02.11.16р. Справа № 904/4746/16
За позовом Міністерства оборони України, м.Київ
до Приватного підприємства "Швейна фабрика "Авітекс", м. Дніпро
про стягнення 20 098,80 грн.
Головуючий колегії: суддя - Воронько В.Д.
Члени колегії: судді - Мартинюк С.В., Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: юрисконсульт Матвєєнко Г.М., довіреність № 220/217/д від 17.03.2016;
від відповідача: не з'явився
Міністерство оборони України (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Швейна фабрика "Авітекс" (далі-відповідач) про стягнення пені у розмірі 20 098,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/15/545 від 30.10.2015 в частині своєчасної поставки товару.
29.06.2016 позивач надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог і визнати недійсним п.7.3.3 договору № 286/3/15/545, укладеного між сторонами 30.10.2015.
В обгрунтування цього відповідач вказує на те, що пеня може бути нарахована за невиконання грошових зобов'язань, а в даному випадку йде мова про виконання негрошових зобов'язань, тому відповідальність у вигляді нарахування пеня встановлена в договорі незаконно.
У судовому засіданні 30.06.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.08.2016.
У зв'язку з перебуванням судді Дубініна І.Ю. на лікарняному з 05.08.2016, слухання справи № 904/4746/16 не відбулося, про що сторони були повідомлені листом господарського суду від 09.08.2016.
Ухвалою суду від 12.08.2016 призначено колегіальний розгляд справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 15.08.2016 за № 598, відповідно до п.4 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", автоматизованою системою визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Дубінін І.Ю., судді: Ніколенко М.О. та Петренко Н.Е.
У зв'язку з перебуванням судді Петренко Н.Е. на лікарняному, відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням господарського суду Дніпропетровської області № 628 від 17.08.2016 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/4746/16, яку передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Дубінін І.Ю., судді - Ніколенко М.О. та Мартинюк С.В.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2016 справу № 904/4746/16 прийнято до розгляду в колегіальному складі суду та призначено її розгляд у засіданні на 08.09.2016.
Через неявку сторін у призначене судове засідання та не виконанням останніми вимог ухвали суду, розгляд цієї справи було відкладено на 05.10.2016.
Розпорядженням господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2016 № 739, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/6730/16 у зв'язку з поданням судді Дубініна І.Ю. заяви про відставку. За результатами повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до вимог ст. 21 Господарського процесуального кодексу України ця справа передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Воронько В.Д., судді - Мартинюк С.В. та Ніколенко М.О.
Враховуючи викладене, ухвалою від 29.09.2016 визначена судова колегія прийняла справу до свого провадження та призначила її розгляд на 05.10.2016.
Представники сторін в засідання суду не прибули та витребуваних судом документів не надали, через що розгляд справи було відкладено на 02.11.2016.
Відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Від відповідача конверти з ухвалами суду повернулися на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.
Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 05.10.2016 була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
30 жовтня 2015 року між Міністерством оборони України, (замовник, позивач) та Приватним підприємством "Швейна фабрика "Авітекс", (постачальник, відповідач) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/15/545.
У відповідності до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався у 2015 році поставити замовнику спальні мішки (лот 4), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що загальна кількість товару для постачання - 10 000 шт., ціна товару з ПДВ складає: 6699600,00 грн, строки (терміни) постачання - до 21.12.2015 включно.
Приймальний контроль (якості) товару у постачальника проводиться військовим представництвом Міністерства оборони України (далі - ВП МОУ) в присутності представника підприємства, відповідального за якість з перевіркою сертифікату відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, кількості, комплектності та ростовки, відповідності затвердженому зразку, наявності іншої супровідної документації. У разі, якщо на підприємстві не створено ВП МОУ, Замовник направляє до цього підприємства представників ВП МОУ для приймання товарів військового призначення. Рішення щодо визначення ВП МОУ для здійснення приймального контролю (якості) товару приймає 1363 Головне ВП МОУ після остаточного визначення місцезнаходження підприємства-виробника товару (п. 2.3. договору).
Згідно п. 4.1. договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером Постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника (п. 5.3. договору).
Відповідно до п. 10.1. договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 включно, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Після закінчення терміну дії договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.
Постачання товару відповідачем позивачу здійснено за видатковою накладною № РН-0000162 від 10.12.2015 в кількості 1000 шт на суму 669960,00 грн, за видатковою накладною № РН-0000166 від 15.12.2015 в кількості 2000 шт на суму 1339920,00 грн.
В обох накладних в графі "отримав" міститься підпис одержувача, печатка та кульковою ручкою написана дата отримання - 22.12.2015.
07.06.2016 позивач звернувся до суду з цим позовом з проханням стягнути 20098,80 грн пені за прострочку поставки товару, нарахованої за 1 день прострочки 22.12.2015.
Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно п. 1.2. специфікації кінцевим строком поставки є 21.12.2015.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 7.3.3. договору, за порушення строків виконання зобов'язань постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1 відсотка вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.
В Актах приймального контролю (якості) № 545/4 та 544/6 зазначено, що товар у кількості 1000 та 2000 спальних мішків завезені на склад військової частини 22.12.2015, що свідчить про виконання відповідачем цієї частини зобов'язань саме цієї дати.
Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Вказані обставини свідчать про відсутність факту прострочки відповідачем поставки товару та про відсутність підстав для застосування до нього відповідальності у вигляді сплати пені.
Таким чином позов слід визнати безпідставним і в його задоволенні відмовити.
Статтею 231 ГК України передбачено можливість застосування відповідальності у вигляді сплати пені за прострочку виконання негрошових зобов'язань, тому судом відхиляється клопотання відповідача про визнання недійсним п. 7.3.3 договору між сторонами, у якому встановлена така відповідальність постачальника.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 07.11.2016.
Головуючий колегії В.Д. Воронько
Суддя С.В. Мартинюк
Суддя М.О. Ніколенко