36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.10.2016 Справа № 917/1324/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", 61052, м. Харків, вул. Конарєва, 7
До відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство "Полтавський гірничо -збагачувальний комбінат", 39802, м. Горішні Плавні, Полтавська область, вул. Будівельників, 16
Про стягнення 13 510,73 грн. - витрати за затримку на станції Знам'янка Одеської залізниці вагона № 96917786 по відправці № 44077899 ст. Золотнишине (Під.) - ОСОБА_2 (Угорщина) з причин невідповідності маси вантажу в вагоні та залізничній накладній на 5350 кг, що більше ваги вказаного в перевізних документах та вантажопідйомності вагону
Суддя Бунякіна Ганна Іванівна
Представники:
від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (див. протокол);
від відповідача : ОСОБА_5 (див. протокол).
Рішення винесено після перерви, що оголошувалась у судовому засіданні 22.09.2016 року в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.
11.10.2016 року у судовому засіданні відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.
Суть спору : Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" 13 510,73 грн. - витрати за затримку на станції Знам'янка Одеської залізниці вагона № 96917786 по відправці № 44077899 ст. Золотнишине (Під.) - ОСОБА_2 (Угорщина) з причин невідповідності маси вантажу в вагоні та залізничній накладній на 5 350 кг, що більше ваги вказаного в перевізних документах та вантажопідйомності вагону.
Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви, обґрунтовуючи їх невірним зазначенням відповідачем маси вантажу та понесеними внаслідок цього збитками.
Відповідач проти позову заперечує згідно письмового пояснення по справі № 4605/81 від 16.09.2016 року (вх. № 11535 від 19.09.2016 року), вважаючи позовні вимоги необґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, суд
11.02.2016 року регіональній філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від ВАТ "Полтавський ГЗК" по станції Золотнишине згідно залізничної накладної № 44077899 передано до перевезення вагон № 96917786 призначенням на станцію ОСОБА_2 (Угорщина) з вантажем залізорудні окатиші з задекларованою вагою 72 000 кг (а. с. 41).
12.02.2016 року вищевказаний вагон був затриманий на станції Знам'янка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" через виявлену невідповідність фактичної маси вантажу в вагоні масі вказаній в накладній. Про наведену обставину складено акти загальної форми № 71918 від 12.02.2016 року та комерційний акт № 410006/3 від 12.02.2016 року (а. с. 43, 46).
Зі змісту вказаних актів вбачається, що при перевірці вагону № 96917786 та вантажу, що в ньому перевозився, фактична вага вантажу перевищує вагу зазначену в залізничній накладній (графа 18 накладної) та вантажопідйомність самого вагону (графа 9 накладної) на 5 350 кг. До того ж різниця навантаження візків колісних пар склала 6 150 кг, а поздовжнє зміщення центру ваги 249 мм, більше навантаження на візок вагона 41 750 кг., що перевищує половину вантажопідйомності вагону на 5 750 кг. Після виявлення факту перевантаження та зміщення центру ваги вагон був затриманий для відвантаження надлишків вантажу.
Через виявлені на станції Золотнишине порушення відповідачем вимог міжнародної угоди щодо правильного вказання в накладній маси вантажу, подальше перевезення вагону № 96917786 без додаткових вантажних операцій було неможливе. Для усунення перешкод у транспортуванні спірного вантажу перевізником були вжиті заходи, на час виконання яких транспортний засіб 12.02.2016 року був затриманий.
Надлишок вантажу в кількості 5 350 кг органом транспорту відвантажено у вагон № 63646095 та згідно накладної № 41805649 17.02.2016 року відправлений на адресу відповідача (а. с. 42). Вагон № 96917786 після відвантаження надлишків вантажу та усунення різниці навантаження на візки 17.02.2016 року відправлено на станцію призначення, про що складений акт загальної форми № 8 від 17.02.2016 року (а. с. 44).
Оскільки спірний вагон через невірне вказання маси вантажу відправником та зміщення центру ваги було затримано для проведення вантажних операцій на станції Знам'янка регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на 72 вагоно-годин (з 09 год. 30 хв. 12.02.2016 року по 13 год. 33 хв. 17.02.2016 року), відповідно до акту загальної форми № 53а від 17.02.2016 року нараховано платежі та збори у загальному розмірі 13 510,73 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію про відшкодування витрат за затримку вагонів № НЗ-01-08/297 від 20.04.2016 року (а. с. 49-51), проте вказаний розмір платежів та зборів не сплачено.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 13 510,73 грн. витрат за затримку на станції Знам'янка Одеської залізниці вагона № 96917786 по відправці № 44077899 ст. Золотнишине (Під.) - ОСОБА_2 (Угорщина) з причин невідповідності маси вантажу в вагоні та залізничній накладній на 5350 кг, що більше ваги вказаного в перевізних документах та вантажопідйомності вагону.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
(І) Роз'ясненнями Вищого господарського суду № 04-5/225 від 29.09.2008 року "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", наголошено, що при вирішенні спорів, які виникають з перевезення вантажів залізницею необхідно керуватися зокрема: Статутом залізниць України; Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та іншими нормативними документами, затвердженими Мінтрансом (Мінтрансзв'язку) України у встановленому порядку.
Відповідно до пункту 4.3. Додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" масу вантажу в вагоні визначає відправник, а пункт 6.4. наголошує, що вантаж, який перевозиться навалом або насипом в вагонах відкритого типу перевізник приймає до перевезення, перевіряючи рівномірність поверхні вантажу і відсутність виїмок в вантажі.
Пунктом 4.1. та 4.3. Додатку 3 до УМВС "Технічні умови Розміщення і кріплення вантажів" та пункту 1.2. Додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" визначено, що сумарна маса вантажу і засобів кріплення в вагоні не повинні перевищувати вказану на вагоні вантажопідйомність, а загальний центр ваги повинен розміщатися на лінії перетину подовжньої і поперечної площин симетрії вагону, при цьому подовжнє зміщення загального центру ваги вантажу при масі вантажу понад 70 тон не допускається.
Згідно пункту 27.1. Додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" надлишок маси вантажу, виявлений на залізниці країни відправлення, перевізник відвантажує і надає в відання відправника в порядку, передбаченому національним законодавством.
Абзацом 4.3. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (затверджений наказом Мінтрансу від 26.03.2009 року № 317, зареєстрований в Мінюсті 15.04.2009 року за № 340/16356) визначено, якщо під час перевезення виявлено завантаження вагона понад його вантажопідйомність або з перевищенням допустимого статичного навантаження від колісної пари вагона на рейки колії, то надлишок вантажу вивантажується і досилається за призначенням зі стягненням з одержувача (за експортний вантаж з відправника) плати за всю відстань перевезення залізницями України як за самостійну відправку на загальних підставах за тарифами, що діяли у день виявлення.
Відповідно до частини 3 ст. 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу).
Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків (ст. 226 Господарського кодексу України).
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання згідно із частинами 2 та 3 ст. 623 Цивільного кодексу України, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за завдання збитків є правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності. Отже, для застосування деліктної відповідальності до відповідачів необхідною умовою є наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до правових позицій, викладених у п. 1.3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 30.03.1995 р. № 02-5/218 (зі змінами та доповненнями) на позивача покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.
У відповідності до норм § 3 статті 22 УМВС відправник несе відповідальність перед перевізником за наслідки, що виникають в результаті відсутності, недостатності або неправильності супровідних документів, а § 5 встановлено, що якщо перевезення або видача вантажу затримується внаслідок того, що подані відправником документи є недостатніми або неправильними, перевізнику оплачуються виникли у зв'язку з цим додаткові провізні платежі та витрати, а також неустойки, передбачені національним законодавством, у порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" цієї Угоди.
Згідно § 6 статті 28 УМВС якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізнику повинні бути оплачені додаткові провізні платежі та витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
Пунктом 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 864/5085) визначено, що платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.
Такими документами, відповідно до пунктів 2 та 3 Правил складання актів (затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855), є акт загальної форми або комерційний акт.
Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення і є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача, зокрема, за затримки вагонів, пов'язані з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних та інших правил. Комерційні акти складаються, зокрема, у випадку невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, останній вказав невірну масу вантажу у залізничній накладній № 44077899 при передачі до перевезення вагону № 96917786 у міжнародному сполученні.
З огляду на встановлену невідповідність, позивачем складено акти загальної форми № 71918 від 12.02.2016 року та комерційний акт № 410006/3 від 12.02.2016 року. Крім цього, згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги надлишок вантажу в кількості 5 350 кг органом транспорту відвантажено у вагон № 63646095 та згідно накладної № 41805649 17.02.2016 року відправлено на адресу відповідача, а вагон № 96917786 після відвантаження надлишків вантажу та усунення різниці навантаження на візки 17.02.2016 року відправлено на станцію призначення. Про наведену обставину складений акт загальної форми № 8 від 17.02.2016 року, а також згідно акту загальної форми № 53а від 17.02.2016 року нараховано платежі та збори.
Таким чином, (а) додаткові дії, здійснені перевізником-позивачем, що потягли додаткові витрати, які складають ціну позову, вчинено з вини відповідача (завантаження більшої кількості вантажу, ніж передбачено чинним законодавством); (б) між діями відповідача та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення шкоди, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.
(ІІ) Суд погоджується з приведеним розрахунком позивача (а. с. 39-40) та вважає, що останнім правомірно заявлено до стягнення 13 510,73 грн. збитків за нижченаведеного.
(1) Стосовно плати за користування вагонами суд зазначає наступне.
Згідно § 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізнику повинні бути оплачені додаткові провізні платежі та витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
Виходячи зі ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктами 13 і 14 Правил користування вагонами та контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 року (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458), передбачено, що плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
Пунктом 3 вказаних Правил встановлено, що облік затриманих вагонів, причини та загальний облік часу такої затримки відображається, зокрема в актах затримки та актах загальної форми.
З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви додано копії актів загальної форми, які містять не тільки підстави для затримки вагонів, а й детальний розрахунок за весь час такої затримки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2014 року по справі № 908/356/14 (витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень додається), в якій зазначено, зокрема, що суд повинен виходити не з назви акту, а з фактичної інформації, яка в ньому міститься. Якщо акти загальної форми, які надані позивачем, містять інформацію щодо затримки вагонів та відомості щодо розрахунку суми за простоювання вагонів, зазначені акти приймаються судом як належна підстава для задоволення позовних вимог у частині стягнення збору за користування вагонами.
Враховуючи вищезазначене, плата за користування вагонами була нарахована на підставі вимог міжнародного законодавства та діючого законодавства України.
(2) Судом не приймаються посилання відповідача на п. 4.3. Розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги, стосовно нарахування збору за маневрову роботу при виконанні такої роботи за вимогою власника колії, вантажовласника або порту за наступного.
Згідно § 6 статті 28 УМВС якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла із причин, що не залежать від перевізника, перевізникові повинні бути оплачені додаткові провізні платежі й витрати, понесені їм у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем маневрова робота проводилась вимушено через невиконання відправником обов'язків, передбачених § 1 статті 16 УМВС по забезпеченню вказання правильних відомостей у накладній. Наведене потягло за собою незаплановані додаткові витрати залізниці, стягнення яких передбачено УМВС, яка є міжнародною угодою та має пріоритет над національним правом України.
(3) Суд погоджується також і з правомірністю нарахування збору за телеграфне повідомлення відповідно до вимог УМВС.
Так, § 1 статті 28 УМВС наголошує, що у разі виникнення перешкод до перевезення вантажу з причин, що не залежать від перевізника, останній вирішує питання щодо необхідності направлення запиту відправнику.
Такий запит був здійснений шляхом надіслання телеграфного повідомлення на адресу станції відправлення (Золотнишине) в кількості трьох штук (а. с. 79-81) за встановленими державнорегульованими ставки збору за операції, пов'язані із перевезенням вантажів.
Крім цього, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги, а саме графою 2 таблиці 3 розділу 10 передбачено використання телеграфної форми повідомлення, пов'язаної із перевезенням вантажу. Необхідність додаткового підтвердження витрат залізниці за відправку телеграфного повідомлення відсутня.
(4) Стосовно збору за зважування слід зазначити наступне.
Згідно п. 4.4 розділу 3 Збірника тарифів (на що посилається відповідач) збір за зважування вантажу не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної відправником (ст. 24 Статуту залізниць України).
Проте з матеріалів справи вбачається, що перевірка маси вантажу була проведена не на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, а на підставі § 1 статті 23 УМВС, якою передбачено право перевізника перевірити дотримання відправником умов перевезення та відповідність відправки відомостям, зазначеним відправником у накладній. § 2 вказаної статті передбачає відшкодування перевізникові всіх витрат, викликаних перевіркою та які підтверджені документально, у разі недотримання відправником умов перевезення або невідповідності відправки відомостям, зазначених останнім у накладній.
Таким чином, збір за зважування нарахований на законних підставах.
(5) Збір за зберігання також нарахований позивачем правомірно, оскільки пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, які є частиною національного законодавства України, передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
(6) Провізна плата за перевезення надлишку вантажу нарахована відповідачеві на підставі § 4 статті 30 УМВС, яким передбачено, що при виявлені вагона завантаженого понад його вантажопідйомність із перевищенням допустимого статичного навантаження від колісної пари вагона на рейки провізні платежі за перевезення надлишку маси вантажу, відвантаженого в окремий вагон, нараховуються як за самостійну відправну за тарифами, що діють в день виявлення.
Оскільки відправником було допущено перевантаження вагону понад його вантажопідйомність та порушено вимоги технічних умов навантаження вантажу, переданого для перевезення, вказана обставина зафіксована у відповідних актах загальної форми та комерційному акті. За наведеного, залізниця скористалася наданим їй міжнародним договором правом для нарахування провізної плати від станції Золотнишине до станції Знам'янка.
Враховуючи вищевикладене, вимога залізниці про стягнення 13 510,73 грн. є обґрунтованою та такою, що заявлена із дотриманням вимог міжнародного законодавства та діючого законодавства України.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 510,73 грн. - витрати за затримку на станції Знам'янка Одеської залізниці вагона № 96917786 по відправці № 44077899 ст. Золотнишине (Під.) - ОСОБА_2 (Угорщина) з причин невідповідності маси вантажу в вагоні та залізничній накладній на 5 350 кг, що більше ваги вказаного в перевізних документах та вантажопідйомності вагону підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За викладеного та відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 22, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо -збагачувальний комбінат" (39802, м. Горішні Плавні, Полтавська область, вул. Будівельників, 16, код ЄДРПОУ 00191282) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Конарєва, 7, код ЄДРПОУ 40081216) - 13 510,73 грн. витрат за затримку на станції Знам'янка Одеської залізниці вагона № 96917786 по відправці № 44077899 ст. Золотнишине (Під.) - ОСОБА_2 (Угорщина) з причин невідповідності маси вантажу в вагоні та залізничній накладній на 5 350 кг, що більше ваги вказаного в перевізних документах та вантажопідйомності вагону та 1 378,00 грн. судового збору.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Повне рішення складено 18.10.2016 р.
Суддя Г.І.Бунякіна