ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 листопада 2016 року № 826/13195/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім»
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління державної фіскальної служби у місті Києві
проскасування податкових-повідомлень рішень №0020001201, №0020011201
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:
- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 11.05.2016 №№ 0020011201, 0020001201.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Також позивач зазначає, що при проведені перевірки відповідач діяв не в спосіб, передбачений законами України, що спричинило порушення відповідних норм податкового законодавства та прав платника податків. Зокрема, виходячи з даних, які містяться в акті перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вбачається, що відповідач провів перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності формування податкового кредиту за лютий 2016, а отже, при проведенні камеральної перевірки, в порушення вимог чинного податкового законодавства, відповідачем були використані інші документи, ніж податкові декларації (розрахунки), що не охоплюється предметом камеральної перевірки.
Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Імперово Фудс», які на думку податкового органу, оформлені документами, що мають ознаки дефектності. А тому, у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві Смакограй М.Є. на підставі пункту 200.10 Податкового кодексу України проведено перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ «Бон-Ексім».
В ході проведення перевірки встановлено порушення п.44.1, п. 188.1, п.198.6, п.201.10, п.200.1, п. 200.2, п.200.4 Податкового кодекс України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за лютий 2016 року в сумі 75 011 633 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 ПК України на момент подання декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 75 011 571 грн. за лютий 2016 р.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що сплачується до державного бюджету (р.18.1) у сумі 1062,00 грн.
За результатами проведеної перевірки посадовою особою ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві складено акт від 20.04.2016 № 2139/26-54-12-01-11.
В подальшому ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 11.05.2016:
- № 0020001201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ по декларації №9057028066 всього на суму 75 010 571грн;
- № 0020011201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 1330,50 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 1062 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 265,50 грн.
Позивач, не погоджуючись з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
У відповідності до п. п. 20.1.4, п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно абз.1 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Згідно п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно п.76.2 ст.76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 8 6 цього Кодексу.
Згідно п. 2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 р. № 165 (далі - Методичні рекомендації), Акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку №2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.
Аналіз вищенаведених правових положень дозволяє дійти до висновків, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податковій декларації (розрахунках) платника податків; камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, повинна бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої звітності.
Як вбачається зі змісту вступної частини акта від 20.04.2016 № 2139/26-54-12-01-11, контролюючим органом проведена камеральна перевірка.
Однак, згідно змісту складеного акту від 20.04.2016 № 2139/26-54-12-01-11, фіскальний орган провів перевірку не податкової звітності товариства обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім», а перевірку достовірності формування позивачем податкового кредиту за лютий 2016 на підставі договорів, видаткових накладних, платіжних доручень, службової записки оперативного управління ДПІ, сертифікату (а.с.15) та інформації мережі Інтернет, зокрема ресурсу OLX.UA (а.с.25), що відповідно до пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.
В той же час, відповідно до Методичних рекомендацій (додатку №2 форма акту) камеральні перевірки можуть бути проведені лише з приводу перевірки даних, задекларованих у податковій звітності та з використанням податкової декларації (розрахунку) та бази даних Міністерства доходів і зборів.
На відміну від камеральної перевірки, документальна невиїзна перевірка потребує наявності наказу про призначення документальної перевірки та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення. Проте, позивач не отримав від відповідача копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку перевірки та місце її, що є підтвердженням порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог діючого законодавства, зокрема контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений Законом.
До того ж, як встановлено судом зі змісту акта, під час проведення перевірки інспектор витребовував у позивача запитом №3444/10/26-54-12-01-29 письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо правомірності формування податкового кредиту за перевіряємий період (а.с.14).
Незважаючи на те, що ПК України не передбачено витребування у платника податків документів та пояснень під час камеральної перевірки, позивачем на вказаний запит контролюючого органу були надані відповідні документи листом від 25.03.2016 №10.
Крім того, як вбачається з акта камеральної перевірки (а.с.27), відповідачем під час даної перевірки здійснено заходи щодо проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Імперово Фудс».
Суд зазначає, що дійсно відповідно до п.73.5 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.
Разом з тим, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.
Оскільки в рамках камеральної перевірки контролюючий орган не має повноважень на перевірки первинних документів з метою підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між суб'єктами господарювання, то є можливим дійти висновку, що в даному випадку відповідач фактично провів документальну невиїзну, а не камеральну перевірку без законних на то підстав.
Таким чином, діючи не у спосіб, передбачений Законом, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до предмета камеральної перевірки, в результаті чого суд приходить до висновку про протиправність контрольного заходу, оформленого актом №2139/26-54-12-01-11 та як наслідок - відсутності правових наслідків перевірки, що також узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14.
В той же час, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин по справі, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту в сумі 75 010 541 грн за лютий 2016 року.
ТОВ «БОН-ЕКСІМ» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за квітень 2016 p. по декларації з ПДВ за лютий 2016 р. за № 9057028066 від 15.04.2016 р. за наслідками якого виникла сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Передумовою подання вказаного уточнюючого розрахунку, та, як наслідок, передумовою виникнення суми спірного податкового кредиту стали наступні обставини.
TOB «БОН-ЕКСІМ» укладено з ТОВ «Імперово Фудз» договори купівлі продажу будівель та споруд № 366, 369, 372 від 27.02.2016 р.
На виконання зазначених вище договорів ТОВ «БОН-ЕКСІМ» було придбано у ТОВ «Імперово Фудз» будівлі та споруди підприємства по забою, переробці та виробництву м'яса свійської птиці, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Ватутіне, а саме: будівлі та споруди підприємства по забою, переробці та виробництву м'яса свійської птиці, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Індустріальна, 1-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 859391771102); інші будівлі та споруди підприємства по забою, переробці та виробництву м'яса свійської птиці, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Індустріальна, 1-Г (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 859437871102); допоміжні будівлі та споруди підприємства по забою, переробці та виробництву м'яса свійської птиці, що знаходиться за адресою Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Індустріальна, 1-В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 859419771102).
Передача будівель між сторонами оформлена видатковою накладною № 2731 від 27.02.2016р. на суму 171 000 000,0 гривень, в тому числі ПДВ на суму 28 500 000,0 гривень; видатковою накладною № 2732 від 27.02.2016р. на суму 79 069 800,0 гривень, в тому числі ПДВ на суму 13 178 30,0 гривень; видатковою накладною № 2730 від 27.02.2016р. на суму 200 000 000,0 гривень. числі ПДВ на суму 33 333 333,33 гривень.
Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних № 789 від 27.02.2016р. на суму 171 000 000,0 гривень, в тому числі ПДВ в сумі 28 500 000,0 гривень; № 791 від 27.02.2016р. на суму 79 069 800,0 гривень, в т.ч. ПДВ на суму 13 178 300,0 гривень; № 786 від 27.02.2016р. на суму 200 000 000,0 гривень, в тому числі ПДВ на суму 33 333 333,33 гривень.
Податкові накладні включені до реєстр виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2016 p. та відповідають даним податкових декларацій по ПДВ за лютий 2016.
Придбані об'єкти нерухомого майна згідно договорів купівлі-продажу від 27.02.2016 були оплачені по безготівковому рахунку відповідно до платіжних доручень: №519 від 29.02.2016р. на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.; №518 від 29.02.2016р. на суму 10 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 666 666,67 грн.; №520 від 29.02.2016р. на суму 34 280 945,51 грн., в т.ч. ПДВ 5 713 490,92 грн.; №514 від 29.02.2016р. на суму 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн.; №515 від 29.02.2016р. на суму 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн.; №516 від 29.02.2016р. на суму 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн.; №517 від 29.02.2016р. на суму 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн.; №509 від 29.02.2016р. на суму 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн.; №513 від 29.02.2016р. на суму 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн.; №512 від 29.02.2016р. на суму 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн.; №511 від 29.02.2016р. на суму 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн; №510 від 29.02.2016р. на суму 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666, 67 грн; №521 від 29.02.2016р. на суму 44 788 854,49 грн., в т.ч. ПДВ 7 464 809,08 грн.
Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.
Відповідно до п. "а" ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно пп. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З належним чином завірених копій податкових накладних, які наявні в матеріалах справи (а.с.73-75) судом встановлено, що дані податкові накладні складені в установлені терміни та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.
Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на неналежність експертної оцінки нерухомості, завищення вартості об'єктів нерухомості, а також те, що балансова вартість згідно даних бух обліку ТОВ «Імперово Фудс» менша від вартості нерухомості за дослідженими вище угодами, адже відповідно до п.14.1.71 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено неправомірності формування податкового кредиту в рамках досліджуваних правовідносин, внаслідок чого висновки акту перевірки є необґрунтованими.
Як зазначено в п.110 рішення від 23 липня 2002 року Європейського суду з прав людини у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесенних оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 11.05.2016 № 0020001201, №0020011201.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» (код ЄДРПОУ 24578413) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 125 178 (один мільйон сто двадцять п'ять тисяч сто сімдесят вісім) грн 36 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління державної фіскальної служби України в м. Києві.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук