Справа № 202/5216/16-ц
(з а о ч н е)
25 жовтня 2016 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Герасименка В.А., позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про встановлення нікчемності правочину та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -
У серпні 2016 року позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому зазначає, що 17 січня 2016 року через фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, яка надає посередницькі послуги, пов'язані з пошуком об'єктів нерухомості для придання, познайомилася з продавцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 Цього ж дня між нею і ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу вказаної квартири у простій письмовій формі, яким погоджено ціну договору - еквівалент суми 22000 доларів США на дату укладення основного договору та строк укладення основного договору - 18 квітня 2016 року. Відповідно до умов попереднього договору в підтвердження намірів щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 передала ОСОБА_2 суму в розмірі, еквівалентному 2000 доларів США. В подальшому укладення основного договору між ними відкладалося з вини відповідача, у зв'язку з чим 18 квітня 2006 року вони уклали повторний попередній договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, в якому визначили строк укладення основного договору - не пізніше 30 травня 2016 року. При цьому попередній договір від 17 січня 2016 року був знищений продавцем ОСОБА_2 31 травня 2016 року між ними знову був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого вже визначено строк укладення основного договору не пізніше 15 червня 2016 року. Оскільки і в цей строк основний договір купівлі-продажу не був укладений з вини відповідача, 16 червня 2016 року між ними знову був укладений попередній договір, відповідно до якого строк укладення основного договору та передання квартири визначений не пізніше 30 червня 2016 року. Проте і в цей термін основний договір купівлі-продажу квартири між ними не був укладений. У зв'язку з цим вона звернулася до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів, але відповідач відмовила, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_2 не належить їй на праві власності та вона тільки планує отримати її у власність шляхом приватизації. За цих підстав позивач просить встановити, що попередні договори, укладені між нею і ОСОБА_2 18 квітня 2016 року, 31 травня 2016 року, 16 червня 2016 року, є нікчемними правочинами з часу їх укладення, а також застосувати наслідки нікчемності правочину шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошових коштів у розмірі, еквівалентному 2000 доларів США станом на день розгляду справи, що на дату подання позову до суду еквівалентно 49700 грн., а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримала та наполягала на його задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином, заперечень проти позову не надала, тому справу вирішено в її відсутність на підставі наявних у справі даних і доказів у заочному порядку.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового розгляду була повідомлена.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:
Судом встановлено, що позивач у рахунок майбутньої купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 передала відповідачу грошові кошти в розмірі, еквівалентному 2000 доларів США, що підтверджується копіями попередніх договорів від 18 квітня 2016 року, 31 травня 2016 року, 16 червня 2016 року, які укладені між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у простій письмовій формі.
При цьому в п. 5.1 вказаних попередніх договорів сторони погодили, що дана грошова сума виступає завдатком.
Також судом встановлено, що основний договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири між сторонами до теперішнього часу не укладений.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, яке видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Отже, завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання, тобто таке зобов'язання, яке вже виникло.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певній термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.
Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина 1 статті 220 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи, що попередні договори купівлі-продажу квартири між сторонами не були посвідчені нотаріально, такі договори є нікчемними.
Отже, сплачена позивачем за такими договорами сума є авансом, а не завдатком, і незалежно від причин, з яких основний договір між сторонами не був укладений, підлягає поверненню відповідачем позивачу в тому ж самому розмірі.
За таких обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму отриманого авансу в розмірі, еквівалентному 2000 доларів США відповідно до офіційно встановленого НБУ курсу гривні до долара США на день ухвалення рішення, що складає 51280,96 грн. (2000х2564,0480/100).
Стосовно вимог позивача про встановлення нікчемності правочинів - попередніх договорів купівлі-продажу від 18 квітня 2016 року, 31 травня 2016 року, 16 червня 2016 року, то в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки вказані правочини є нікчемними в силу закону та ухвалення судового рішення про їх нікчемність законом не вимагається.
Таким чином, позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 88 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПКУкраїни, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансу в розмірі 51280 (п'ятдесят одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна ) грн. 20 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Це заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Н.Ю. Марченко