04 листопада 2016 року м. Київ К/800/29850/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними дії щодо незарахування в загальний строк військової служби час навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна з 29 серпня 1996 року по 11 червня 1999 року; зобов'язання провести перерахунок вислуги років, зарахувати час навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна до загального військового стажу перебування на військовій службі і внести зміни у розрахунок вислуги років та наказ начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 22 червня 2016 року №313-ос і направити відповідні документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 для внесення змін в особову справу офіцера; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби.
Судові рішення мотивовані тим, що навчання у ліцеї не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а отже і проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу ", оскільки до військового ліцею позивач був зарахований у тринадцятирічному віці, тому під час вступу до ліцею та в період навчання у ньому він був неповнолітнім та не міг бути призваним на військову службу і бути військовослужбовцем. Таким чином, час навчання у вказаному навчальному закладі не може бути зарахований у загальний строк військової служби.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають практиці Верховного Суду України з цього питання (постанова від 27 березня 2012 року № 21-7а12, від 01 жовтня 2013 року № 21-330а13), касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.К. Черпак