ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.11.2016Справа №910/18632/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської
міської філії
до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»
про стягнення 26 51,56 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Ткаченко Т.Ю. - по дов. № 2026 від 28.12.2015
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» про стягнення 26 551,56 грн., з яких: 24 448,83 грн. основного боргу, 1 583,52 грн. пені, 389,41 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 129,90 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна товариств № 696-8 від 18.12.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18632/16 та призначено справу до розгляду на 08.11.2016.
Позивачем 07.11.2016 до відділ діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 30 177,28 грн., з яких: 27 474,63 грн. осново боргу, 2 158,50 грн. пені, 358,67 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 185,47 грн. 3% річних.
Позивач в судовому засіданні 08.1.2016 підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 08.11.2016 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 13.10.2016 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, бул. Русанівський, 7, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 13.10.2016 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 13.10.2016, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 20.10.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 01030 3883856 7.
Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 08.11.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
18.12.2012 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Телесистеми України» (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна товариств № 696-8 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування кімнату № 6 площею 4,1 кв. м. на 2-му поверсі будівлі складу з рампою (далі майно0, розташоване в м. Києві по проспекту Перемоги, 15-й км для розміщення обладнання зв'язку.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по сплаті орендної плати не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до п. 2.1 договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноваженими представниками сторін акту приймання-передачі майна (додаток № 1), вказаного в п. 1.1 цього договору.
Згідно акту приймання-передачі майна (додаток № 1), підписаного та скріпленого печатками обох сторін договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування кімнату № 6 на 2-му поверсі будівлі складу з рампою, розташоване по проспекту Перемоги, 15-й км, загальною площею 4,1 кв. м.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з п. 12.1 договору цей договір набирає чинності від дати підписання його сторонами діє до 01.09.2015 та регулює відносини між сторонами з 14.09.2012.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно з п. 3.1 договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін, що становить за перший місяць оренди 3 025,80 грн. та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.
Відповідно до п. 3.6 договору орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією та на підставі окремого розрахунку орендодавця у термін, зазначений в п. 3.6 договору.
Пунктом 3.6 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.01.2015 визначено, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги.
У разі неотримання рахунків та інших первинних документів до 27 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, орендар повинен звернутися до орендодавця для отримання інформації про належну до сплати суму.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 6.1.3 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати у період з лютого по серпень 2016 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем, та складає 27 474,63 грн.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 27 474,63 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пені від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо внесення орендних платежів.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи, що в силу умов п. 3.6 договору, відповідач зобов'язаний був вносити плату за користування майном щомісячно, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендних платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов договору, розмір якої за розрахунками суду становить 2 133,04 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 133,04 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В іншій частині нарахованої пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 358,67 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 185,47 грн. - 3% річних.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 185,47 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бізнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».
Судом за результатами здійснення власного перерахунку збитки від зміни індексу інфляції за визначений позивачем період складають 75,39 грн., які підлягають задоволенню.
В іншій частині нарахованих збитків від зміни індексу інфляції позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (02154, м. Київ, бул. Русанівський, 7, код ЄДРПОУ 22599262) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії (01601, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 27 474 (двадцять сім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 63 коп. основного боргу, 2 133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 04 коп. пені, 75 (сімдесят п'ять) грн. 39 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 47 коп. - 3% річних, 1 363 (одна тисяча триста шістдесят три) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 08.11.2016.
СуддяВ.В. Сівакова