному випадку позивачем не оскаржуються, а також з того, що позивач не звертався до відповідачів із заявою про виправлення помилки в даті судового рішення, на підставі якого накладено обтяження на нерухоме майно, у порядку, визначеному чинним законодавством.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141 (далі - Порядок № 1141), Порядком використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 р. № 1844/5 (далі - Порядок № 1844/5).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 2 ст. 26 та в ст. 27 Закону № 1952-IV а редакції, чинність станом на грудень 2015 року, визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
В разі виявлення у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та/або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє у п'ятиденний строк про це державного реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей Державного реєстру прав інформації, що міститься у заяві про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень. Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. Виправлення технічної помилки у записах Державного реєстру прав, що була допущена не з вини державного реєстратора, здійснюється за плату.
У разі виявлення технічної помилки, допущеної у записах Державного реєстру прав, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Заінтересована особа протягом п'яти робочих днів з дня отримання від державного реєстратора повідомлення про допущення технічної помилки у записах Державного реєстру прав повинна звернутися до нього із заявою про виправлення такої помилки.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 10 Закону № 1952-IV у вказаній редакції Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.
У ст. 11 Закону № 1952-IV закріплено, що державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього.
Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав.
Частинами 1, 4 статті 26 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на теперішній час, визначено, що в разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до ст. 13 Закону № 1952-IV Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.
Згідно з п.п. 38, 41-1 Порядку № 1141 державний реєстратор вносить зміни до записів Державного реєстру прав у разі допущення технічної помилки; зміни відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права, інші речові права та суб'єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав.
Внесення змін до записів Державного реєстру прав проводиться державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування рішення державного реєстратора у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в задоволенні заяви про відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Внесення записів про скасування рішення державного реєстратора здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що виправлення технічної помилки в записі про обтяження нерухомого майна, який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) та/або в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - ЄДР), здійснюється державним реєстратором на підставі відповідної заяви заінтересованої особи.
Крім того, з викладених правових норм вбачається, що в разі оскарження особою рішення державного реєстратора і його скасування в судовому порядку до Реєстру та ЄДР вноситься відповідний запис.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що фактично рішенням відповідача-2 від 30.10.2015 р. № 25738174 позивачу було відмовлено в реєстрації припинення обтяження майна у зв'язку з відсутністю в Реєстрі обтяження зареєстрованого на підставі ухвали суду від 05.04.2002 р., а в наступному було встановлено, що третьою особою при реєстрації в ЄДР обтяження було допущено помилку в даті вказаного судового рішення та зазначено 12.04.2002 р. замість 05.04.2002 р.
При цьому, вказане рішення відповідача-2 позивач не оскаржує, до відповідачів із заявою при виправлення виявленої помилки позивач не звертався, а подав таку заяву до третьої особи, яка не є відповідачем у цій справі і рішення, дії або бездіяльність якої не є предметом позовних вимог.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до якої до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, завдання адміністративного судочинства, визначені в ч. 1 ст. 2 КАС України, та повноваження адміністративного суду, регламентовані ст. 162 КАС України, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для скасування реєстраційних номерів обтяжень нерухомого майна, як про таке просить позивач, а також вважає, що ним було неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 4 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що при реєстрації обтяження квартири АДРЕСА_6 третьою особою було допущено помилку в даті судового рішення, яким накладено таке обтяження, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції з підстав, зазначених вище.
Посилання апелянта на те, що внесення змін до записів у Порядку від 12.12.2011 р. № 3502/5 здійснюється нотаріусом, яким проведено державну реєстрацію прав, апеляційний суд вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у даному випадку нотаріус не є відповідачем у цій справі і позивачем не оскаржується його рішення, дії чи бездіяльність щодо допущення помилки в Реєстрі та/або відмова у її виправленні та/або не зняття обтяження й тощо.
Твердження апелянта про те, що записи, які він просить скасувати, містяться в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а не в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому в останньому й відсутні відомості про обтяження його нерухомого майна, колегія суддів приймає до уваги, оскільки таке дійсно підтверджується матеріалами даної справи /Т.1 а.с.9/. Разом з тим, зазначені обставини не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Крім цього, як встановлено вище, законодавством, чинним на теперішній час, а саме ст. 13 Закону № 1952-IV передбачено, що ЄДР є складовою частиною Реєстру.
Доводи апелянта про те, що скасування записів про державну реєстрацію прав, проведених до 01.01.2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент проведення такої реєстрації, є належним та ефективним способом захисту його прав, судова колегія вважає не обґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, апелянтом не оскаржується рішення, дії чи бездіяльність відповідачів, а відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, тобто скасування певних записів та/або рішень про державну реєстрацію може бути здійснено адміністративним судом через їх протиправність, що відповідає завданням адміністративного судочинства.
Посилання апелянта на норми Порядку від 12.12.2011 р. № 3502/5, постанов КМУ від 17.10.2013 р. № 868, від 25.12.2015 р. № 1127, наказ від 14.12.2012 р. № 1844/5 та його доводи про те, що з 01.01.2013 р. суб'єкти владних повноважень, до компетенції яких належить державна реєстрація прав на нерухоме майно, не повноважні вносити зміни або доповнення до Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, проте використовують ці дані під час проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як було встановлено вище, позивачем не оскаржується рішення відповідача-2 про відмову в державній реєстрації припинення обтяження його нерухомого майна, із заявою про виправлення помилки в ЄДР позивач до відповідачів не звертався і жодним з них наприймалося рішення з цього приводу, а рішення третьої особи про відмову у виправленні помилки ним не оскаржується і державний нотаріус не є відповідачем у цій справі.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено фактичні обставини справи, дотримано вимоги ст. 159 КАС України і, у відповідності до ст. 200 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 09 листопада 2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.