79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.11.2016р. Справа№ 914/1235/16
Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі судових засідань ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи
за позовом Міністерства оборони України, м.Київ
до відповідача Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод”, м.Львів
про стягнення 160 984,13 грн. штрафних санкцій.
за участі представників сторін:
від позивача ОСОБА_4 - представник (довіреність вих.№220/794/д від 30.12.2015р.);
від відповідача ОСОБА_5 - представник (довіреність вих. №138 від 11.01.2016р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Міністерством оборони України до Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” про стягнення 160 984,13 грн. штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 12.05.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.05.2016р.
Ухвалою суду від 30.05.2016р. відкладено розгляд справи на 13.06.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.
Ухвалою суду від 13.06.2016р. відкладено розгляд справи на 23.06.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.
Ухвалою суду від 23.06.2016р. відкладено розгляд справи на 15.08.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.
Ухвалою суду від 23.06.2016р., за клопотанням відповідача (вх.№26583/16 від 23.06.2016р.), призначено колегіальний розгляд справи №914/1235/16 у складі трьох суддів. Внаслідок автоматичного розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, до складу колегії суддів увійшли головуючий суддя Сухович Ю.О., судді Мазовіта А.Б. та Петрашко М.М.
У зв'язку із перебуванням станом на 15.08.2016р. у відпустці судді Петрашка М.М. та закінченням процесуальних строків станом на дату його виходу з відпустки, з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду спору, шляхом проведення автоматизованого розподілу, суддю Петрашка М.М. замінено на суддю Мороз Н.В.
Відтак подальший розгляд справи здійснювався колегією у складі суддів Сухович Ю.О. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2
Ухвалою суду від 15.08.2016р. відкладено розгляд справи на 12.09.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.
У зв'язку із перебуванням станом на 12.09.2016р. судді Мороз Н.В. у відпустці, відповідно до п.п.2.3.25 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду із змінами та доповненнями внесеними рішенням Ради суддів України від 03.03.2016р. №21, судове засідання 12.09.2016р. не відбулось.
Ухвалою суду від 03.10.2016р. призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10.10.2016р. на 12:20 год.
Ухвалою суду від 10.10.2016р. продовжено строк розгляду спору до 01.11.2016р. та відкладено розгляд справи на 01.11.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задоволити, з підстав викладених у позовній заяві. Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов укладеного з позивачем договору про закупівлю послуг за державні кошти №294/15/105 від 24.06.2015р., у зв"язку з чим він просить стягнути 160 984,13 грн. штрафних санкцій за порушення строків надання послуг та користування коштами.
Представник відповідача підтримав свої заперечення викладені у відзиві (вх.№24514/16 від 13.06.2016р.), зокрема просив відмовити у задоволенні позовних вимог на суму 6 789,82 грн., оскільки при розрахунку штрафних санкцій позивач невірно порахував кількість днів прострочки виконання зобов"язання.
В судовому засіданні 01.11.2016р. подав клопотання б/н від 01.11.2016р. (вх. №43764/16 від 01.11.2016р.), яким долучив до матеріалів справи належним чином завірені копії рішень господарського суду м.Києва від 18.07.2016р. у справах: №910/7226/16; №910/7227/16; №910/7230/16;. №910/7229/16.
Також в судовому засіданні представник відповідача підтримав подане ним клопотання (вх.№33427/16 від 15.08.2016р.) та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%, а також розстрочити виконання рішення у справі №914/1235/16 на три місяці шляхом сплати кожного місяця 1/3 суми заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд,-
встановив:
24.06.2015р. між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством “Львівський бронетанковий завод” (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №294/15/105 (надалі - договір), відповідно до умов якого на виконання замовлення виконавець зобов'язувався у 2015 році надати замовникові послуги з ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (ремонт за технічним станом інженерної техніки IМР-2) (вироби) за обсягом, терміном та цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити ці послуги.
Згідно п.1.2. договору підставою для укладення договору є рішення комітету з конкурсних торгів від 09.06.2015 №75/3314/4 (додаток 6).
За умовами п.3.1. договору ціна цього договору становить - 2 791 272 (два мільйони сімсот дев'яносто одна тисяча двісті сімдесят дві гривні 00 копійок), за загальним фондом КПКВ-2101020/7, КЕКВ 2260, стаття 3631 кошторису Міністерства оборони України в тому числі податок на додану вартість - 465212,00 грн. відповідно до протоколу засідання комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України щодо визначення переможця та акцепту пропозиції (додаток 6).
Згідно п.3.2. договору обсяги закупівлі послуг, зазначені в календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника з відповідним зменшенням ціни договору згідно п.11.1
Відповідно до п.4.1. договору замовником проводяться оплата за фактично надані послуги за договірною ціною після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг (далі - рахунок). Оплата здійснюється протягом 20 банківських днів з дати підписання ОСОБА_1 приймання наданих послуг (додаток 3 до договору) за умови наявності відповідних грошових коштів на рахунках МОУ.
Згідно п.4.3. договору за письмовим погодженням сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністерства оборони України, замовник має право здійснити попередню оплату в розмірі 50 відсотків від ціни договору терміном до 6 місяців (але не пізніше терміну надання послуг за договором) згідно абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 (зі змінами). Виконавець не пізніше 5 банківських діб з дати отримання від замовника попередньої оплати, повідомляє замовника листом (поштою та за факсом) про дату надходження коштів, доданням завіреної копії витягу з рахунку банку про зарахування коштів.
Згідно з п.4.4. договору виконавець у строк не більше 6 місяців (але не пізніше терміну надання послуг за договором) після отримання попередньої оплати, зобов'язаний надати замовнику документи, які підтверджують фактичне надання послуг (ОСОБА_1 приймання наданих послуг (етапу послуг) додаток 3 договору) або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.
Відповідно до п.5.3. договору термін надання послуг - до 25.11.2015р.
За умовами п.5.6. договору датою надання послуг виконавцем є: щодо виконання надання послуг - дата закінчення приймання ВП МОУ наданих послуг стосовно одиниці чи/або групи виробів, яка зазначена в посвідченнях; щодо виконання договору в цілому - дата підписання сторонами ОСОБА_1 звіряння розрахунків визначених п.4.5. договору.
Згідно п.7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього договору.
Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено види порушень та санкцій за них, зокрема:
- за порушення термінів надання послуг виконавцем сплачується пеня у розмірі 0,2 відсотка ціни ненаданих послуг (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені договором строки, а за прострочення понад 25 календарних днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної ціни;
- у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання у визначений термін звітних документів, що підтверджують факт використання попередньої оплати, виконавець сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.
Згідно з п.9.1. договору спори (розбіжності), що виникають між сторонами, вирішуються ними шляхом проведення переговорів, консультацій, обміну листами.
Відповідно до п.10.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015р., а в частині розрахунків і гарантій - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №90 від 21.07.2015р. на загальну суму 1395636,00 грн. Позивачем, 28.07.2015р., на підставі вищенаведеного рахунку-фактури здійснено передоплату (аванс) у розмірі 1395636,00 грн.
Факт здійснення позивачем передоплати на суму 1395 636,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №294/143 від 28.07.2015р., з призначенням платежу: попередня оплата за послуги з ремонту за технічним станом техніки IMP-2 згідно РФ №90 від 21.07.2015р. до договору №294/15/105 від 24.06.2015р.
Всупереч взятим на себе зобов'язанням за п.5.3. договору, відповідач до 25.11.2015р. не надав документи, що підтверджують фактичне надання послуг в повному обсязі, та не повернув невикористані кошти, отримані від замовника в якості попередньої оплати.
16.12.2015р. позивач звертався до відповідача з листом (вих.№343/3/2851 від 16.12.2015р.), в якому просив вжити дієвих заходів щодо виконання умов договору, про прийняття рішення повідомити позивача. Проте, відповідач залишив даний лист без відповіді та задоволення.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 21.12.2015р. №343/3/2902, з вимогою повернення суми попередньої оплати та сплати штрафних санкцій. Проте, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
25.12.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору про закупівлю послуг за державні кошти №294/15/105 від 24.06.2015р., якою сторони внесли зміни та виклали п.3.1. договору в наступній редакції: «Ціна цього договору становить - 2451216 (два мільйони чотириста п'ятдесят одна тисяча двісті шістнадцять гривні 00 копійок), в тому числі податок на додану вартість - 408 536,00 грн. за загальним фондом КПКВ-2101020/7, КЕКВ 2260, стаття 3631 кошторису Міністерства оборони України.».
Також, 25.12.2015р. між сторонами підписано ОСОБА_1 приймання наданих послуг за договором №294/15/105 від 24.06.2015р., про те, що виконавець надав послуги з ремонту за технічним станом інженерної техніки на загальну суму 2451216,00 грн. і вони відповідають вимогам експлуатаційної документації на визначений тип, а замовником прийнято дані послуги.
Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №166 від 26.12.2015р. на загальну суму 1055580,00 грн. Позивачем, 29.12.2015р., на підставі вищенаведеного рахунку-фактури здійснено оплату у розмірі 1055580,00 грн.
Як стверджує позивач, фактичне надання послуг відбулось з простроченням, а саме 25.12.2015р., коли між сторонами підписано ОСОБА_1 приймання наданих послуг за договором №294/15/105 від 24.06.2015р.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 20.01.2016р. №343/3/88 з вимогою невідкладно сплатити пеню та штрафні санкцій, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивач керуючись умовами п.7.2. договору, у зв'язку із порушенням строків надання послуг та користування коштами, нарахував відповідачу штрафні санкції, які згідно поданого розрахунку позовних становлять 160 984,13 грн.
Позивач звернувся до господарського суду для захисту порушеного права та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 160 984,13 грн. суми штрафних санкцій за порушення строків надання послуг та користування коштами.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору про закупівлю послуг за державні кошти №294/15/105 від 24.06.2015р.
Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно платіжного доручення №297/143 від 28.07.2015р. позивачем було здійснено перерахування попередньої оплати в розмірі 1395636,00 грн.
Відповідно до п.5.3. договору термін надання послуг - до 25.11.2015р.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.4.4. договору виконавець у строк не більше 6 місяців (але не пізніше терміну надання послуг за договором) після отримання попередньої оплати, зобов'язаний надати замовнику документи, які підтверджують фактичне надання послуг (ОСОБА_1 приймання наданих послуг (етапу послуг) додаток 3 договору) або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.
Всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором відповідач до 25.11.2015р. не надав документи, що підтверджують фактичне надання послуг в повному обсязі, та не повернув невикористані кошти, отримані від замовника в якості попередньої оплати.
Станом на 25.12.2015р. між сторонами підписано посвідчення №146 про прийняття наданих послуг згідно договору, що підтверджує фактичне надання послуг у відповідності до календарного плану (додаток №1 до договору), однак із простроченням, а саме: №М03ПМ2М351 від 08.12.2015р.; №В02ПМ2М345 від 08.12.2015р.; №М12ПМ2М421 від 17.12.2015р.; №Т01ВТ0717 від 24.12.2015р.
Фактичне надання послуг відбулось з простроченням, а саме 25.12.2015р., коли між сторонами підписано ОСОБА_1 приймання наданих послуг за договором №294/15/105 від 24.06.2015р. про те, що виконавець надав послуги з ремонту за технічним станом інженерної техніки на загальну суму 2451216,00 грн. і вони відповідають вимогам експлуатаційної документації на визначений тип, а замовником прийнято дані послуги.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В п.7.1. договору сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього договору.
Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено види порушень та санкцій за них, зокрема:
- за порушення термінів надання послуг виконавцем сплачується пеня у розмірі 0,2 відсотка ціни ненаданих послуг (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені договором строки, а за прострочення понад 25 календарних днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної ціни;
- у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання у визначений термін звітних документів, що підтверджують факт використання попередньої оплати, виконавець сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.
Вищий господарський суд України у п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснив, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Як вбачається із розрахунку наведеного у позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 160 984,13 грн. суми штрафних санкцій. Однак, відповідач подав свій контррозрахунок штрафних санкцій згідно якого позивачем завищено розмір штрафних санкцій на 6 789,82 грн.
Дослідивши розрахунок позовних вимог та контррозрахунок проведений відповідачем, суд дійшов висновку, що як правильно зазначає відповідач, позивач при нарахуванні штрафних санкцій допустив помилку в кількості днів прострочки, нарахував штрафні санкції за більшу кількість днів ніж їх було фактично, у зв"язку з чим до стягнення неправомірно заявлено 6 789,82 грн.
При розрахунку суми штрафних санкцій суд виходив з наступного:
Згідно додатка №1 «Розрахунок суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню з державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» за використання попередньої оплати відповідно до умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 294/15/105 від 24.06.2015 за період з 26.11.2015 по 08.12.2015» термін надання послуг перевищено на 13 діб. Водночас, кількість днів прострочення з 25.11.2015 до 08.12.2015 (прийняття 2-ох ІМР-2) складає 12 діб. Таким чином правильний розрахунок штрафних санкцій - 20188,93 грн. (а не 21871,34 грн.).
Згідно додатка №2 «Розрахунок суши штрафних санкцій, що підлягають стягненню з державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» за використання попередньої оплати відповідно до умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 294/15/105 від 24.06.2015 за період з 09.12.2015 по 17.12.2015» термін надання послуг перевищено на 9 діб. Водночас, кількість днів прострочення з 09.12.2015 до 17.12.2015 (17.12.2015 прийнятий ще один ЇМР-2) складає 8 діб. Таким чином правильний розрахунок штрафних санкцій - 1639,72 грн. (а не 1844,69 грн.).
Згідно Додатка №3 «Розрахунок суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню з державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» за кожен день прострочення поза встановлені договором терміни надання послуг відповідно до умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 294/15/105 від 24.06.2015 станом на 08.12.2015» термін надання послуг перевищено на 13 діб. Водночас, кількість днів прострочення станом на 08.12.2015 (прийняття 2-ох ІМР-2) складає 12 діб. Таким чином правильний розрахунок штрафних санкцій - 29414,59 грн. (а не 31865,81 грн.).
Згідно Додатка №4 «Розрахунок суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню з державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» за кожен день прострочення поза встановлені договором терміни надання послуг відповідно до умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 294/15/105 від 24.06.2015 станом на 17.12.2015» термін надання послуг перевищено на 13 діб. Водночас, кількість днів прострочення станом на 17.12.2015 (прийняття ще одного ІМР-2) складає 21 добу. Таким чином правильний розрахунок штрафних санкцій - 25737,77 грн. (а не 26963,38 грн.).
Згідно Додатка №5 «Розрахунок суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню з державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» за кожен день прострочення поза встановлені договором терміни надання послуг відповідно до умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 294/15/105 від 24.06.2015 станом на 24.12.2015» термін надання послуг перевищено на 29 діб. Водночас, кількість днів прострочення станом на 24.12.2015 (прийняття 4-го ІМР-2) складає 28 діб. Таким чином правильний розрахунок штрафних санкцій - 34317,02 грн. (а не 35542,63 грн.).
Відтак, вірно розрахована сума штрафних санкцій становить 154 194,31 грн., а не 160 984,13 грн. як вважає позивач. Відтак, у задоволенні стягнення штрафних санкцій в сумі 6 789,82 грн. слід відмовити.
Однак, відповідач у клопотанні (вх. №33427/16 від 15.08.2016р.) просив про зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню на користь позивача на 50%. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Законодавство України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.
Зазначені норми законодавства надають суду право на зменшення пені в залежності від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як пеню спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання пеня перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підпунктом 3.17.4 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зважаючи на те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов"язання, виконання робіт належної якості, однак із незначним простроченням, беручи до уваги соціальну значимість підприємства, яке відноситься до об"єктів стратегічного значення для економіки та безпеки держави у сфері оборони, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та зменшити розмір штрафних санкцій на 50%. У зв'язку з чим до стягнення з відповідача підлягають штрафні санкції в сумі 77 097,15 грн.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково.
З відповідача підлягає до стягнення 77097,15 грн. штрафних санкцій за порушення строків надання послуг та користування коштами.
Розглянувши подане клопотання відповідача (вх. №33427/16 від 15.08.2016р.) про розстрочку виконання рішення суду терміном на 3 місяці, шляхом стягнення заборгованості щомісячно рівними частинами, заслухавши думку представника позивача, суд дійшов висновку наявності підстав для його задоволення. При цьому суд виходить з наступного.
Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене пунктом 6 статті 83 ГПК України.
При цьому під розстрочкою виконання рішення суду слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення “винятковий випадок”, тому це поняття є оціночним, з огляду на ч.1 ст.43 ГПК України та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.
Як вказано у п.п.7.2. п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. із змінами та доповненнями “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З відповідача підлягає до стягнення 77097,15 грн. штрафних санкцій за порушення строків надання послуг та користування коштами та 2312,91 грн. судового збору, всього 79 410,06 грн.
Проаналізувавши надані відповідачем докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує розстрочку виконання рішення суду, для надання йому можливості поступово сплачувати борг без значних втрат, при цьому враховуючи також і матеріальні інтереси позивача, суд дійшов висновку розстрочити виконання рішення терміном на 3 місяці, шляхом стягнення заборгованості рівними частинами, згідно наступного графіку:
1) погашення заборгованості в сумі 26 470,02 грн. - до 30 листопада 2016р.;
2) погашення заборгованості в сумі 26 470,02 грн. - до 31 грудня 2016р.;
3) погашення заборгованості в сумі 26 470,02 грн. - до 31 січня 2017р.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
При поданні позову позивачем до стягнення заявлено 160 984,13 грн. та сплачено платіжним дорученням №343/1/26 від 13.05.2016р. судовий збір на суму 2 414,76 грн.
Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з врахуванням вищенаведеного роз"яснення наданого Вищим господарським судом України.
Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 233 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод” (79031, м.Львів, Сихівський район, вул.Стрийська, буд.73; код ЄДРПОУ 07985602) на користь Міністерства оборони України (юридична адреса: 03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; поштова адреса: 04119, м.Київ, вул.Дегтярівська,11-в, код ЄДРПОУ 00034022) 77 097,15 грн. суми штрафних санкцій та 2 312,91 грн. судового збору, розстрочивши виконання рішення терміном на 3 місяці, шляхом стягнення суми заборгованості щомісячно рівними частинами, згідно наступного графіку:
1) погашення заборгованості в сумі 26 470,02 грн. - до 30 листопада 2016р.;
2) погашення заборгованості в сумі 26 470,02 грн. - до 31 грудня 2016р.;
3) погашення заборгованості в сумі 26 470,02 грн. - до 31 січня 2017р.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 07.11.2016р.
Суддя Сухович Ю.О.
Суддя Мазовіта А.Б.
Суддя Мороз Н.В.