02 листопада 2016 р.Справа № 820/2786/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бершова Г.Є.
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2016р. по справі № 820/2786/16
за позовом Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України
до Державної фінансової інспекції в Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції а Харківській області , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд зобов'язати відповідача виключити висновки, зазначені в абз.9 стор. 14 п.2 розділу ІІ, абз. 9-10 стор 40 п.8 розділу ІІ, абз.10 стор. 56 п.10 розділу ІІ, абз.10 стор. 65 п.11 розділу ІІ, абз.9 стор. 72 п.15 розділу ІІ з акту від 30 березня 2016 року № 08-20/06 ревізії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДФІ в Харківській області проведено ревізію окремих напрямків фінансово - господарської діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 ( в/ч НОМЕР_1 ), у тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду Державного бюджету у зв'язку з оголошеною мобілізацією за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 30 березня 2016 року № 08-20/06. Позивач вважає висновки, зазначені в абз.9 стор. 14 п.2 розділу ІІ, абз. 9-10 стор 40 п.8 розділу ІІ, абз.10 стор. 56 п.10 розділу ІІ, абз.10 стор. 65 п.11 розділу ІІ, абз.9 стор. 72 п.15 розділу ІІ з акту від 30 березня 2016 року № 08-20/06 ревізії необґрунтованими та такими, що підлягають виключенню.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 року у задоволені позову було відмовлено.
Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 02.11.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ДФІ в Харківській області проведено ревізію окремих напрямків фінансово - господарської діяльності Харківського прикордонного загону ( в/ч НОМЕР_1 ), у тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду Державного бюджету у зв'язку з оголошеною мобілізацією за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 30 березня 2016 року № 08-20/06 ( а.с.14-92).
Даним актом встановлено коло певних порушень позивачем чинного законодавства, при цьому, останній не погодився та оскаржує висновки, зазначені в абз.9 стор. 14 п.2 розділу ІІ, абз. 9-10 стор 40 п.8 розділу ІІ, абз.10 стор. 56 п.10 розділу ІІ, абз.10 стор. 65 п.11 розділу ІІ, абз.9 стор. 72 п.15 розділу ІІ.
Так, в абз.9 стор. 14 п.2 розділу ІІ зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 не дотримано вимоги п. 5.1 Розділу 5 „Складання інвесторської кошторисної документації" ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, та п. 3, 4 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою КМУ від 11.05.2011 №560, при використанні коштів обласного бюджету на виконання заходів регіональної програми «Облаштування та реконструкція українсько-російської ділянки державного кордону в межах Харківської області» на загальну суму 3500000,0 гривень.
В абз. 9-10 стор 40 п.8 розділу ІІ зазначено наступне: "Крім того, на частину матеріальних цінностей (ЄГОЗА, дрова змішаних порід) були надані акти на списання, які також були оформлені в ході ревізії після проведення зустрічної звірки. Проте, ревізією не підтверджено наявність одного службового модулю загальною вартістю 62708,00 грн., що фактично є нестачею матеріальних цінностей. Вищевказане призвело до нестачі службового модуля на суму 62708,00грн., чим завдано шкоди (збитків) в/ч 9951 на відповідну суму, та, як наслідок, відповідне порушення в фінансовій звітності призвело до завищення активів у формі № 1 «Баланс» за 2015 рік в сумі 62708,00 грн., що є порушенням п.1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV."
В абз.10 стор. 56 п.10 розділу ІІ зазначено наступне: "Таким чином, в порушення п.п. 20, 29 Порядку №228, ч.1 ст.49 Бюджетного Кодексу України та п.1 постанови №117 в/ч 9951 проведено оплату в сумі 92853,92 грн. за комунальні послуги, які фактично установою не спожито, що призвело до завищення касових та фактичних видатків у формі №2-д «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду», а також заниження дебіторської заборгованості у формі №7д «Звіт про заборгованість за бюджетними коштами» за 2015 рік по КПКВ 1002030 за КЕКВ 2271 на суму 67442,76 грн., КЕКВ 2272 - 12253,91 грн. та по КЕКВ 2274 на суму 13157,25 грн., чим порушено п.1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV."
В абз.10 стор. 65 п.11 розділу ІІ зазначено наступне: " Всього закуплено продуктів харчування за цінами вище ринкових на загальну суму 98302,82 грн. та закупівлю за цінами, що нижче середніх цін, на суму 32105,68 грн.".
В абз.9 стор. 72 п.15 розділу ІІ зазначено наступне: "Зважаючи на вищевикладене ревізією встановлено, що в/ч 9951 до розрахунку вартості послуг з харчування не включались витрати на оплату праці та нарахування на оплату праці, на оплату комунальних послуг, тобто не враховуються витрати, які безпосередньо несе військова частина."
Не погодившись з даними висновками акту ревізії, Харківським прикордонним загоном ( в/ч 9951) було подано заперечення ( а.с.108-112), за результатами розгляду яких висновки акту ревізії залишено без змін (а.с. 93-107).
За результатами висновків ревізії ДФІ в Харківській області на адресу позивача направлено вимогу про усунення порушень від 20.04.2016 № 20-08-25-14/2883 ( а.с.144-145).
Позивач не погодився із такими діями відповідача та звернувся до суду.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що предметом оскарження в рамках розгляду даної справи не є вказана вимога, а є висновки акту ревізії від 30 березня 2016 року № 08-20/06.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що акт ревізії не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а лише містить інформацію про виявлені під час ревізії порушення. Висновки зазначені в акті ревізії не породжують та не змінюють права та обов'язки позивача, а тому вимоги про визнання таких висновків неправомірними не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному порядку може бути оскаржено лише рішення, яке породжує безпосередньо право чи обов'язки для позивача.
У доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що ним було вірно обрано саме такий спосіб захисту своїх прав, а тому рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, через що воно підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.
Так, відповідно до пунктів 1, 7 ч.1 ст.10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно з п.3 Положення про державні фінансові інспекції у районах, містах та міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 року №1236, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011р. за №1212/19950, основним завданням Інспекцій є реалізація повноважень Держфінінспекції на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Згідно з ст.2 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1-3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006, останній визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.
Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Отже, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення ревізії і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фінансової інспекції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт ревізії не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а лише містить інформацію про виявлені під час ревізії порушення. Висновки, зазначені в акті ревізії, не породжують та не змінюють права та обов'язки позивача, а тому вимоги про визнання таких висновків неправомірними не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному порядку може бути оскаржено лише рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
За таких обставин, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч.2 ст.17 КАС України, оскільки не породжує ніяких правових наслідків для позивача.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10.10.2013 року №21-237а13, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України.
Згідно з ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову та зазначає, що воно скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2016р. по справі № 820/2786/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Бершов Г.Є.
Судді Ральченко І.М. Катунов В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2016 р.