Провадження №2/485/517/16
07 листопада 2016 року Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Квєтка І.А.,
при секретарі - Семенака А.Г.,
за участі позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання права на майно в порядку спадкування
У жовтні 2016 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просять визнати за ними у рівних частках право на земельну частку (пай) розміром 6,90 умовних кадастрових гектарів у КСП «Рассвет» в межах Снігурівської міської ради, що належало померлому 21 серпня 1996 року їх батьку ОСОБА_4, яке останній набув відповідно Списку членів КСП до Державного акту на право колективної власності на землю виданого 20 жовтня 1995 року, однак помер й Сертифікату на право на вище вказану земельну ділянку не отримав. За відсутності правовстановлюючого документу на ім»я померлого нотаріус відмовив їм у оформленні спадкових прав.
В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали, з викладених у позові підстав просили про їх задоволення.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог не заперечила.
Дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» право на земельну частку (пай) може бути об'єктом спадкування.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як визначено у п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
За змістом ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст.1258 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).
Рідні брати та сестри спадкодавця є спадкоємцями другої черги.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ст.1267 ЦК України).
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Судом встановлено та підтверджено архівною довідкою Об»єднаного трудового архіву міської, сільських рад Снігурівського району за вих..№14/05-03 від 20 травня 2016 року, що ОСОБА_4 працював в радгоспі, Колективному сільськогосподарському підприємстві (далі-КСП) «Рассвет» Снігурівського району Миколаївської області в 1976-1996 роках (а.с.57).
КСП "Рассвет" отримало Державний акт на право колективної власності на землю 20 жовтня 1995 року (а.с.17-18).
У списку, доданому до Державного акту, за № 618 значиться прізвище ОСОБА_4 (а.с.18).
Розмір земельної частки (паю) по КСП "Рассвет" складає 6,90 умовних кадастрових гектарів, вартість земельної частки (паю) становить 26 673.00 грн., без урахування коефіцієнтів індексації (а.с.15).
21 серпня 1996 року ОСОБА_4 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії 1-ФП №005939 (а.с.11).
Сертифікат на право на земельну частку (пай) при розпаюванні КСП "Рассвет" ОСОБА_4 не отримував.
З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4, заведеної Снігурівською державною нотаріальною конторою, вбачається, що спадкоємцями майна померлого стали його дружина ОСОБА_5 та їх діти: ОСОБА_2, ОСОБА_1 (позивачі по справі), ОСОБА_6, ОСОБА_7, які на час смерті спадкодавця були зареєстровані разом з ним, тобто набули права по 1/5 частці майна померлого. Спадкові права після смерті батька ніхто з спадкоємців не посвідчив (а.с.38-47).
06 березня 2008 року померла ОСОБА_5. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй особисто майно, в тому числі й на 1/5 частку права на земельну частку (пай) у КСП «Рассвет», яке належало її померлому чоловікові ОСОБА_4 Спадкоємцями її майна стали четверо її дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_1 (позивачі по справі), ОСОБА_6, ОСОБА_7, які фактично спадщину прийняли, будучи зареєстрованими разом з померлою на час її смерті (а.с.31-37). Після цього, частки спадкоємців на спірне майно відповідали: 1/5 + 1/20=5/20, або по ? частки.
04 липня 2008 року померла сестра позивачів ОСОБА_7. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі й на ? частку спірного. Спадкоємцями першої черги померлої стали її двоє дітей: ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено Повними витягами Державного реєстру актів цивільного стану від 26 жовтня 2016 року та від 26 жовтня 2016 року, які на час відкриття спадщини були неповнолітніми й від спадщини не відмовлялися. Позивачі у травні 2016 року звернулися з заявами до нотаріальної контори про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після померлої сестри, оскільки на час смерті були зареєстровані разом з нею. Вказане підтверджено матеріалами спадкової справи до майна померлої ОСОБА_7, заведеної Снігурівською державною нотаріальною конторою (а.с.48-54). Тобто, позивачі не є спадкоємцями за законом після смерті сестри, оскільки є спадкоємці першої черги.
27 лютого 2013 року помер брат позивачів ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії 1-КИ №498438 (а.с.12). З листа Снігурівської державної контори вбачається, що спадкова справа після його смерті не заводилася (а.с.30). Спадкоємцями після його смерті стали зареєстровані разом з ним позивачі по справі.
Постановами державного нотаріуса Снігурівської державної нотаріальної контори від 25 травня 2016 року та від 10 жовтня 2016 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) по КСП "Рассвет" після смерті ОСОБА_4 у зв"язку з відсутністю правовстановлювального документу на нерухоме майно (а.с.7,8).
Як визначено у п.3.1 ОСОБА_10 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо нотаріусом обгрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Згідно ст.392 ЦК України власник може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи вище зазначене, частки кожного з позивачів у спірному майні мають бути розподілені наступним чином: ? (частка після смерті батька та матері) + 1/8 (? від ? частки померлого брата), тобто по 3/8 частки, а не по ? частки про визнання права на яку вони заявили, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за наявності інших спадкоємців на успадковане майно.
Про стягнення судових витрат позивачі не заявляли.
Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Снігурівської районної державної адеменістрації Миколаївської області про визнання права на майно в порядку спадкування -задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого 21 серпня 1996 року, право на 3/8 частину земельної частки (паю) по КСП "Рассвет" в межах Снігурівської міської ради Миколаївської області, розміром 6,90 умовних кадастрових гектарів, загальною вартістю 26673грн., за кожним, набуте спадкодавцем відповідно до Списку, долученого до Державного акту на право колективної власності на землю, серії МК, виданого КСП "Рассвет" Снігурівською міською радою народних депутатів 20 жовтня 1995 року, запис в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №2.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачами на ім'я апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів після його проголошення, а відповідачем - в той самий строк з дня отримання копії рішення.
Суддя