Справа № 761/14418/16-ц
Провадження № 2-з/761/200/2016
15 квітня 2016 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Малинников О.Ф. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в справі за його позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування моральної шкоди,-
В квітні 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування моральної шкоди.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Позивача різницю між завданим матеріальним збитком та страховою виплатою в сумі 77580,03 грн., моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн., витрати за проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 3900,00 грн., витрати за проведення авто технічної експертизи в сумі 3570,00 грн., витрати за отримання циклограми в розмірі 713,00 грн., витрати за отримання відеозапису з камер відеоспостереження в сумі 594,00 грн. та судові витрати.
В порядку забезпечення позову позивач просить: накласти арешт на автомобіль НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 (відповідача), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1; накласти арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 (відповідача), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним Майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Разом з тим, зі змісту заяви такої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.
Також щодо вимог про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити, так як позивачем не надано достатніх та обґрунтованих доказів належності вказаного майна відповідачу.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 152, 153 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в справі за його позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: О.Ф. Малинников.