"02" листопада 2016 р.Справа № 916/2253/16
За позовом: Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Одеської міської ради;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
про витребування земельної ділянки з незаконного володіння
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
прокурор: Галактіонова О.А. - посвідчення №032131 від 11.02.2015р.;
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 157 від 01.08.2016р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: ОСОБА_3 - довіреність №01-36/34 від 20.05.2016р.
Суть спору: Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 4 звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд витребувати на користь Одеської міської ради земельну ділянку площею 450 кв.м., вартістю 1 020 168,00 грн., яка розташована за огорожею виробничої території Борошномельного комплексу філії ПАТ „ДПЗКУ” „Одеський комбінат хлібопродуктів” зі сторони Газового провулку м. Одеси, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказує на укладення 04.01.2016р. між відповідачем та ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України „Одеський комбінат хлібопродуктів” договору щодо використання вищевказаної земельної ділянки.
При цьому вказує на непроведення державної реєстрації вказаного договору, що є порушенням приписів статей 124,125 Земельного кодексу України, а також на те, що відповідно до акту Департаменту комунальної власності №000657 від 31.05.2016р. відповідач використовує вищевказану земельну ділянку, орієнтованою площею 550 кв. м., без правовстановлюючих документів на володіння чи користування зазначеною земельною ділянкою
На думку прокурора, укладений між вищевказаним сторонами договір є таким, що неукладений, а відтак немає юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.
З урахуванням вказаного, зазначає, що, фактично, відповідач набув земельну ділянку у користування без достатньої правової підстави, а отже зобов'язаний повернути вказане майно територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Вказане і призвело до звернення прокурора до суду з відповідним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2016р. провадження у справі № 916/2253/16 із призначенням розгляду в засіданні суду 21.09.2016р.
Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Ухвалою суду від 21.09.2016р., з огляду на відсутність у суду доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи у судовому засіданні, невиконання сторонами вимог ухвали суду, а також з урахуванням необхідності додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 12.10.2016р.
11.10.2016р. до канцелярії суду від прокурора надійшло клопотання щодо залучення ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” в особі філії ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” „Одеський комбінат хлібопродуктів” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с.49-50).
Ухвалою суду від 12.10.2016р. строк розгляду справи за клопотанням прокурора було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, невиконання вимог ухвали суду, а також необхідністю додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 02.11.2016р.
01.11.2016р.до канцелярії суду від прокурора надійшли письмові пояснення по справі (а.с.63-64), згідно яких останній вказує, що розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює Одеська міська рада, а відтак вона повинна бути повернута власнику (розпоряднику) майна - територіальній громаді в особі Одеської міської ради.
У судовому засіданні 02.11.2016р. судом в задоволенні клопотання прокурора про залучення ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” в особі філії ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України” „Одеський комбінат хлібопродуктів” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було відмовлено, з огляду на необґрунтованість.
В засіданні суду 02.11.2016р. прокурор в повному обсязі підтримав заявлений позов, просив суд задовольнити його.
Представник позивача та представник третьої особи також наполягали на задоволенні позову.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання вищевказаних судових ухвал від на його адресу, зазначену у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.38-39), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «за закінченням терміну зберігання» (а.с.34-37,45-48), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та представника третьої особи, надані в ході судового розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку господарський суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів держави.
Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким правочином, у відповідності до листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.11.2008 року № 14-17-4/12991 "Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки", слід вважати: укладення договору оренди (суборенди) земельної ділянки, про встановлення земельного сервітуту, договору на право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи договору на право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Як свідчать матеріали справи, земельна ділянка площею 450 кв.м., вартістю 1 020 168,00 грн., вимоги про повернення якої є предметом заявленого позову, розташована за огорожею виробничої території Борошномельного комплексу філії ПАТ „ДПЗКУ” „Одеський комбінат хлібопродуктів” зі сторони Газового провулку м. Одеси та є предметом договору щодо використання земельної ділянки № 04/01/2016 від 04.01.2016р.
Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Виходячи з аналізу наведених вище норм та положення пункту 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування", міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ст. 189 ЗК України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Згідно ч. 5 ст. 186 ЗК вказаного кодексу, проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою (у разі розташування земельних ділянок у межах населеного пункту) чи районною державною адміністрацією, а в разі якщо районна державна адміністрація не утворена - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією (у разі розташування земельних ділянок за межами населених пунктів) і затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом.
З урахуванням викладеного, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, належать Одеській міській раді.
Як слідує з матеріалів справи, 04.01.2016р. між ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України „Одеський комбінат хлібопродуктів” (Сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Сторона 2) було укладено договір щодо використання земельної ділянки № 04/01/2016 (а.с.21), згідно п. 1.1 якого Сторона 1 не заперечує щодо використання Стороною 2 земельної ділянки площею 450 кв.м., яка знаходиться за огорожею виробничої території Борошномельного комплексу філії ПАТ „ДПЗКУ” „Одеський комбінат хлібопродуктів” зі сторони Газового провулку м. Одеси,
Сторона 2 використовує зазначену земельну ділянку для виставлення зразків ритуальних пам'ятників (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.6, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р.
При цьому, як встановлено судом, вказана земельна ділянка використовується відповідачем за відсутності правовстановлюючих документів та без надання відповідної згоди Одеської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у користування.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що використання відповідачем спірної земельної ділянки є самовільним.
Згідно ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Оцінюючи в порядку ст.43 ГПК України надані прокурором докази факту використання відповідачем земельної ділянки площею 0,026 га, суд приймає до уваги наступні документи:
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 000657 від 31.05.2016р. (а.с.20);
- акт обстеження огляду земельної ділянки від 01.11.2016р. (а.с.72).
При цьому суд вважає, що факт зайняття земельної ділянки для виставлення зразків ритуальних пам'ятників є встановленим та підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Крім того, зазначений факт в порядку ст.33 ГПК України відповідачем не спростовано.
Приймаючи до уваги відсутність доказів наявності рішення Одеської міської ради про передачу вищевказаної спірної земельної у власність або надання її у користування (оренду) відповідачу або наявності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, з урахуванням того, що факт використання її відповідачем підтверджений належним чином, суд вважає вимоги прокурора про її витребування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України у розмірі 1 378 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 26597691) з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) земельну ділянку площею 450 кв.м., вартістю 1 020 168,00 грн., яка розташована за огорожею виробничої території Борошномельного комплексу філії ПАТ „ДПЗКУ” „Одеський комбінат хлібопродуктів” зі сторони Газового провулку м. Одеси,
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65111, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, розрахунковий рахунок № 35213085000564 в ДКСУ в. Київ, МФО 820172) 1 378 /одна тисяча триста сімдесят вісім/ грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07 листопада 2016 р.
Суддя Ю.М. Щавинська