27 жовтня 2016 року м. Київ К/800/28304/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М. вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі за її позовом до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про надання відпустки без збереження заробітної плати, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання надати відпустку,
24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року, якою позовні вимоги задоволено частково та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні позову.
Ставиться вимога про скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказується на те, що судами не з'ясовувалися обставини чи є ОСОБА_1 членом профспілкової організації, їй не надали відпустку, не зважаючи на те, що вона є матір'ю дитини-інваліда, що є проявом дискримінації, не враховано практику Європейського суду з прав людини з подібних питань.
Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні.
Відповідно до норми пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір з працівником може бути розірвано за прогул у випадках:
а) за невихід на роботу без поважних причин, тобто відсутність на роботі протягом усього робочого дня (зміни) незалежно від тривалості робочого дня (зміни);
б) за перебування працівника без поважних причин більш трьох годин підряд протягом робочого дня поза межами робочого місця;
в) за залишення без поважної причини роботи особою, яка уклала трудовий договір на невизначений термін, без попередження роботодавця про розірвання договору, а також і до закінчення двотижневого терміну попередження;
г) за залишення без поважної причини роботи особою, які уклали трудовий договір на певний термін, до закінчення терміну договору або до закінчення строку попередження про дострокове розірвання трудового договору;
ґ) за самовільне використання днів відгулів, а також за самовільний відхід у відпустку (основну, додаткову).
Не є прогулом використання працівником днів відпочинку у випадку, якщо роботодавець в порушення передбаченої законом обов'язки відмовив у їх наданні та час використання працівником таких днів і не залежав від розсуду роботодавця (наприклад, відмова працівникові, що є донором, в надання дня відпочинку безпосередньо після кожного дня здачі крові та її компонентів).
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звільнено за прогул, який виразився у самовільному виході у відпустку. Позивачка звернулася із заявою про надання відпустки та, не дочекавшись результату розгляду заяви, пішла у відпустку без відповідного дозволу.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок апеляційного суду не спростовують. Той факт, що особа є матір'ю дитини-інваліда, не дає права вчиняти прогул та не впливає на виконання нею трудових обов'язків згідно з законодавством.
З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі за її позовом до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про надання відпустки без збереження заробітної плати, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання надати відпустку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Олексієнко