02 листопада 2016 року м. Київ К/800/4605/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівМороз Л.Л.
Кравцова О.В.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Служби автомобільних доріг у Чернігівській області до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання нечинними та скасування пунктів вимоги за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року
У серпні 2015 року Служба автомобільних доріг у Чернігівській області у Чернігівському окружному адміністративному суді пред'явила позов до ДФІ в Чернігівській області про визнання нечинними та скасування пунктів вимоги.
Просила визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 вимог ДФІ в Чернігівській області від 09 липня 2015 року № 25-06-18-14/4273 щодо усунення виявлених порушень.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано пункт 1 та пункт 2 вимог щодо усунення виявлених порушень від 09 липня 2015 року № 25-06-18-14/4273.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Служби автомобільних доріг у Чернігівській області 146,16 грн. судового збору відповідно до задоволених вимог.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року апеляційну скаргу ДФІ в Чернігівській області задоволено частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року в частині задоволення позову щодо визнання нечинним пункту 1 вимоги щодо усунення порушень, встановлених актом ревізії від 19 червня 2015 року № 25-06-21/05, в частині завищення вартості товарно-матеріально цінностей в актах виконаних робіт ТОВ "Транс Лайн Груп" скасовано та постановлено у цій частині нову про відмову в задоволенні позову.
В решті постанову залишено без зміни.
Стягнуто з ДФІ у Чернігівській області судовий збір у розмірі 53,59 грн. за подачу апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДФІ в Чернігівській області подала касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року в частині задоволених позовних вимог та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 липня 2007 року Служба автомобільних доріг у Чернігівській області зареєстрована як юридична особа та включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до пункту 2.22 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ України на І квартал 2015 року на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником ДФІ в Чернігівській області, заступником начальника відділу Самоненко О.В. (керівник групи) та ревізійною групою, склад якої наведено у Додатку 1 до акта, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг у Чернігівській області за період з 01 липня 2012 року по 28 лютого 2015 року, за результатами якої було складено акт ревізії від 19 червня 2015 року № 25-06-21/05.
Зазначеним актом було встановлено ряд порушень, зокрема, щодо:
- встановлення суми заподіяних збитків внаслідок включення завищеної вартості товарно-матеріальних цінностей в акти виконаних робіт ТОВ "Транс Лайн Груп";
- застосування усередненого відсоткового показника на покриття витрат на зведення або пристосування титульних тимчасових будівель і споруд при прийнятті робіт з експлуатаційного утримання автомобільних робіт;
- зимового утримання;
- врахування специфічних умов впливу на виконання робіт на одній частині проїзної частини автомобільної дороги, з рухом транспорту по другій половині з інтенсивністю більше 150 автомобілів на добу та застосування коефіцієнту 1,2 до нормативних трудовитрат робітників та часу експлуатації машин;
- розрахунку коштів на утримання Служби для забезпечення управлінських рішень з експлуатаційного утримання автомобільних доріг у Чернігівській області.
У зв'язку з цим, позивачу була направлена Вимога про усунення виявлених порушень, згідно з пунктами 1, 2 якої вимагалося:
1. Опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства, у тому числі збитки, завдані зазначеними вище порушеннями в установленому порядку;
2. Розглянути питання про притягнення працівників, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.
Для усунення цих недоліків позивачу запропоновано стягнути до бюджету з підрядних організацій кошти в сумі 2 085 812,76 грн. та повернути до бюджету зайво отримані кошти на утримання Служби в сумі 147 616,42 грн.
Не погоджуючись із вказаними пунктами вимоги контролюючого органу, позивач звернувся до суду на предмет встановлення їх правомірності та обґрунтованості.
ДФІ в Чернігівській області доводи стосовно встановлення факту включення позивачем завищеної вартості товарно-матеріальних цінностей в акти виконаних робіт ТОВ "Транс Лайн Груп" обґрунтовувала Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ) від 26 травня 2015 року № 7888/15-53.
Суд першої інстанції визнав даний доказ неналежним по справі, тому як свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта від 25 травня 2010 року № 99-11, видане ЕКК КНДІСЕ, було дійсним до 25 травня 2015 року, а висновок датований 26 травня 2015 року.
Апеляційна інстанція не погодилася з такою правовою позицією суду першої інстанції та визнала висновок експерта від 26 травня 2015 року № 7888/15-53 належним та допустимим доказом у справі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду та зазначає наступне.
Так, процес дослідження питання включення позивачем завищеної вартості товарно-матеріальних цінностей в акти виконаних робіт тривав певний проміжок часу, а саме з 29 квітня 2015 року до 26 травня 2015 року (моменту складання висновку). Тобто на час його проведення свідоцтво № 99-11 було дійсним. Більш того, рішенням ЕКК КНДІСЕ від 27 травня 2015 року № 4 строк дії свідоцтва було продовжено на 5 років.
Матеріали справи не містять доказів того, що це експертне дослідження проводилось некваліфікованим спеціалістом.
Згідно з матеріалами справи висновок складено головним судовим експертом відділу товарознавчих досліджень та досліджень об'єктів інтелектуальної власності лабораторії автотехнічних товарознавчих та спеціальних видів досліджень першого кваліфікаційного класу, який має вищу торгово-економічну освіту, кваліфікацію судового експерта з спеціальністю 12Л "Визначення вартості обладнання, сировини, машин і товарів народного споживання", стаж експертної роботи якого розпочався з 1990 року, тобто складає приблизно 25 років.
Апеляційний суд вірно визнав висновок експерта належним джерелом доказів, а його результати - обґрунтованими та такими, що підлягають використанню та врахуванню під час вирішення спору.
Таким чином, пункт 1 вимоги від 09 липня 2015 року № 25-06-18-14/4273 в частині зобов'язання опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення щодо включення завищеної вартості товарно-матеріальних цінностей в акти виконаних робіт ТОВ "Транс Лайн Груп" є правомірним.
Крім того, в оскаржуваній вимозі ДФІ в Чернігівській області позивачу було запропоновано усунути виявлені порушення шляхом стягнення до бюджету з підрядних організацій кошти в сумі 2 085 812,76 грн. та повернення до бюджету зайво отриманні кошти на утримання Служби в розмірі 147 616,42 грн., що було сприйнято позивачем як один із пунктів вимоги.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що це є лише рекомендованим шляхом для усунення виявлених ревізією порушень та не може бути підставою для скасування вимоги.
Орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-462а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не доведено повної правомірності винесення ним спірної вимоги.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у не скасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року в адміністративній справі за позовом Служби автомобільних доріг у Чернігівській області до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання нечинними та скасування пунктів вимоги - без зміни.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Кравцов О.В.