Справа № 185/3409/16-ц
Провадження № 2/185/2177/16
28 жовтня 2016 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Боженко Л.В., за участю секретаря - Плющової О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики грошей, суд -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики від 01.07.2015 року в розмірі - 16 000,00 грн., плату за користування позикою в розмірі - 26 077,50 грн., судові витрати по справі.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 01 липня 2015 року він уклав з ОСОБА_2 договір позики, згідно з яким передав останньому грошові кошти в сумі 16 000 грн., з умовою їх повернення до 01 липня 2018 року. Договір укладено в простій письмовій формі. На підтвердження укладення вищезазначеного договору відповідачем була власноруч написана розписка про отримання ним коштів. На день подання позову до суду відповідач не здійснив жодного платежу за договором позики грошей, чим порушив взяті на себе зобов'язання. Крім того, згідно п. 4.4 укладеного договору позики грошей від 01 липня 2015 року, в разі не повернення грошей в строки, які вказані в договорі (п. 4.2) позичальник сплачує проценти за користування позикою в розмірі 5% в день від суми простроченої заборгованості та нараховується до дня повного розрахунку позичальника з позикодавцем. Оскільки сума боргу так і залишається неповернутою відповідачем плата за користування грошима складає 26 077,50 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомленим про день та час слухання справи, причини неявки суду невідомі.
Суд, з урахуванням думки представника позивача, ухвалив: розглянути справу без участі відповідача, заочно.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню на таких підставах.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що 01 липня 2015 року відповідач взяв в борг у позивача суму 16 000 грн., зобов'язавшись повністю повернути позику згідно графіку рівними частками в термін до 01 липня 2018 року, що підтверджується договором позики та розпискою (а.с. 6, 7).
Згідно з п. 4.3 договору позики плата за користування позикою, при сплаті всіх платежів в строки, вказані в договорі не нараховується. Відповідно до п. 4.4 в разі неповернення грошей в строки, які вказані в договорі позичальник сплачує плату за користування позикою, яка складає 5 % в день від суми кожного несплаченого по договору платежу починаючи з дня, коли повинен був здійснений цей платіж згідно графіка п. 4.2 до дня повного розрахунку позичальника з позикодавцем.
Після підписання договору відповідач не сплатив жодного платежу, сума боргу за договором становить 16 000 грн.
Приймаючи рішення по суті заявленого позову суд керується положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України, згідно якої, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій сторони (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи що відповідачем до теперішнього часу сума боргу не повернута суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача борг позики в розмірі 16 000 грн.
Крім того, підлягає стягненню з відповідача сума передбачена п. 4.4 договору позики в розмірі 26 077,50 грн., відповідно до розрахунку наданого позивачем.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже з відповідача необхідно стягнути судові витрати сплачені позивачем при подачі позову до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 131, 137, 212, 224, 225 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 01 липня 2015 року в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок, плату за користування грошима за договором позики від 01 липня 2015 року у розмірі 26 077 (двадцять шість тисяч сімдесят сім) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна ) гривня 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_3