"10" квітня 2007 р.
Справа № 6/165/07
м. Миколаїв
за позовом
ТОВ СП "Нібулон" м.Миколаїв
до відповідача
СДПІ по роботі ВПП у м.Миколаєві
про
Скасування повідомлення- рішення
Суддя Ткаченко О.В
Секретар Засядівко О.О.
Представники:
Від позивача
Кравченко О.Б., Грінченко В.В.
Від відповідача
Глушко Д.В.
Єремець Є.О.
Подгорна О.О.
Прокурор
Порошина Н.Г.
Суть спору: Спеціалізованою державною податковою інспекцією ВПП у М.Миколаєві 21.02.2007р. за №160/40/14291113 було складено акт про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ СП «НІБУЛОН"(проведеної на підставі наказу керівника податкової служби) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період грудень 2006р. За результатами перевірки згідно з п.9 ч.б ст. 11J Закону України «Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. №509-ХИ (із змінами та доповненнями), п.7.7.7 «б" ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР було винесено податкове повідомлення - рішення від 28.02.2007р. №00002540/0, яким встановлено порушення пункту «а" п.7.7.2 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість" і зменшено суму відшкодування за грудень 2006р. на 1 741 596 грн.
Порушення полягало в тому, що сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) грошовими коштами у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) складає 44 874 404 грн., шляхом заліку зустрічних однорідних вимог 1 741 596 грн.
Не оспорюючи встановлені відповідачем обставини, товариство звернулося з позовом про скасування рішення, посилаючись на те, що перевірку проведено без наявності рішення суду; в акті відсутні посилання на первинні документи, якими встановлені факти порушень; пп. «а" п.7.7.2 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість" не містить вимоги про сплату податку постачальникам тільки грошовими коштами.
Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішенні і акті перевірки. Можливість проведення перевірки на підставі наказу керівника податкової служби передбачена ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу».
Прокурор підтримав заперечення відповідача.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до пп. "а" 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення(розрахована згідно з підпунктом 7.7.1), яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Отже зазначений підпункт не містить такої умови для відшкодування ПДВ як оплата отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) тільки грошовими коштами, а передбачає лише встановлення факту оплати, тобто розрахунків за товари (роботи, послуги).
Розрахунки з постачальниками були проведені позивачем шляхом заліку(бартеру -п.1.17 ст.1 Закону №168, п.1.19 Закону від 28.12.1994 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств»), в результаті якого не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Таким чином, позивач правомірно визначив суму відшкодування.
Крім того, рішення суб'єкта владних повноважень не може вважатися правомірним, якщо воно прийнято з порушенням порядку, встановленого законодавством.
Стаття 11-1 Закону "Про державну податкову службу в Україні" передбачає, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися як на підставі рішення суду, так і на підставі наказу керівника податкового органу.
Отже вказана норма припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків контролюючих органів.
Відповідно до пп.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Виходячи з цього, суд погоджується з доводами позивача і вважає неправомірним проведення перевірки без наявності рішення суду і відповідно повідомлення -рішення, прийнятими за наслідками таких перевірок.
Доводи позивача про відсутність посилань в акті на первинні документи не приймаються судом до уваги, оскільки товариством не вказано які саме(назва, форма тощо) первинні документи, на якій сторінці акту не зазначені ці документи. До того ж, позивач не заперечує проти правильності встановлення в акті фактичних обставин(кількості і характеру господарських операцій, здійснених товариством), які повинні підтверджуватися такими документами, тобто не вважає, що в цій частині його права порушенні.
Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі ВПП у м. Миколаєві №00002540/0 від 28.02.2007р.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя