06 жовтня 2016 року м. Київ К/800/20258/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Островича С.Е., Степашка О.І., Веденяпіна О. А.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Грано СВ" до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Грано СВ" (далі - ТОВ "Компанія Грано СВ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ДПІ у м.Черкасах) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року позовні вимоги ТОВ "Компанія Грано СВ" задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у м.Черкасах залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року без змін.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанцій ДПІ у м.Черкасах подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
У період з 28.03.2016 року по 04.04.2016 року ДПІ у м. Черкасах проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Компанія Грано СВ». За результатами перевірки складено акт від 12.04.2016 року №59/23-01-22-03/38469401.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПК), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 436070, 00 грн.; п.134.1 ст.134 ПК, п.п.1.2 п.1, п.п.2.4, п.п.2.1 п.2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995 (далі - Наказ № 88), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на 1345372, 00 грн.; п.44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК, п.2.4 Наказу №88, ст. 9 Закону № 996-XIV в результаті чого встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1443216, 00 грн. та завищено від'ємне значення за перевіряє мий період на суму 559307, 00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 28.04.2016 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0000332301, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 559307, 00 грн.; №0000322301, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2164824, 00 грн.; №0000342301, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1890460, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Положеннями п. 198.2 ПК передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту та формування від'ємного значення з податку на додану вартість вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.6 ст. 201 ПК встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Відповідно до п. 198.6 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, від'ємного значення з ПДВ та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мов господарські операції з ТОВ «Равена Плюс» (договори надання послуг від 27.01.2015 № 2701/П, №2701/П-3, №2701/О, №2701/Пр та №2701/Л (з доповненнями до них)), ТОВ «Індіго Компані» (договір від 15 червня 2015 року № 1506/01 та договори надання послуг від 30.03.2015 № 3003/П, №3003/П-3, №3003/О, №3003/Пр (з доповненнями до них)), ФО-П ОСОБА_4 (договори надання послуг від 02.02.2015 № 0202/П, №0202/П-3, №0202/О, №0202/Л (з доповненнями до них)), ТОВ «Респект Солюшинз» (договори надання послуг від 30.09.2014 № 3009/О, №3009/П-3, №3009/П (з доповненнями та додатковими угодами до них)), ПП «Глобал Інформ» (договори надання послуг від 29.09.2014 №2909/О, №2909/П-3, №2909/П (з доповненнями до них)), ТОВ «Карт - Бланш ЛТД» (договори надання послуг від 27.10.2014 № 2710/О, №2710/П-3, №2710/П (з доповненнями та додатковими угодами до них)), ТОВ «Еколайн-Ст» (договори доручення від 01.04.2014 № 0104/О, №0104/П-3, №0104/П, (з доповненнями до них)) та ТОВ «Крістенс» (01.09.2013 року укладені договори доручення № 0109/П, 0109/П-3 та №0109/О). Реальність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи складені відповідно до вимог Закону України №996-XIV.
Судами попередніх інстанцій також вірно взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, що полягає у тому, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності (п. 71 ршення по справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03)).
У п. 38 рішення по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Європейський суд з прав людини наголосив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Равена Плюс», ТОВ «Індіго Компані», ФО-П ОСОБА_4, ТОВ «Респект Солюшинз», ПП «Глобал Інформ», ТОВ «Карт - Бланш ЛТД», ТОВ «Еколайн-Ст» та ТОВ «Крістенс» за спірними договорами підтверджені всіма необхідними первинними документами, мали на меті настання реальних правових наслідків, а отже висновок податкового органу про їх безтоварність є необґрунтованим.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Компанія Грано СВ".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
О.А. Веденяпін