02 листопада 2016 року м.Житомир справа № 806/1858/16
категорія 3.7.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Осіпова Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. від 20.09.2016 за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" - за відсутністю в його діях складу правопорушення.
В обґрунтування позову зазначає, за результатами перевірки його транспортного засобу, за кермом якого був водій ОСОБА_3, 20.09.2016 відповідачем винесено постанову, якою за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", до нього застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн. Вважає таку постанову протиправною, оскільки всі необхідні документи, передбачені ст.48 Законом, при перевірці транспортного засобу, були в наявності та надані перевіряючому. Крім того, зазначає, що водій не є найманою особою, а товар перевозив для власних потреб. Однак, відповідачем до уваги це не приймалося. Тому, вважає застосування до нього адміністративно-господраського штрафу неправомірним та просить скасувати постанову.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав, викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області під час проведення рейдової перевірки було проведено перевірку транспортного засобу КРАЗ-6510 НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, під керуванням водія ОСОБА_3 За наслідками перевірки складено акт №056916 від 10.08.2016, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 надавав послуги з внутрішніх вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: товарно-транспортної накладної встановленої форми; полісу (договору) особистого страхування від нещасних випадків на транспорті водія; з порушенням режиму праці та відпочинку. За результатами розгляду вказаних матеріалів, була винесена оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу. На думку представника відповідача, оскаржувана постанова прийнята в повній відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її скасування відсутні.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Встановлено, що 10.08.2016 при проведенні рейдової перевірки на 149 км.+700 м. автомобільної дороги Виступовичі-Житомир, Житомирської області, уповноваженим особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області проведено перевірку транспортного засобу КРАЗ-6510 д.н. НОМЕР_1 (самоскид), який, відповідно свідоцтва про реєстрацію АТЗ належить ОСОБА_1, під керуванням водія потапенко А.В.
За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №056916 від 10.08.2016 (а.с.23)
В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 надавав послуги з внутрішніх вантажних перевезень без оформлення документів передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: товарно-транспортної накладної встановленої форми, чим порушив п.11.1 наказу Міністерства транспорту та зв"язку №363 від 14.10.1997 "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"; полісу (договору) особистого страхування від нещасних випадків на транспорті водія, чим порушив вимоги постанови КМУ №959 від 14.08.1996; з порушенням режиму праці та відпочинку, чим порушив вимоги ст.ст. 18,49 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що відповідальність передбачена абз.8 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт". (а.с.23).
20.09.2016, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі акту перевірки №056916 від 10.08.2016, відповідачем прийнято рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с.7).
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.
Перевіряючи оскаржене рішення на відповідність його вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступних висновків.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон України № 2344-ІІІ).
Статтею 5 Закону України № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною 11 ст. 6 зазначеного Закону України передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).
Згідно з Порядком № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №018557 від 20.09.2016 була винесена у зв"язку за порушення ФОП ОСОБА_1 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форми; полісу (договору) особистого страхування від нещасних випадків на транспорті водія, з порушенням режиму праці та відпочинку.
Позивач в судовому засіданні пояснив, що на момент, коли відбувалася перевірка транспортного засобу, який належить йому, за кермом був інший водій - ОСОБА_4, якого він попросив забрати товар для власних потреб.
Згідно ст. 1 Закону України № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; а водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, виходячи зі змісту цієї норми, перелік документів, для здійснення відповідних перевезень , які повинні мати автомобільні перевізники, водії не є вичерпними.
Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці автомобільного транспорту, уповноваженій особі відповідача було надано накладну на товар №1159 від 10.08.2016.(а.с.10).
При цьому, позивач в судовому засіданні пояснив, що товар, вказаний у накладній, перевозився, за його проханням, для власних потреб.
На виконання Закону України "Про автомобільний транспорт" і Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені.
Відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 (у редакції, на час спірних правовідносин), для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідні наступні документи:
- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;
- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;
- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
- талон про проходження державного технічного огляду;
- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Таким чином, не передбачено обов'язковість складання товарно-транспорних накладних при здійсненні перевезень вантажу автомобільним транспортом для власних потреб без залучення перевізника на договірних умовах.
Отже, посилання відповідача на порушення позивачем п.11.1 наказу Міністерства транспорту та зв"язку №363 від 14.10.1997 "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", яким визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, є безпідставними.
Крім того, відповідач посилається на відсутність у позивача полісу (договору) особистого страхування від нещасних випадків на транспорті водія, чим порушено вимоги постанови КМУ від 14.08.1996 №959.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на таке.
За приписами вимог ст.7 Закону України "Про страхування" від 7 березня 1996 року N85/96-ВР особисте страхування від нещасних випадків на транспорті віднесено до обов'язкового страхування.
Порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, в тому числі водіїв автомобільного транспорту та працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності визначається Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. № 959 .
За змістом пункту 1 вказаного Положення, суб'єктами, які підлягають обов'язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті є, зокрема, працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водії автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів).
Пунктом 4 Положення зазначено, що страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.
З аналізу вказаних правових положень у їх системному зв'язку вбачається, що визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" перелік документів, які водії повинні мати при здійсненні вантажних перевезень, підзаконними нормативними актами розширено для водіїв - працівників транспортних підприємств, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено ні факту здійснення позивачем перевезення товару на комерційній основі, ні доказів того, що ОСОБА_3 є найманою ОСОБА_1 особою.
Оскільки, у спірних правовідносинах, не доведено, що ОСОБА_3 є працівником, найманим фізичною особою-підприємцем, суд приходить до висновку, що страховий поліс (договір) обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті не може розглядатися документом, обов'язковим для здійснення позивачем вантажного перевезення відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Водночас, в судовому засіданні представником відповідача не заперечувався той факт, що у позивача наявний поліс обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8694746, який визначений Постановою КМУ №207 від 25.02.2009, як обов"язковий для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб. (а.с.33)
Отже, безпідставними та необґрунтованими є доводи представника відповідача на порушення позивачем вимог Постанови КМУ від 14.08.1996 №959.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач помилково дійшов висновку про те, що ТТН та страховий поліс (договір) обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті у даному випадку є документами, відсутність яких обумовлює застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності винесення оскаржуваної постанови , з огляду на що постанова від 20.09.2016 року № 018557 є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочиснтва України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області від 20.09.2016 року № 018557.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 07 листопада 2016 р.