12 жовтня 2016 року 11 год. 15 хв.Справа № 808/1647/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лазаренка М.С.,
за участю секретаря судового засідання Мєднікової Р.О.
та представника позивача Маркова Н.В., посвідчення № 037-08
представника відповідача ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги
б/н від 20.09.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі до ОСОБА_3 про стягнення капіталізованих платежів,-
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі (далі іменується - позивач, Фонд) звернулось із адміністративним позовом до ОСОБА_3 (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача суму капіталізованих платежів у розмірі 211 765 грн. 91 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було призначено страхові виплати по відшкодуванню шкоди, завданої здоров'ю потерпілому ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався з ним, на час перебування у трудових відносинах фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 У квітні 2016 року позивачу стало відомо про те, що відповідач припинив свою підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим сума належних до виплати потерпілим платежів підлягає капіталізації та становить 211 765 грн. 91 коп. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі звернулось до ОСОБА_3 із претензією, про сплату капіталізованих платежів, проте, до теперішнього часу зазначена сума на розрахунковий рахунок не надходила. Враховуючи те, що за приписами чинного законодавства у випадку ліквідації страхувальників фінансування витрат Фонду здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача суму капіталізованих платежів в розмірі 211 765 грн. 91 коп.
Представник позивача судовому засіданні, позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити.
Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях від 12.09.2016 ОСОБА_3 вказав, що з потерпілим ОСОБА_4 дійсно стався нещасний випадок на виробництві, коли останній перебував у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, але на час зверення ОСОБА_3 до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності йому не було нараховано будь-яких сум заборгованості, претензія від Фонду не надходила. ОСОБА_3 стверджує, що про нараховану суму капіталізації платежів йому стало відомо лише у 2016 році, проте вважає такий розрахунок безпідставним та необґрунтованим. В той же час, у додаткових запереченнях, які надійшли від відповідача 23.09.2016 він зазначає, що 31.08.2016 поновив свою підприємницьку діяльність та на час розгляду справи ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа. Вказує, що визнає позовні вимоги частково, а саме в сумі заборгованості капіталізованих платежів за період з 06.03.2015 по 31.08.2015 у розмірі 11 481,92 грн., тобто за період, на який ним була припинена підприємницька діяльність. Просить суд задовольнити позовні вимоги частково, згідно наданого ним у додаткових запереченнях розрахунку.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав подані раніше додаткові заперечення.
У судовому засіданні 12.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особ-підприємець (ідентифікаційний код НОМЕР_2) 04 лютого 2003 року за адресою: АДРЕСА_1.
З 29 жовтня 2003 року на обліку у Фонді перебуває ОСОБА_4, який має право на страхові виплати внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався з ним, за час перебування у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, що підтверджується Актом № 1 від 21.11.2003 про нещасний випадок на виробництві.
Відповідно до постанови Фонду від 23.01.2015 №0809/6048/6048/12 «Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2014 року» ОСОБА_4 призначено перераховану щомісячну страхову виплату (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 152 грн. 88 коп.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що 05.03.2015 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за власним бажанням.
15 квітня 2016 позивач звернувся до відповідача із претензією № 04/1183, в якій просив сплатити суму капіталізованих платежів у розмірі 211 765,91 грн.
У звязку із несплатою ОСОБА_3 суми капіталізованих платежів Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі звернулось із вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.
Частиною 2 статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Статтею 3 цього Закону визначено, що соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов'язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.
За змістом частини першої та другої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, наведеними нормами ЦК України та Закону №1105-ХІV передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів, коли страхувальник припинить свою діяльність та не буде сплачувати страхові внески, при цьому, визначено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства - банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством).
Для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані, кошти до Фонду сплачуються страхувальником, згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 (далі - Порядок).
Згідно із пунктом 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.
Пункт 2 Порядку визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.
Згідно пункту 3 Порядку капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 червня 2012 року № 21-156а12.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Згідно з Порядком, щомісячні страхові виплати щодо кожного потерпілого розраховуються відповідно до Тимчасових рекомендацій щодо порядку розрахунку та сплати капіталізованих платежів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України за наступною формулою:
ПКПРПвш(грн.)= РЩВвш(грн.)х 12 місяців х СОТЖ (років), де:
ПКПРПвш- потреба в капіталізації платежів для розрахунку з потерпілим по відшкодуванню шкоди;
РЩВвш-розмір щомісячної виплати по відшкодуванню шкоди;
СОТЖ- середня очікувана тривалість життя, яка визначається за таблицею смертності та середньої очікуваної тривалості життя Держкомстату.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем для визначення періоду, на який розраховувалася капіталізація платежів щодо особи, якій безстроково встановлений відсоток втрати працездатності та призначені страхові виплати використано дані середньої очікуваної тривалості життя осіб, надані Державною службою статистики України на 2013 рік.
Згідно наявному у матеріалах справи розрахунку позивача, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим мала складати 211 765 грн. 61 коп.
В той же час, відповідачем у своїх запереченнях вказано, що 31.08.2016 він за власним бажанням поновив підприємницьку діяльність, на підтвердження чого надано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Із зазначеної Виписки судом вбачається, що 31.08.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис НОМЕР_3 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку з поновленням відповідачем підприємницької діяльності на нього знову покладається обо'язок сплачувати страхові внески, передбачені законом, в тому числі на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Таким чином, на думку суду, з відповідача мають бути стягнуті кошти на проведення капіталізації платежів для проведення страхових виплат з моменту припинення ним підприємницької діяльності ( з 06.03.2015) до моменту її поновлення (до 31.08.2016).
Згідно розрахунку, наданого відповідачем його заборгованість по щомісячним виплатам за період часу з 06.03.2015 по 31.08.2016 (18 місяців) становить 2 751,84 грн., а заборгованість по капіталізованим коштам на медичні та соціальні послуги за той же період складає 8 730,08 грн.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі частково, а саме: стягнути з відповідача суму капіталізованих платежів у розмірі 11 481 грн. 92 коп.
В іншій частині вимог позивачу слід відмовити у звзяку із необгрунтованістю.
Відповідно до приписів частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі суму капіталізованих платежів в розмірі 11 481 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 92(дев'яносто дві) копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко