ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1
про відмову у закритті провадження в адміністративній справі в частині
01 листопада 2016 року м. Київ № 826/10972/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника Державної регуляторної служби України про закриття провадження в адміністративній справі у частині, -
У письмовому провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) знаходиться адміністративна справа №826/10972/16 (далі - справа) за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - позивач, НКРЕКП) до Державної регуляторної служби України (далі - відповідач-1, Регуляторна служба) та Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування (далі - відповідач-2, Рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (далі - третя особа, ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ"), про:
- визнання неправомірними дій Ради щодо прийняття рішення на засіданні, що відбулося 30 червня 2016 року, про зобов'язання НКРЕКП усунути порушення вимог Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі - Закон) та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", скасувавши постанову від 06 червня 2016 року №911 щодо анулювання ліцензій ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ";
- скасування розпорядження Регуляторної служби від 02 липня 2016 року №74 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, виданого за результатами розгляду скарги ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" від 15 червня 2016 року (далі - оскаржуване розпорядження).
У ході судового розгляду справи представником Регуляторної служби заявлено письмове клопотання про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги, заявленої до Ради (далі - заявлене клопотання), на яке представником НКРЕКП подано письмові заперечення.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, зокрема, що Рада не є суб'єктом владних повноважень та не здійснює владні управлінські функції, а тому вимоги, адресовані до Ради, не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Суд зазначає, що Регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 14 липня 2015 року №783/40.
Відповідно до п. 2 розділу І, п.п. 1, 2 розділу ІІ Регламенту, Державна регуляторна служба України утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.
Рада є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за цим Регламентом.
Повноваження Ради поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності, визначаються виключно Законом і не можуть бути обмежені іншими законами.
Згідно з ч. 11 ст. 5 Закону, рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів і оформлюється протокольним рішенням, що підписується особою, яка головувала на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, та секретарем ради, який призначається головою ради з числа її членів.
Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Тобто, як вбачається з аналізу вище викладених норм, Радою приймаються рішення, які є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та є підставою для видачі спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Отже, враховуючи суть спору, з метою вирішення якого НКРЕКП звернулася до суду із позовом, важливим є встановлення факту правомірності дій та рішення Ради, оскільки на підставі її рішення видано оскаржуване розпорядження.
Заявлені НКРЕКП позовні вимоги є нерозривними та не можуть бути розглянуті окремо. Зважаючи доводи представника Регуляторної служби, суд все ж таки вважає, що рішення Ради опосередковано впливає на обов'язки НКРЕКП, адже, як уже зазначено вище, на підставі такого рішення Регуляторною службою видається відповідне розпорядження. Рішення Ради, по суті, породжує правовідносин, що є предметом спору.
До того ж, у разі закриття провадження у справі з тієї підстави, що справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Разом з тим, враховуючи суть спору, суть діяльності Ради та її результати (прийняття рішень), підсудність справи не можливо віднести до іншої, ніж адміністративна, юрисдикції.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 128, 157, 160, 165, 254 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні клопотання представника Державної регуляторної служби України про закриття провадження в адміністративній справі №826/10972/16 в частині позовної вимоги, заявленої до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.
Копії ухвали направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам), роз'яснивши, що ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту ухвалення.
Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Головуючий суддя В.М. Данилишин
Суддя І.А. Качур
Суддя В.І. Келеберда