08 листопада 2016 р. Справа № 902/864/16
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртус Коммодітіз" ( 01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 6А)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Рар-Зерно-Україна" ( 21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, офіс 106)
про стягнення 1 812 500,00 грн.
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.,
Секретар судового засідання Кузьменко В.В.
Представники сторін:
позивача, ОСОБА_1, довіреність № 2 від 30.06.16, ;
відповідача, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 27.10.16, ;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віртус Коммодітіз" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рар-Зерно-Україна" про стягнення 1 812 500,00 грн.
Ухвалою суду від 10.10.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/864/16 та призначено до розгляду на 08.11.2016 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.11.2016р. проти позову заперечив.
08.11.2016р. представник позивача подав заяву вих. №0810/2016 про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 1 802 500,00 грн. з яких 1 040 000,00 грн. неповерненої попередньої оплати за договором, 762 500,00 грн. штраф за порушення переоформлення товару, оскільки останнім було сплачено частину боргу в розмірі 10 000,00 грн.
З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.
При цьому, варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
22 жовтня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» далі - Позивач та товариством з обмеженою відповідальністю «РАР-ЗЕРНО-УКРАЇНА» далі-Відповідач укладено договір купівлі-продажу 22/10-15-1 далі - Договір та Додаткову угоду № 1 до Договору.
За умовами п.п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити пшеницю 2-го, 3-го класу врожаю 2015 року (надалі - Товар) на умовах та в порядку, визначеному в даному Договорі та додаткових угодах до нього.
Підпунктом 4.1. Договору встановлено, що ціна Товару згідно Договору визначається в окремих додаткових умовах до Договору.
Згідно п.п. 5.1. Договору, оплата за фактично поставлений Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на умовах визначених в додаткових угодах до Договору.
За умовами п.6.2. Договору, передача Товару відбувається на зерновому складі. Право власності на Товар у Покупця виникає з моменту його передачі Постачальником.
Відповідно до умов п.п. 1-4 Додаткової угоди № 1 до Договору, Відповідач зобов'язався поставити і передати у власність ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» 2500 тон пшениці 3 класу, а Позивач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити товар частинами за кожні 500 тон товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 2-х банківських днів з моменту підписання Постачальником договору та додатку до нього та отримання документів та товар.
Загальна вартість товару, що підлягав поставці за Додатковою угодою, становила 7 625 000,00 грн.
Пунктом 7 Додаткової угоди визначено, що Постачальник зобов'язується передати партію товару Покупцю на умовах Договору в строк до 01.11.2015р.
За умовами п.9 Додаткової угоди №1 Продавець зобов'язаний переоформити кожну партію товару на ім'я Покупця протягом 1 (одного) робочого дня, з моменту отримання сплати за партію товару. В разі, якщо Продавець не переоформлює на ім'я Покупця партію товару протягом 1 робочого дня, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від загальної суми зазначеної у Додатковій угоді.
23 жовтня 2015 р. Покупцем у відповідності до умов Договору було перераховано передоплату за 500 тон зерна на розрахунковий рахунок Постачальника в сумі 1 525 000,00 грн. відповідно до наданого Постачальником рахунку на оплату № 18 від 22 жовтня 2015 р.
Постачальником, в порушення умов Договору, Товар поставлено не було.
Відповідно до п. 8.5. Договору в разі, якщо має місце прострочення у виконанні Постачальником зобов'язань по поставці Товару згідно даного Договору на більш ніж 2 дні, Покупець має право односторонньо відмовитись від приймання Товару, повідомивши про це Постачальника, і вимагати від нього відшкодування понесених витрат та збитків.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі коли продавець, одержавши суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Через прострочення Відповідачем виконання умов договору, втратило інтерес у Позивача щодо подальшого виконання умов договору, а саме поставки пшениці.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Керуючись п. 8.5. Договору та ст.ст. 529, 612 Цивільного кодексу України, ТОВ «ВІРТУС КОММОДІТІЗ» відмовилось від приймання від Відповідача непоставленого Товару в кількості 500 тонн за Додатковою угодою №1 до Договору купівлі-продажу № 22/10- 15-1 від 22 жовтня 2015 р., надіславши вимогу від 18.04.2016р. про розірвання Договору та повернення сплачених за Договором коштів в сумі 1 525 000 грн. Право на відмову від Договору надано Позивачу статтею 665 ЦК України.
Вказану вище вимогу Відповідач отримав 05 травня 2016 року.
Відповідач, в свою чергу підтвердив намір розірвати Договір, розпочавши часткове повернення грошових коштів згідно Договору.
Так, Відповідачем, на момент звернення Позивача до суду було здійснено часткове повернення грошових коштів що були сплачені як передоплата за Договором, в сумі 475 000,00 грн. згідно наступних платежів.
27 жовтня 2015 року - 200 000,00 грн.;
18 грудня 2015 року - 100 000,00 грн.;
30 грудня 2015 року - 100 000,00 грн.;
14 квітня 2016 року - 50 000,00 грн.;
30 вересня 2016 року 25 000,00 грн.
Відповідно, на момент звернення Позивача до суду. Відповідачем не повернуто суму передоплати за договором у розмірі 1 050 000.00 грн.
Крім того, ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі, якщо розмір санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбачені договором, згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Пунктом 6.3. Договору встановлено, що датою поставки Товару є дата складського документу (свідоцтва, квитанції) оформленої на Покупця.
Відповідно до п. 9 Додаткової угоди №1. Сторонами Договору було погоджено, що Відповідач зобов'язаний переоформити кожну партію Товару протягом 1 робочого дня з моменту отримання оплати за партію Товару. В разі, якщо Відповідач не переоформлює на ім'я Покупця партію Товару протягом 1 дня. Відповідач сплачує Позивачеві штраф у розмірі 10% від загальної суми Додаткової угоди.
Порядок переоформлення Товару при переданні Товару на елеваторі від одного власника на іншого регулюється п.2 розділу V Наказу Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 р. «Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (далі- Інструкція) У відповідності до умов цього порядку переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказується культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника. До заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма №16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу), оформляється договір складського зберігання зерна з новим власником. Перед переоформленням зерна перший власник повинен повністю розрахуватися з підприємством за послуги з приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна, вирішити питання щодо використання побічних продуктів і відходів, що належать йому.
Проте, в порушення умов договору переоформлення зерна у відповідності до Інструкції не відбулось, заяви на переоформлення зерна до елеватора надано не було, внаслідок чого Товар залишився непереоформленим, та відповідно залишився у власності Постачальника.
Загальна сума Додаткової угоди становить 7 625 000,00 грн. Таким чином, штраф за невиконання даної умови становить 10% від 7 625 000,00 грн. та складає 762 500,00 грн.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту укладення сторонами договору № 22/10-15-1 від 22.10.2015 р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.ст. 662-664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.
На момент проведення судового засідання 08.11.2016 року матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару на залишок попередньої оплати на суму 1 050 000,00 грн., а також доказів повернення попередньої оплати на зазначену суму.
Таким чином, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за оплачений, але не поставлений Товар становить 1 050 000,00 грн.
Виходячи із встановлених обставин справи, заяви про зменшення позовних вимог і наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів в розмірі 1 040 000,00 грн. суми неповерненої попередньої оплати за договором, 762 500,00 грн. штраф правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів поставки товару чи повернення грошових коштів в повному обсязі (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, видаткові накладні тощо).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення позовних вимог на 10 000 грн в зв'язку з частковим погашенням заборгованості.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, суд-
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рар-Зерно-Україна" (21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, офіс 106 код ЄДРПОУ 36967113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртус Коммодітіз" (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 6А код ЄДРПОУ 39364245) 1 040 000,00 грн. суми неповерненої попередньої оплати; штрафу в розмірі 762 500,00 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 27037,50 грн.
Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Повне рішення складено 09 листопада 2016 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи