25 жовтня 2016 року м. Київ К/800/50332/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:
Калашнікової О.В.,
Горбатюк С.А.,
Смокович М.І.
розглянувши у порядку письмового провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 802/4272/14-а за позовом ОСОБА_5 до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та стягнення матеріальної шкоди, -
У грудні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року провадження у справі закрито у зв'язку із смертю позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 - дружина покійного позивача оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року залишено без змін ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої і апеляційної інстанцій та повернути справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до Закону України «Про гуманітарну допомогу» на підставі підготовлених Департаментом соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації документів 27 листопада 2013 року позивачем було ввезено на територію України в якості гуманітарної допомоги та подароване Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації для передачі конкретній особі-інваліду авто.
11.12.2013 року позивачу стало відомо, що Вінницька митниця вимагає сплати платежі за розмитнення автомобіля в повному обсязі, оскільки департамент відмовився від автомобіля як гуманітарної допомоги.
Вважаючи, що посадові особи Департаменту неналежно виконували свої обов'язки та надали необ'єктивні довідки, в результаті завдали йому збитки в сумі 48 453 грн 67 коп.
Крім того, вважає, що відповідачем своїми протиправними діями заподіяно йому і немайнову шкоду в розмірі 15 000 грн.
В позовній заяві позивач просив визнати дії Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації в частині надання довідок незаконними та стягнути матеріальну та моральну шкоду.
Проте, 10.02.2015 року позивач помер, що підтверджується довідкою Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 16.02.2015 року №338.
16.02.2015 року Департаментом соціальної політики Вінницької ОДА до суду подано заяву про закриття провадження у справі 802/4272/14-а у зв'язку зі смертю позивача.
Суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 157 КАС України.
ОСОБА_4, яка була дружиною ОСОБА_5 за його життя, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу від 30.12.1979 року Серії НОМЕР_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, оскаржила його до апеляційного суду з тих підстав, що матеріальні збитки окрім її покійного чоловіка також понесені і нею, а тому суд першої інстанції передчасно закрив провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні апеляційної скарги та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін, пославшись на те, що за життя позивачу не було присуджено відшкодування матеріальної та моральної шкоди присуджено, а тому таке право не перейшло внаслідок його смерті до ОСОБА_4, як спадкоємиці.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 3 статті 1230 ЦК України передбачено, що до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.
Судами встановлено, що за життя позивачу ОСОБА_5 відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди присуджено не було, тобто право на нього померлий не набув, а тому таке право не перейшло внаслідок його смерті до апелянта, як спадкоємця, ОСОБА_4
Разом з тим, позивачем було заявлено вимогу про визнання протиправними дій відповідача в частині видачі довідок, яка є немайновою позовною вимогою та пов'язана із правом позивача на отримання гуманітарної допомоги.
За змістом частини 1 статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що ОСОБА_5 автомобілем забезпечений не був. Так, у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена допомога, право на її призначення та виплату згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить.
Проте, у даному випадку предметом спору являється не право позивача на надання йому соціальної допомоги у якості безоплатної передачі автомобіля, а правовідносини з приводу відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій відповідача, які відповідно до ст.1218 ЦК України допускають правонаступництво.
Крім того, у касаційній скарзі касатор посилається на ту обставину, що матеріальна шкода, завдана діями відповідача, була нанесене майну (грошовим коштам), яке перебувало на праві спільної сумісної власності подружжя.
За наведених обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню.
За правилами ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року - скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: