03 листопада 2016 р. Справа № 902/865/16
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Томашпільської селищної ради, смт Томашпіль, Вінницька область
до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт Томашпіль, Вінницька область
про стягнення 4 676,00 грн
За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.
За участю представників:
позивача: Щербатий Андрій Іванович, довіреність № б/н від 11.01.2016 р., службове посвідчення № 2 видане 08.01.2014 р.
відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.09.1997 р.
Інші: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_2 виданий Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 19.12.2000 р.
Томашпільська селищна рада звернулась до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4 676,00 грн неотриманого доходу у вигляді несплаченого пайового внеску у створенні та розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури селища Томашпіль.
Ухвалою суду від 11.10.2016 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 03.11.2016 р.
03.11.2016 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті спору та додаткові пояснення до позову, в яких, зокрема, міститься уточнення позовних вимог в частині заявлених коштів, яким він просить стягнути з відповідача 4 676,00 грн збитків (упущеної вигоди).
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, визначених в позові.
Відповідач в усних поясненнях проти позову заперечував посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, а в судовому засіданні надав ряд документів на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2016 р.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
За наслідками проведення в першому кварталі 2015 р. Державною фінансовою інспекцією бюджету смт Томашпіль за період з 01.01.2012 р. по 01.03.2015 р. перевіркою встановлено порушення у сфері залучення замовників будівництва по пайовій участі у розвитку інфраструктури населеного пункту Томашпіль про що стало відомо позивачу з Акту головного державного фінансового інспектора Держфінінспекції в Вінницькій області від 15.05.2015 р. № 08-13/9 (а.с.11-13, т.1).
Листом від 12.11.2015 р. № 582 позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури смт Томашпіль, додавши до листа два примірники вказаного договору, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 2420000084111, який наявний у справі (а.с.7-10, т.1).
Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, договір не підписав.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 4 676,00 грн збитків, завданих внаслідок несплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури смт Томашпіль.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не повідомив про початок здійснення реконструкції частини власного житлового будинку під торговельне приміщення за адресою: смт Томашпіль, вул.Леніна, 63 та в подальшому про факт прийняття в експлуатацію вказаної будівлі з добудовою по вул.Леніна, 63, органи місцевого самоврядування смт Томашпіль в зв'язку з чим такі дії призвели до недоотримання відповідних коштів до місцевого бюджету.
Позивач посилається на те, що сума збитків визначена розрахунково в акті Державної фінансової інспекції в Вінницькій області від 15.05.2015 р. на підставі інформації про кошторисну вартість будівництва.
Суд, заслухавши пояснення сторін та перевіривши фактичні обставини справи, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з таких міркувань.
задоволенні позову слід відмовити виходячи з таких міркувань.Як встановлено судом, на виконання приписів ч.1 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" рішенням Томашпільської селищної ради від 21.03.2013 р. затверджено Порядок залучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інфраструктури смт Томашпіль (далі - Порядок), який містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.
Відповідно до п.п.1.3, 4.2 Порядку під будівництвом слід розуміти - спорудження нового об'єкта будівництва, а також реконструкція, розширення, добудова, реставрація і капітальний ремонт об'єктів будівництва. Пайовий внесок сплачується замовником на підставі відповідного договору, укладеного між ним і Томашпільською селищною радою. Договір про пайову участь (внесок) у розвитку інфраструктури смт Томашпіль укладається не пізніше 15-ти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Таким чином, залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення з Томашпільською селищною радою договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури смт Томашпіль.
Відповідач не звертався у встановленому порядку до позивача щодо укладення договору про пайову участь, а пропозиція позивача про укладення відповідного договору залишилась зі сторони відповідача без реагування.
Судом встановлено, що відповідачем 18.06.2012 р. подано до Інспекції ДАБК у Вінницькій області повідомлення про початок виконання будівельних робіт (добудова до власного житлового будинку).
06.08.2012 р. Інспекцією ДАБК у Вінницькій області зареєстровано декларацію відповідача про початок виконання будівельних робіт.
Згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області від 18.08.2014 р. за № ВН14314230045к, будівництво (переобладнання) частини власного житлового будинку під торговельне приміщення по вул.Леніна, 63 в смт Томашпіль, Вінницької області вважається закінченим будівництвом об'єктом, готовим до експлуатації. Замовником будівництва є ФОП ОСОБА_1.
Відповідно до п.п. 2, 11, 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 № 461 (в редакції від 18.08.2014 р., чинній на момент введення об'єкта в експлуатацію), прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація). Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Таким чином, видана відповідачу декларація про готовність об'єкта до експлуатації свідчить про те, що об'єкт будівництва по вул.Леніна, 63, в смт Томашпіль, Вінницька область, прийнято в експлуатацію.
Відомості про недійсність даної декларації чи її оспорювання в суді у матеріалах справи відсутні.
З наведеного вбачається, що об'єкт будівництва, замовником якого був відповідач, введено в експлуатацію 18.08.2014 р., однак, договір пайової участі до вказаної дати сторонами укладено не було, а, відтак, у відповідача не виникло зобов'язання щодо сплати коштів пайової участі.
На момент звернення позивача до відповідача з вимогою № 582 від 12.11.2015 р. про сплату спірної суми збитків та на момент звернення з даним позовом до господарського суду, замовником вже були оформлені відповідні документи та об'єкт будівництва прийнятий в експлуатацію.
Згідно з ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки порушника (порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору, чи деліктного правопорушення); 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.
Судом встановлено, що на час звернення позивача до відповідача у листопаді 2015 р. з пропозицією укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури смт Томашпіль замовником вже були оформлені відповідні документи та об'єкт будівництва був прийнятий в експлуатацію.
Будь - які інші звернення, які б свідчили про вчинення позивачем відповідних дій до моменту введення об'єкта в експлуатацію (18.08.2014 р.) в матеріалах справи відсутні.
Наведене вище переконливо свідчить про те, що всупереч приписів ч.4 ст.623 ЦК України позивачем не вживалися своєчасні та належні заходи щодо одержання упущеної вигоди (величини пайового внеску), які враховуються судом при вирішенні спору про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів
Таким чином, до прийняття об'єкта в експлуатацію договір про пайову участь між сторонами укладений не був як на добровільних засадах, так і в судовому порядку, тоді як на момент звернення позивача до відповідача з пропозицією про укладення договору про пайову участь об'єкт вже прийнятий в експлуатацію.
При цьому суд враховує, що для реєстрації декларації чинне на той час законодавство не вимагало як подання замовником договору про пайовий внесок у розвитку інфраструктури населеного пункту, так і не визначало відсутність такого договору в якості перешкоди для введення об'єкта в експлуатацію.
За таких обставин, укладення між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури селища не було обов'язковою передумовою для подальшого прийняття об'єкта в експлуатацію.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.2, 5, 9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Отже, нормами чинного законодавства та Порядком встановлено обов'язок замовників будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та перерахування до відповідного місцевого бюджету розміру внеску пайової участі, визначеного договором.
При цьому, приписи ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які визначають граничний термін для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію), є імперативними, тобто підлягають обов'язковому виконанню всіма учасниками спірних правовідносин, а не лише відповідачем як замовником будівництва.
Таким чином, якщо замовник не звернувся про укладення договору та не підписав договір у встановлений термін, позивач вправі звернутися з позовом про укладення договору в судовому порядку, проте, необхідною підставою для укладення договору про пайову участь за рішенням суду є виникнення між сторонами переддоговірного спору в межах строків укладання договору, встановлених законом.
Враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами, недоведеності протиправності у діях відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів (враховуючи, що позивач не був позбавлений права вживати заходів до спонукання відповідача укласти відповідний договір), то склад цивільного правопорушення є недоведеним.
Таким чином, у даному випадку сплив передбачений законом граничний термін для укладення такого виду договору, і чинне законодавство у сфері містобудування не передбачає можливість продовження чи відновлення цього терміну, тому позов про відшкодування збитків задоволенню не підлягає.
Наведене також випливає з вимог ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України, згідно яких цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Зокрема, відповідач (замовник будівництва) не може бути примушений судом до вчинення необов'язкових дій щодо укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за межами законодавчо встановленого терміну.
Крім того, відповідно до п.п.4, 13 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та території.
Згідно з ч.2 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Як вбачається з п.6 декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 18.08.2014 р. за № ВН14314230045 та наданого державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 272442 замовником проводились будівельно-монтажні роботи в межах власної земельної ділянки.
З наведеного вбачається, що відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у неї відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.
Оскільки, в силу фактичних обставин, достеменно встановлених судом у даній справі, минув передбачений законом граничний термін для укладення такого виду договору (до введення об'єкта в експлуатацію), і чинне законодавство у сфері містобудування не передбачає можливість продовження чи відновлення цього терміну, то позов про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (величини пайового внеску) задоволенню не підлягає.
Приймаючи рішення у даній справі суд враховує аналогічну правову позицію Вищого господарського суду України при здійсненні касаційного перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів про відшкодування збитків у вигляді несплаченого пайового внеску (постанови ВГСУ від 17.11.2015 р. у справі № 917/604/15, від 27.01.2016 у справі № 908/4000/15, від 26.07.2016 р. у справі № 908/6104/15).
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.
03.11.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Томашпільської селищної ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4 676 грн 00 коп. збитків відмовити повністю.
Повне рішення складено 08 листопада 2016 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.