Справа № 185/4416/16-ц
Провадження № 2/185/2621/16
іменем України
28 жовтня 2016 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:головуючого судді Боженко Л.В. за участю секретаря Плющової О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді у приміщені суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -
Позивач звернувся через суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28 квітня 2006 року, був укладений кредитний договір № DNY4KP93790786 між ПАТ "Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1. Відповідно до якого, ОСОБА_1, отримала кредит у сумі 2788,50 грн., строком на 18 місяців, зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 2,09% у місяць. Позичальник повинна була надавати Банку грошові кошти(щомісячний платіж) 187,95грн. для погашення заборгованості за Кредитом. Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом на 21.04.2016 року заборгованість за кредитним договором складає у розмірі 44 400,65 грн., яка складається з: - заборгованість за кредитом 1 750 грн., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 11 535,82грн., - пеня 28524,32грн., - штрафи 500 грн.(фіксована частина); - процентна ставка 2090,51грн. Тому позивач вимушений був звернутися з вказаним позовом і просить стягнути з відповідача суму заборгованості.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити у зв'язку з пропуском позивачем трирічного строку позовної давності, пославшись на обставини викладені в письмовому запереченні.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 28 квітня 2006 року, був укладений кредитний договір № DNY4KP93790786 між ПАТ "Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1, отримала кредит у сумі 2 788,50 грн., строком на 18 місяців, зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 2,09% у місяць. ОСОБА_2 повинна була надавати Банку грошові кошти щомісячно у розмірі 187,95грн. для погашення заборгованості за кредитним договором.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику обумовлену договором суму кредитних коштів (а.с.8 на звороті).
В порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків, внаслідок чого станом 21.04.2016 року заборгованість за кредитним договором складає у розмірі 44 400,65 грн., з якої - заборгованість за кредитом 1 750 грн.,- заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 11 535,82грн., - пеня 28 524,32грн., - штрафи 500 грн.(фіксована частина); - процентна ставка 2090,51грн. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком (а.с.7).
Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Статтею 259 ЦК визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі, проте, як встановлено судом, договору між сторонами щодо збільшення позовної давності в письмовій формі не укладалось.
Згідно змісту кредитного договору, кінцевим терміном погашення заборгованості було 26 жовтня 2007 року, останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 було здійснено 01.12.2006 року, що підтверджується квитанцією про сплату кредиту та розрахунком позивача.(а.с.40) Отже, строк позовної давності сплив 26 жовтня 2010 року, тоді як позивач, звернувся до суду лише 18 травня 2016 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову з задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В.Боженко