"02" листопада 2016 р. м. Київ К/800/12285/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини Вінницької області до Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області, виконавчого комітету Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області, про скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності незаконним, касаційне провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини Вінницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року,
У серпні 2012 року Барська районна державна лікарня ветеринарної медицини Вінницької області (далі - Барська РДЛВМ Вінницької області) звернулась до суду з адміністративним позовом до Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області, виконавчого комітету Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області, про скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності незаконним.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням виконкому Івановецької сільської ради від 8 серпня 2011 року № 56 приміщення дитячого садка, юридична адреса якого визначена по вул. Леніна 4, с. Іванівці Барського району, яке знаходиться в оперативному управлінні Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини, визнано власністю територіальної громади с. Іванівці Барського району та видано свідоцтво про право власності.
Рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 31 серпня 2011 року.
Барська РДЛВМ Вінницької області, вважаючи рішенням виконкому Івановецької сільської ради від 8 серпня 2011 року № 56 незаконним та таким, що порушує її права, звернулась до суду з позовом, де просила скасувати згадане рішення та визнати незаконним свідоцтво про право комунальної власності на приміщення дитячого садка, яке вважала адміністративною будівлею ветдільниці.
Згодом позивач збільшив позовні вимоги та просив серед іншого зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації, виготовлення та видачу державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, де знаходиться приміщення дитячого садка та виготовлення свідоцтва на право власності на цю будівлю.
Барський районний суд Вінницької області ухвалою від 11 січня 2016 року провадження в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації, виготовлення та видачу державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, де знаходиться приміщення дитячого садка та виготовлення свідоцтва на право власності на цю будівлю закрив у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог.
Щодо інших позовних вимог Барський районний суд Вінницької області постановою від 11 січня 2016 року позов задовольнив повністю.
Визнав незаконним рішення виконавчого комітету Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області від 8 серпня 2011 року № 56 про оформлення права комунальної власності на адміністративну будівлю Івановецької ветдільниці, розташовану с.Іванівці вул.Леніна буд.4 Барського району.
Визнав недійсним і скасував свідоцтво про право комунальної власності територіальної громади с. Іванівці Барського району на адміністративну будівлю Івановецької ветдільниці, розташовану с. Іванівці вул.Леніна буд.4 Барського району, скасувавши державну реєстрацію даного приміщення, яке відбулось 31 серпня 2011 року, реєстраційний номер 34522303.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 12 квітня 2016 року постанову Барського районного суду Вінницької області від 11 січня 2016 року скасував, та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
У касаційній скарзі представник Барської РДЛВМ Вінницької області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В свою чергу, представник відповідача у своєму запереченні вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) стосовно «суду, встановленого законом».
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
З аналізу позовних вимог вбачається, що рішенням 10 сесії 23 скликання від 27 квітня 2000 року Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області було передане на відповідальне збереження приміщення старого дитячого садка загальною площею 120 м.кв балансовою вартістю 7498 гривень на баланс підприємства ветеринарної медицини. Факт передачі будівлі посвідчується актом прийому-передачі від 31 травня 2000 року.
02 червня 2000 року 14-та сесія 3 скликання Вінницької обласної ради прийняла рішення «Про реорганізацію ветеринарної медицини» згідно якого вбачається про ліквідацію та створення організації районних лікарень ветеринарної медицини у відповідних районах Вінницької області; перейменування установ, організації ветеринарної медицини, що є спільною власністю територіальних громад області; затвердження статутів новоутворених установ та організацій ветеринарної медицини області.
З урахуванням рішення Вінницької обласної ради від 02 червня 2000 року позивач вважає, що основні засоби установ ветеринарної медицини області, в тому числі і приміщення старого дитячого садка, були прийняті в спільну комунальну власність Вінницькою обласною радою, що в свою чергу надало обласній раді право користування, розпорядження, володіння спірною будівлею.
Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Івановецької сільської ради Барського району Вінницької області від 08 серпня 2011 року № 56 вказане приміщення дитячого садка, юридична адреса якого визначена по вул. Леніна 4, с.Іванівці Барського району Вінницької області, визнано власністю територіальної громади с. Іванівці Барського району Вінницької області та видано свідоцтво про право власності. Рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 31 серпня 2011 року.
Колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу майна територіальної громади у володіння і користування (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), внаслідок чого виникають цивільні права і обов'язки, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права на володіння та користування майном територіальної громади має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Проте зазначені обставини залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, хоча вони мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості розгляду справи за правилами, встановленими КАС України.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 10 частини другою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З позовної заяви видно, що позивач звернувся до суду за захистом цивільних прав у спосіб визнання незаконним та скасування рішенням виконкому Івановецької сільської ради від 8 серпня 2011 року № 56 та свідоцтва про право комунальної власності на будівлю (приміщення дитячого садка), яку вважає адміністративною будівлею ветдільниці.
Отже, такий спір є приватним, а не публічно-правовим, тому колегія суддів вважає, що в цьому випадку судами попередніх інстанцій не вірно застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
За приписами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження будівлею (приміщенням старого дитячого садка) та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 червня 2015 року (справа № 21-222а15), від17 травня 2016 року (справа № 21-331а16), яка відповідно частини першої статті 2442 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За такого правового врегулювання, оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 157, 221, 223, 228, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Барської районної державної лікарні ветеринарної медицини Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Барського районного суду Вінницької області від 11 січня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у цій справі скасувати.
Провадження по справі відкрите в порядку адміністративного судочинства з а к р и т и.
Роз'яснити позивачу, що розгляд таких справ віднесено право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді А.В. Єрьомін
О.В. Кравцов