Справа № 815/4728/16
07 листопада 2016 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМСТРОЙ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001111401, №0001101401, №0001091401 від 09.09.2016 року,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМСТРОЙ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просив суд:
-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 09.09.2016 року №0001111401, №0001101401, №0001091401.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРПРОМСТРОЙ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.
За результатами перевірки відповідач склав акт, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення.
Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, вважає їх безпідставними, незаконними такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (т.1 а.с.4-11).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення на позов в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених в запереченнях (т.3 а.с.180-187).
В обґрунтування письмових заперечень представник відповідача зазначив, що податкові повідомлення - рішення прийняті з урахуванням норм чинного законодавства та не належать до скасування.
Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМСТРОЙ» (далі ТОВ «УКРПРОМСТРОЙ») з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі ДПІ), в якому просив: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 09.09.2016 року №0001111401, №0001101401, №0001091401.
Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються прийняті на підставі акту № 2843/15-52-14-01/32986656 від 02.09.2016 року, у висновку якого викладено про нібито порушення п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст.134, .135.1 ст. 135 ПКУ, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 80 401 грн. та заниження податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 3 558 917 грн.; порушення пп.192.1.1 п.192.1 ст.192,п.198.1,п.198.2,п.198.3,п.198.5,п.198.6 ст.198 ПКУ та відсутність права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту у період червень 2015 року - квітень 2016 року на загальну суму 3 970 432 грн. за наслідками операцій з контрагентами із придбання послуг (капітального ремонту приміщень) згідно даних інформаційних систем ДФС України про відсутність придбання таких послуг.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки, до ДПІ було направлено заперечення від 08.09.2016 року, однак, відповіді від ДПІ не отримано.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в акті перевірки не надається жодного правового обґрунтування нібито здійснення ним порушень вищевказаних норм податкового законодавства, що є порушенням зі сторони ДПІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України 20 серпня 2015 року № 727 (далі Порядок №727),відповідно до якого факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які не мають будь-яких дефектів та відповідають вимогам законодавства щодо їх складання, були надані перевіряючим, але ними були проігноровані. Всі договори, які були укладені з названими контрагентами виконані у повному обсязі сторонами, що відображено у первинному та бухгалтерському обліку. Висновок податківців про те, що всі ремонтні роботи, щодо яких укладені договори з вказаними контрагентами були здійснені ТОВ «УКРПРОМСТРОЙ» із залученням власних сил, є хибним та нічим не підтвердженим припущенням. Договори не визнані недійсними у встановленому порядку. Жодного порушення податкового законодавства ТОВ «УКРПРОМСТРОЙ» не допустило.
Не підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість на думку ДПІ ґрунтуються на отриманої від інших ДПІ податкової інформації, якою не підтверджено реалізацію товарів і послуг контрагентам-покупцям TOB «АУСТЕР-НИКОЛАЕВ», TOB «Блек Сі Групп», TOB «КОМФОРТ БІЛД», TOB «НВО «СТРОЙБЕТОН». Але чинним законодавством не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними податкового законодавства. Контроль за дотриманням законодавства та забезпечення індивідуальної відповідальності за порушення покладається саме на контролюючий орган.
Крім того, право позивача на формування податкового кредиту не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства контрагентом щодо сплати ним податків. Неодноразово у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини визначав правило індивідуальної відповідальності платника податків, тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом (справи «Булвес» АД проти Болгарії», «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії») .
Також позивач зазначив, що підставою для визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.09.2016 року №0001101401 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є посилання у вказаному рішенні на порушення платником податку пп.192.1.1 п.192.1 ст.192,п.198.1,п.198.2,п.198.3,п.198.5,п.198.6 ст.198 ПКУ, які стосуються іншого податку - податку на додану вартість.
Представник відповідача ДПІ надав письмові заперечення на позов (т.3 а.с.180-187), в яких позовні вимоги не визнав та зазначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, оскільки в ході перевірки була отримана інформація відносно контрагентів позивача, згідно з якою не підтверджена реалізацію товарів та послуг контрагентам-покупцям,відсутність у них достатніх трудових та інших ресурсів для здійснення господарських операцій.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ТОВ «УКРПРОМСТРОЙ» зареєстровано 02.06.2004 року, знаходиться на податковому обліку в органах податкової служби з 14.06.2004 року, є платником ПДВ. Має ліцензію ДАБІ України на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів ІV і V категорії складності (а.с.62-66).
23.08.2016 року ДПІ виданий наказ №523 «Про проведення позапланової виїзної перевірки TOB «УКРПРОМСТРОЙ», код за ЄДРПОУ 32986656», яким вирішено провести перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 року тривалістю п'ять робочих днів з 25.08.2016 року (т.1 а.с.22-23).
Наказ виданий на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ.
Підпунктом 78.1.4 п.78 ст.78 ПКУ визначена підстава для проведення перевірки-виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Проте у самому наказі зазначено не про недостовірність даних у податкових деклараціях позивача, а про отримання ДПІ податкової інформації, що свідчить про порушення ТОВ «УКРПРОМСТРОЙ» податкового законодавства, та на запит не надано відповіді, що може бути при наявності усіх умов іншою підставою для проведення перевірки, встановленою пп.78.1.1 п.78 ст.78 ПКУ 78.1.1, а саме: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
На підставі наказу від 23.08.2016 року №523 та направлень від 23.08.2016 року (т.1 а.с.24-26) ДПІ з 25.08.2016 року по 31.08.2016 року проведена перевірка позивача, за результатами якої складений Акт №2843/15-52-14-01/32986656 від 02.09.2016 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМСТРОЙ», код за ЄДРПОУ 32986656 з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 30.06.2016» (т.1 а.с.32-61).
На підставі акту перевірки ДПІ 09.09.2016 року прийняло податкові повідомлення - рішення:
№0001111401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3663363,25грн. (за основним платежем 3558917грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 104446,25грн.) за порушення пп. 134.1.1, п. 134.1 ст.134, .135.1 ст. 135 ПКУ;
№0001101401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 80401грн. за звітний період 12.2015 за декларацією вх. реєстр. №1600005658 від 29.02.2016 року у за порушення пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПКУ;
№0001091401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 4963040грн (за основним платежем 3970432грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 992608грн.) за порушення пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПКУ (т.1 а.с.13-15).
Суд вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оформлення результатів перевірок визначено ст.86 ПКУ, Порядком №727.
У висновку Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення TOB «УКРПРОМСТРОЙ»: ведення податкового обліку; пп. 134.1.1, п. 134.1 ст.134, .135.1 ст. 135 ПКУ, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 80 401 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 3 558 917 грн.; порушення пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПКУ, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 3970 432грн. (т.1 а.с.60).
Статті 134,135 ПКУ визначають об'єкт та базу оподаткування податку на прибуток. Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;
Відповідно до ст.135 ПКУ базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Статтею 192 ПКУ регламентовані особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту).
Статтею 198 ПКУ регламентовані питання податкового кредиту. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пункти 198.1 та 198.2 визначають у разі здійснення яких операцій у платника податку виникає право віднесення сум податку на податковий кредит, а також дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, а саме дата тієї події, яка відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
Судом встановлено, що ДПІ не дотримано вимог ст.86, Порядку №727. У висновку Акту та відповідно у оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях зазначено про порушення позивачем вимог ст.192 ПКУ, яка регламентує особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту). Проте у самому акті перевірки, його описової частині, взагалі відсутнє посилання на порушення позивачем вказаної норми та відповідно не викладені обставини щодо її порушення.
Акт перевірки №2843/15-52-14-01/32986656 від 02.09.2016 року отриманий позивачем 02.09.2016 року.
Пунктом 86.7 ст.86 ПКУ встановлено, що у разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, він має право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта.
Позивач у встановлений строк, а саме 09.09.2016 року, направив до ДПІ заперечення на Акт перевірки (т.1 а.с.16-18). Проте ДПІ до спливу встановленого для надання заперечень на акт перевірки строку прийняло 09.09.2016 року оскаржувані податкові повідомлення рішення, чим порушила права платника податків, оскільки відповідно до п. 86.7 ст.86 ПКУ подані платником податків заперечення на акт перевірки повинні бути розглянуті контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).
Відповідачем у наданих до суду письмових запереченнях на позов не спростовані твердження позивача щодо неотримання ним відповіді на надані на акт перевірки заперечення та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень без урахування результатів по їх розгляду (висновку) відповідно до вимог п.86.8 ст.86 ПКУ.
Також в зазначених запереченнях ДПІ не спростовані доводи позивача в обґрунтування позовних вимог, що підставою для скасування податкового повідомлення - рішення від 09.09.2016 року №0001101401 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є посилання у вказаному рішенні на порушення платником податку пп.192.1.1 п.192.1 ст.192,п.198.1,п.198.2,п.198.3,п.198.5,п.198.6 ст.198 ПКУ, які регламентують питання податку на додану вартість, тобто не можуть бути підставою для нарахування грошових зобов'язань по податку на прибуток.
Суд вважає вказані доводи позивача обґрунтованими, оскільки відповідно до ст.58 ПКУ податкове повідомлення-рішення повинно містить підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу.
Пунктом 85.2 ст.85 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з актом перевірки позивача ним були надані всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, оскільки акт перевірки не містить відомостей про складання акту про ненадання позивачем будь-яких витребуваних під час перевірки документів.
Висновки перевіряючих про порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень ґрунтуються на досліджені господарських операції позивача з контрагентами TOB «АУСТЕР-НИКОЛАЕВ», TOB «Блек Сі Групп», TOB «КОМФОРТ БІЛД», TOB «НВО «СТРОЙБЕТОН».
В акті перевірки зазначено, що позивачем завищені загальновиробничі витрати в розмірі 19852161грн, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 80 401 грн. та заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 3558917 грн.; а також завищено суму податкового кредиту на 3970432,4грн., а саме по взаємовідносинам з TOB «АУСТЕР-НИКОЛАЕВ» на 157267,75грн., з TOB «Блек Сі Групп» - на 2976442грн., з TOB «КОМФОРТ БІЛД»- на 464205,5грн., з TOB «НВО «СТРОЙБЕТОН» - на 372517грн.
Судом встановлено, що в Акті перевірки не заперечується наявність всіх первинних документів, які відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача щодо здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами.
Також перевіряючи не заперечують факту здійснення всіх робіт зазначених в первинних документах. В Акті перевірки зазначено, що зважаючи на види діяльності, які має право здійснювати ТОВ «УКРПРОМСТРОЙ» та основний вид діяльності підприємства - Будівництво житлових і нежитлових будівель, а також достатню кількість кваліфікованих працівників для здійснення видів робіт, передбачених ліцензією, враховуючи неможливість підтвердження здійснення операцій підприємствами - контрагентами із врахуванням місця, часу, наявних основних засобів та трудових ресурсів, а також інформації, отриманої з ДПІ за місцем реєстрації контрагентів у встановленому законодавством порядку, можна зробити висновок, що всі описані ремонтні роботи, були здійснені ТОВ «УКРПРОМСТРОЙ» із залученням власних сил (т.1 а.с.57).
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що вказане твердження перевіряючих є хибним та нічим не підтвердженим припущенням.
В акті перевірки не міститься жодного належного та допустимого доказу, що вказані роботи були здійснені самим позивачем із залученням власних сил. Відсутні таки докази і в наданих до суду запереченнях на позов.
Дослідивши Акт перевірки відносно позивача суд встановив, що також лише на припущеннях ґрунтуються висновки перевіряючих про не здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами з використанням податкової інформації, яка надійшла до ДПІ, а саме:
- податкової інформації від 30.12.2015 року №2991/7/14-04-22-02-12 стосовно TOB «АУСТЕР-НИКОЛАЕВ», якою не підтверджено реалізацію товарів і послуг контрагентам-покупцям у період серпень-листопад 2015 року. Вказана інформація ґрунтується на аналізі даних ЄРПН. В інформації не заперечується наявність штатних працівників, середньооблікова кількість яких у жовтні-листопаді склала 8 осіб;
- податкової інформації від 24.02.2016 року №241/7/14-04-12 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва стосовно ТОВ «ГОРІХ-ТРЕЙДІНГ» (ТОВ «Блек Сі Групп»), якою не підтверджено реалізацію товарів і послуг контрагентам - покупцям у період грудень 2015 року. Вказана інформація ґрунтується на аналізі даних податкових накладних та також на податковій інформації ДПІ Овідіопольського району ГУ ДФС в Одеській області по контрагенту вказаного платника податків та можливість його ухилення від оподаткування за даний період;
- податкової інформації від 09.09.2015 року №10062/7/15-21-22-02, складеної ДПІ Овідіопольського району ГУ ДФС в Одеській області стосовно TOB «НВО «СТРОЙБЕТОН» щодо не підтвердження реалізації товарів та послуг контрагентам покупцям у період червень-липень 2015 року на підставі аналізу схеми руху ПДВ, даних ЄРПН.
Враховуючи вказану інформацію відносно контрагентів позивача перевіряючи зазначили в акті перевірки, що неможливо підтвердити реальність здійснення будівельних робіт вказаними контрагентами для ТОВ «УКРПРОМСТРОЙ».
Статтею 83 ПКУ встановлений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, в якому міститься «податкова інформація» (пп.83.1.2 п.83.1 ст.83).
Проте суд вважає, що використання перевіряючими для викладення своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства у якості податкової інформації висновків викладених на підставі аналізу даних ЄРПН інших ДПІ щодо не підтвердження реальності реалізації товару та послуг контрагентами позивача, не відповідає поняттю податкової інформації у розумінні ст.83 ПКУ.
Відповідно до пп.14.1.171 п.14.1 ст.14 ПКУ термін податкова інформація використовується у ПКУ у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».
Статтею 16 Закону України «Про інформацію» визначено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПКУ. Правовий режим податкової інформації визначається ПКУ та іншими законами.
Порядок отримання та збору податкової інформації визначений ст.72,73 ПКУ. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вказана інформація відображена у відповідних документах, наданих платником податку або іншими особами. Відповідно до пп.72.1.5 п.72.5 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.
Оскільки способами здійснення податкового контролю відповідно до ст.62 ПКУ є у тому числі інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів, то у співвідношенні ст.72,73,62 ПКУ до пп.72.1.5 п.72.5 ПКУ відноситься інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, а саме: ведення обліку платників податків; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Саме податкову інформацію відносно контрагентів позивача використовували інші ДПІ та викладали свої висновки про неможливість підтвердження реалізації товарів та послуг, що є підставою для направлення запиту та при інших умовах перевірки саме вказаних платників податків, тобто контрагентів позивача, а не його самого. В даних інформаціях, які визначені як податкова інформація, не міститься жодних доказів щодо порушення податкового законодавства саме позивачем, а наявні лише припущення.
При цьому при наявності підстав для перевірки контрагентів позивача висновки цих перевірок відносно самого позивача можливо було б використати тільки за умовою прийняття податкових-повідомлень - рішень відносно цих контрагентів за результатами їх перевірок
Пунктом 86.7 ст.86 ПКУ щодо оформлення результатів перевірок визначено, що контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
Щодо контрагента позивача - TOB «КОМФОРТ БІЛД» в Акті перевірки зазначено, що ДПІ самостійно проведений аналіз отриманих та виданих податкових накладних ЄРПН, яким встановлено придбання ремонтних робіт в ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП», яке в свою чергу ремонтні роботи не придбало, тобто «вбачається обрив ланцюгу постачання товару/послуг). На думку перевіряючих зазначене свідчить про те, що TOB «КОМФОРТ БІЛД» не придбало ремонтні послуги в ТОВ «ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП», а отже їх реалізацію на адресу ТОВ «УКРПРОМСТРОЙ» підтвердити не можливо. Тобто перевіряючи зазначають про можливе порушення податкового законодавства платником податку, якій наявний в ланцюгу придбання товару та послуг. Проте це є також лише припущенням, акт не містить належних доказів вказаних порушень.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.
Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №727 визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством.
Згідно із п4 розділу ІІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
Акт перевірки №2843/15-52-14-01/32986656 від 02.09.2016 року відносно позивача не відповідає вказаним вимогам.
Суд вважає, що посилання перевіряючих в обґрунтування висновків Акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства на обставини зазначені в інформації, отриманої від інших ДПІ стосовно порушень контрагентами позивача, яка не містить відомостей щодо перевірки цих контрагентів та прийняття відносно них податкових повідомлень-рішень, не ґрунтується на вимогах законодавства, та відповідно не можуть бути підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.
Приведені обставини в Акті перевірки не мають заздалегідь встановленого і доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, оскільки відповідачем не доведено, що вказані обставини встановлені у порядку визначеному законодавством.
Дослідивши первинні документи, які надані до суду та були предметом дослідження під час перевірки, по взаємовідносинам позивача з контрагентами TOB «АУСТЕР-НИКОЛАЕВ», TOB «Блек Сі Групп», TOB «КОМФОРТ БІЛД», TOB «НВО «СТРОЙБЕТОН» суд вважає, що вони відображають здійснення господарських операції в бухгалтерській та податковій звітності позивача та не свідчать про будь-які порушення позивачем пп. 134.1.1, п. 134.1 ст.134, .135.1 ст. 135, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПКУ.
Позивачем надані копії договорів субпідряду, які ним укладались з «АУСТЕР-НИКОЛАЕВ» №1/10 від 02.10.2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту приміщень гуртожитку №1 ОНМУ (т.1 а.с.70-73), з TOB «Блек Сі Групп» №2/10 від 14.10.2015 року на виконання робіт по реконструкції стадіону НУ «ОЮА» (т.1 а.с.141-142), №1/11 від 30.11.2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту приміщень гуртожитку №1 (т.2 а.с.113-114), №1/12 від 24.12.2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту приміщень учбового корпусу НУ «ОЮА» (т.2 а.с.147-149), №2/12 від 24.12.2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту тиру НУ «ОЮА» (т.2 а.с.182-184), №4/12 від 24.12.2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту учбово-адміністративного корпусу НУ «ОЮА» (т.2 а.с.241-243), з TOB «НВО «СТРОЙБЕТОН» №1/05 від 25.05.2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту гуртожитку НУ «ОЮА» (т.3 а.с.34-36), з TOB «КОМФОРТ БІЛД» №02/04 від 21.04.2016 року, №03/04 від 21.04.2016 року на виконання робіт по капітальному ремонту будівлі спального корпусу бази відпочинку (т.3 а.с.98-101,131-134).
Всі договори відповідають вимогам ст.180 ГК України щодо наявності в них істотних умов договору.
Жодного доказу того, що господарські операції по вищевказаним договорам не були здійснені перевіряючим не зазначено в Акті перевірки та не спростовується наявність у позивача всіх первинних документів, які відображають здійснення вказаних господарських операцій (т.1 а.с.74-123,143-250, т.2 а.с.1-112, 134-146, 150-1181, 185-207, 211- 240, 244-250, т.3 а.с.1-28, 37-59, 69-92, 102-130, 135-174) та які відображені у бухгалтерському та податковому обліку.
Крім того, суд враховує, що статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Представником відповідача в аті перевірки та запереченнях на позов не доведено, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій не були зареєстровані в ЄДР. Також відповідач, якій є суб'єктом владних повноважень не надав до суду жодного доказу щодо про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагентів або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.
Контрагенти позивача ТОВ «АУСТЕР-НИКОЛАЕВ», TOB «Блек Сі Групп», TOB «КОМФОРТ БІЛД», TOB «НВО «СТРОЙБЕТОН» на час укладення договорів та здійснення господарських операцій зареєстровані в ЄДР, платниками ПДВ (т.1 а.с.67-69,124-126,т. 3 а.с.29-31, 93-95). ТОВ «КОМФОРТ БІЛД» як і позивач має дозвіл ДАБІ України на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів ІV і V категорії складності (т.3 а.с.96-97). На виконання будівельних робіт виготовлялась проектна документація, яка проходила експертизу. По капітальному ремонту гуртожитку №1 зареєстровані декларації про початок виконання будівельних робіт та готовність до експлуатації об'єкта (т.2 а.с.129-133).
Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям з ТОВ «АУСТЕР-НИКОЛАЕВ», TOB «Блек Сі Групп», TOB «КОМФОРТ БІЛД», TOB «НВО «СТРОЙБЕТОН» щодо формування витрат та податкового кредиту не допустив.
Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.
При цьому суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Частиною 2 ст.8 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейський суд з прав людини, у зв'язку з чим є обґрунтованим посилання позивача на практику цього суду.
В рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
З урахуванням встановлених фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає необхідним судовий збір у сумі 130602,06грн. стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128, 159-164 КАС України, суд, -
1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМСТРОЙ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 09.09.2016 року №0001111401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3663363,25грн. (за основним платежем 3558917грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 104446,25грн.); №0001101401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 80401грн.; №0001091401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 4963040грн (за основним платежем 3970432грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 992608грн.)
3.Стягнути з Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМСТРОЙ» судовий збір у сумі 130602,06 (сто тридцять тисяч шістсот дві),06 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Суддя О.Я. Бойко