Єдиний унікальний номер справи 185/8544/16-к
Провадження № 1-кп/185/503/16
02 листопада 2016 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040370002353, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Хабаровська Російської Федерації, громадянки України, росіянки, з середньо-спеціальною освітою, не працюючої, незаміжньої, судимої: 1) 25.11.2008 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.2, 309 ч.2, 185 ч.3 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі, звільнилась 23.03.2012 року за відбуттям строку покарання; 2) 12.10.2015 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 15 ч.2 ст. 185 ч.2 КК України до обмеження волі строком на 1 рік з іспитовим строком на 1 рік, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч.2 ст. 185 ч.2 КК України, -
10.09.2016 року приблизно о 11.15 годині обвинувачена ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні магазину «Варус»-29», що розташований по вул. Челюскінців, 14-а м.Павлограда Дніпропетровської області, проходячи повз торгові ряди з товарами та зупинившись біля товарів для особистої гігієни, реалізуючи раптово виниклий злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, та вони є ніким не помічені, діючи умисно, повторно, таємно, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу з торгівельних вітрин магазину викрала шампунь-кондиціонер об'ємом 400 мл «Хед&Шолдерс 2в1 Ментол», дезодорант «Рексона стік» чоловічий 50 мл. «Антибактеріальний ефект» та дезодорант «Рексона стік» жіночий 40 мл. «Прозорий кристал», що належать ТОВ «Омега» магазин «Варус-29», які сховала під футболку та прикрила верхнім одягом. Після чого обвинувачена ОСОБА_6 об 11.25 годині, зробивши всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, направилась до виходу з магазину, але з причин, не залежних від її волі, за касовою зоною була затримана з викраденим майном працівником охорони магазину «Варус-29», що виключило можливість розпорядитися викраденим майном на свій розсуд. Своїми протиправними діями обвинувачена ОСОБА_6 заподіяла би ТОВ «Омега» магазин «Варус-29» матеріальний збиток на загальну суму 184.33 гривень.
Допитана обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України, визнала повністю, суду пояснила, що 10.09.2016 року вдень перебувала у подруги в районі сел. «ПШС» м.Павлограда. Зайшла до приміщення магазину «Варус», щоб придбати якісь товари. Проходячи поруч з торгівельними прилавками з засобами особистої гігієни, скориставшись тим, що за нею ніхто не спостерігає, вона вирішила викрасти два дезодоранти та шампунь. Викрадені речі сховала під футболку та намагалась вийти з магазину. Минувши касову зону, перед виходом з магазину її зупинили співробітники охорони магазину та викликали поліцію. Вона добровільно все віддала, не чинила ніякого опору. На той час в неї сталось скрутне положення, вона не працювала, викрадені речі їй були необхідні для власних потреб. У скоєному розкаялась. Просила суд розглядати провадження із застосуванням ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки фактичні обставини провадження, пред'явлене обвинувачення їй зрозуміле, і вона їх не оспорює. Також розуміє, що позбавляється права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку, і це її добровільна та істина позиція. При призначенні покарання просить не позбавляти її волі.
Представник потерпілого в судовому засіданні пояснила, що 10.09.2016 року о 11.15 годині вона спостерігала за обстановкою в магазині «Варус» по вул. Челюскінцев, 14-а м.Павлограда з камер відеоспостереження. Побачила, як в магазин зайшла обвинувачена, вона спочатку взяла два дезодоранти з полиць магазину та пішла до вітрин з продуктами харчування, потім повернулася знову до прилавків з засобами особистої гігієни, де взяла з полиць шампунь. Після чого обвинувачена попрямувала до касової зони, пройшла їх, не оплативши за товар. При виході з магазину її зупинили працівники охорони магазину, після чого викликали поліцейських. Вартість викрадених речей без ПДВ становить 184.33 гривень. Всі викрадені речі магазину повернуті, будь-яких претензій ТОВ «Омега» до обвинуваченої не мають.
Крім повного визнання своєї провини і свідчень, винність ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого їй злочину підтверджується і іншими фактичними доказами провадження, які всіма учасниками судового розгляду визнані, ніким не оспорюються, у відповідності зі ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільними їх дослідження. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють обвинувачена та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини підтверджені наявними в провадженні доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, також визнає фактичні обставини провадження доведеними.
До них відносяться: витяг з кримінального провадження, висновок судово-товарознавчої експертизи №4652-16 від 21.09.2016 року, речові докази.
Сукупність доказів, що узгоджуються між собою дають суду підстави кваліфікувати дії обвинуваченої ОСОБА_6 за ст. 15 ч.2 ст. 185 ч.2 КК України - як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинена повторно.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, віднесення його до категорії злочинів середньої тяжкості згідно ст.12 КК України, обстановку і спосіб вчинення злочину, ступінь негативних наслідків, дані про особу обвинуваченої, яка неодноразово судима за вчинення корисних злочинів, вчинила інкримінований злочин в період іспитового строку, не працює, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, знаходиться на обліку в наркодиспасері, а також враховує повне визнання вини обвинуваченою, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставинами, відповідно до вимог ст.66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття і повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченої, суд не встановив. Зазначений в обвинувальному акті рецидив злочинів, як обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченої, не може бути визначена такою обставиною, виходячи з наступного:
Відповідно до роз'яснень пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.06.2010 року « Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
Оскільки попередні непогашені судимості обвинуваченої ОСОБА_6 за корисні злочини стали підставою для притягнення її за кримінальним законом, який передбачає відповідальність за повторний злочин (саме ч.2 ст. 185 КК України), то в такому разі суд ще раз враховувати рецидив злочинів як обставину, що обтяжує покарання, не може.
При призначенні міри покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, щире каяття обвинуваченої у скоєному, повне визнання вини останньою, активне сприяння розкриттю злочину, - як обставини, що пом'якшують провину обвинуваченої, проте для застосування положення ст. 69 КК України, призначивши їй покарання нижче нижчої межі, встановленої в санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України, - немає законних підстав з наступного:
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з положеннями п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі ніж передбачено законом за злочин, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (застосування ст. 69 КК України) може мати місце тільки при наявності декількох пом'якшуючих обставин, двох і більше з урахуванням особи винного.
Обвинувачена ОСОБА_6 раніше двічі судима за корисні злочини, на шлях виправлення не стала, інкримінований злочин вчинила в період іспитового строку.
Встановлені судом обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої, істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_6 нижче нижчої межі інкримінованої статті буде явно несправедливим.
Тому суд, з урахуванням викладеного, вважає можливим призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_6 в межах санкції інкримінованої статті у виді обмеження волі в мінімальних межах санкції, інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
Як орієнтує Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року в пункті 26 - у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
У зв'язку з чим, приймаючи до уваги, що обвинувачена ОСОБА_6 скоїла кримінальне правопорушення в період невідбутого покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 року, за яким була засуджена за ст. 15 ч.2 ст.185 ч.2 КК України до обмеження волі на 1 рік та звільнена на підставі ст. 75 КК України з випробуванням на 1 рік, суд вважає за необхідне при призначенні покарання обвинуваченій застосувати положення ч.1 ст. 71 КК України, призначивши покарання за сукупністю вироків, та до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за поставленим вироком від 12.10.2015 року.
Міра запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 була обрана у виді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили обраний запобіжний захід обвинуваченій не підлягає змінам.
Під час проведення досудового розслідування проводилась судово-товарознавча експертиза, згідно акту Дніпропетровського НДІСЕ МЮУ на проведення криміналістичної експертизи було витрачено 352.40 гривень. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.
Частина 2 статті 124 КПК України передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_6 винна у вчиненні інкримінованого злочину за описаних у вироку обставин, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь держави вартість проведеної криміналістичної експертизи у розмірі 352.40 гривень.
Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст.100 КПК України: шампунь-кондиціонер «Хед&Шолдерс 2в1 Ментол», дезодорант «Рексона стік» чоловічий «Антибактеріальний ефект» та дезодорант «Рексона стік» жіночий «Прозорий кристал», передані на відповідальне збереження співробітнику ТОВ «Омега» магазин «Варус-29», - після набрання вироком законної сили підлягає залишенню останнім по приналежності.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.
Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за постановленим вироком приєднати частково невідбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 року, визначивши ОСОБА_6 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.
Міру запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити обрану - домашній арешт.
Початок строку відбування обвинуваченою ОСОБА_6 покарання, обчислювати з дня її затримання в порядку виконання вироку.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь держави вартість проведеної криміналістичної експертизи експертами Дніпропетровського НДІСЕ МЮУ у розмірі 352.40 гривень.
Речові докази: шампунь-кондиціонер «Хед&Шолдерс 2в1 Ментол», дезодорант «Рексона стік» чоловічий «Антибактеріальний ефект» та дезодорант «Рексона стік» жіночий «Прозорий кристал», передані на відповідальне збереження співробітнику ТОВ «Омега» магазин «Варус-29», - після набрання вироком законної сили залишити останнім по приналежності.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду відповідно до ч. 2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1