03 листопада 2016 року м.Житомир справа № 806/1285/16
категорія 5.1.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
за участю: секретар судового засідання Маленька Ю.О.,
представник відповідача Невмержицький О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної служби геології та надр України до Споживчого товариства "ІБР" про припинення права користування надрами, шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 2831 від 18.11.2002 р.,
встановив:
Державна служба геології та надр України звернулася з позовом до Споживчого товариства "ІБР" про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 2831 від 18.11.2002 р.
Позивач зазначає, що Споживчому товариству "ІБР" було надано дозвіл на користування надрами № 2831 від 18.11.2002 р. з метою видобування гранітів Кілківського родовища, розташованого в Чуднівському районі Житомирської області. Відповідно до плану проведення перевірок надрокористувачів Відповідача було повідомлено про проведення такої перевірки у строк з 14 по 18 вересня 2015року. 15.09.2015року уповноваженими особами Позивача був складений акт про недопущення до проведення перевірки відносно Відповідача по причині відсутності керівника чи уповноваженої особи Відповідача та неможливості по цій причині проведення такої перевірки.
21.09.2015року Відповідачу був направлений припис про надання в термін до 19.10.2015року до Державної служби геології та надр України відповідних документів на підтвердження виконання особливих умов спеціального дозволу на користування надрами та угоди про умови такого користування. Враховуючи, що від Відповідача не надходило жодних документів на виконання припису, наказом від 25.12.2015року було зупинено дію вказаного спеціального дозволу на користування надрами № 2831 від 18.11.2002 р. Листом від 17.03.2016року Позивач додаткового доводив до відома Відповідача про зупинення дії такого дозволу і додатково пропонував в 15 денний термін для подання витребовуваних документів, але Відповідачем вимоги припису не були виконані, що стало підставою для подання позову.
В судове засідання представник Державної служби геології та надр України, Позивача по даній справі, не прибув, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі та підтримання позову в повному обсязі.
Представник Споживчого товариства "ІБР", Відповідача по даній справі, в судовому засіданні проти позову заперечив виключно із підстав проведення Позивачем вказаної перевірки в період введеного мораторію на 2015рік на їх проведення.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо підстав та порядку припинення права користування надрами, регулюються правовими нормами Кодексу України про надра та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. N 615 (надалі - Порядок N 615, що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до ст. 26 Кодексу право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Кодексу законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.
Так, пунктом 23 вищезазначеного Порядку передбачено, що право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Відповідно до ч. 7 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.
Судом встановлено, що Позивачем за результатами планової перевірки було встановлено, що Відповідачем фактично не проводиться видобування гранітів Кілківського родовища, розташованого в Чуднівському районі Житомирської області, а тому 21.09.2015року був внесений припис (а.с.34), яким зобов'язано Відповідача в термін до 19.10.2015року надати відповідні документи, що підтверджують виконання особливих умов вказаного спеціального дозволу на користування надрами та угоди про умови такого користування, в тому числі:
- проект розробки цього родовища, затверджений та погоджений в установленому порядку;
- плани розвитку гірничих робіт на поточний та попередній роки, погоджений в установленому порядку;
- документи, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов'язаних з користуванням надрами;
- акти про надання гірничого відводу і про передачу розвіданого родовища для промислового освоєння;
- геологічну та маркшейдерську документації;
- протокол ДКЗ України;
- докази сплати податків за користування надрами за 2013-2014роки;
- щорічну звітність перед ДНВП "Геоінформ України" згідно з формою 5-гр за 2013рік, тощо.
Звітний баланс запасів за формою № 5-гр (неметалічні, металічні корисні копалини і вугілля), затвердженою Державною геологічною службою Мінприроди України від 26 грудня 2007 р. №142 за погодженням з Держкомстатом України від 02.01.2008 р., заповнюється промисловими та геологорозвідувальними підприємствами, до яких відноситься також Відповідач, по всіх родовищах (ділянках, шахтних полях, площах), що знаходяться в їх користування, і надсилається до ДНВП "Геоінформ України" до 05 лютого кожного поточного року.
Вказаний припис був отриманий уповноваженою особою Відповідача 05.10.2015року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.35).
Вимоги вказаного припису щодо надання Позивачу необхідних документів не були виконані Відповідачем ні в строки, зазначені Позивачем, ні на день розгляду справи по суті, що визнав представник Відповідача в судовому засіданні.
Невиконання вимог вказаного припису правомірно слугувало підставою для ухвалення Позивачем наказу щодо зупинення дії спеціального дозволу, який Відповідачем також не оскаржувався.
В розумінні вимог частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України суд неодноразово зобов'язував представників Відповідача надати суду документи, зазначені в приписі Позивача, для чого судом оголошувалися численні перерви у розгляді справи.
Разом з тим, на вимогу суду представниками Відповідача не було надано жодних із перелічених в приписі документів, що безспірно свідчить, що провадження господарської діяльності Відповідачем, на яку отримано вказаний спеціальний дозвіл, здійснюється з порушенням вимог законодавства, щодо яких Позивачем, як дозвільним органом, видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення, та є підставою для анулювання такого дозволу.
Доводи представника Відповідача в судовому засіданні щодо заперечення проти позову зведені виключно до проведення Позивачем вказаної перевірки з порушенням мораторію встановленого на 2015 - 2016 роки щодо здійснення таких перевірок контролюючими органами.
Такі доводи представника Відповідача є хибними, так як не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Так, безспірно, Верховною Радою України 28.12.2014 прийнято Закон N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71-VIII), відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Одночасно пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 N 76-VIII (далі - Закон N 76-VIII) передбачено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Таким чином, законодавчим органом на період 2015 - 2016 років дійсно встановлено певні обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами.
Однак, проаналізувавши наведені правові норми, що прийняті законодавцем одночасно, суд вважає, що норми Закону N 76-VIII, зокрема, щодо обмежень у проведенні перевірок, є загальними та стосуються всіх контролюючих органів, тоді як норми Закону N71-VIII, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів, оскільки критеріями визначення переліку підприємств, на які такі обмеження не поширюються, зокрема, є обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності таких підприємств (виробництво чи імпорт підакцизних товарів).
Саме така оцінка положень вказаних вище нормативних актів робить логічною та послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийнято різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.
Крім того, із приписів вказаного Закону від 28 грудня 2014 року N 71-VIII убачається, що він направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як і Податковий кодекс України у відповідності до пункту 1.1 статті 1 якого визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
При цьому наведеною нормою чітко визначено, що цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.
За визначенням наведеним у пункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Водночас, згідно з пунктом 41.4 статті 41 цього Кодексу інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Судом встановлено, що Позивач, Державна служба геології та надр України, не є органом сфера дії якого поширюється на сферу справляння податків і зборів, а тому норми Закону від 28 грудня 2014 року N 71-VIII правомірно не застосовано ним при призначенні та проведенні планової перевірки відносно Відповідача у вересні 2015року.
Наведені висновки узгоджуються із позицією Міністерства юстиції України, викладеною в листі від 04.12.2015 р. N 2112/14157-0-4-15/8.1 "Щодо мораторію на проведення перевірок підприємств, фізосіб - підприємців контролюючими органами", Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.02.2016 N 3632-06/4703-03 "Щодо розгляду депутатського звернення" та Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 11 лютого 2016 року N К/800/3373/16 у справі N 805/4926/15-а.
Таким чином, здійснення господарської діяльності Відповідачем, на яку отримано спеціальний дозвіл, з порушенням вимог законодавства, щодо яких Позивачем, як дозвільним органом, видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення, та відповідно до ч. 7 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" є підставою для анулювання такого дозволу та задоволення позову.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України відсутні підстави для відшкодування Позивачу як суб'єкту владних повноважень судових витрат по даній справі у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов задовольнити, припинити право Споживчого товариства "ІБР" користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 2831 від 18.11.2002року на видобування гранітів, придатних для виробництва каменю бутового марок 600-800 та щебеню будівельного марок 600-1200 Кілківського родовища, розташованого в Чуднівському районі Житомирської області.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повний текст постанови виготовлено: 08 листопада 2016 р.