Справа: № 826/7157/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
03 листопада 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дуденкові О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Плюс" до Міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Напої Плюс» за лютий 2015 року подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з ПДВ, в рядку 25.1 якої визначено суму ПДВ у розмірі 5 132 263,00 грн., яка підлягає сплаті до бюджету.
Платіжними дорученнями від 16.03.2015 №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 та від 17.03.2015 № 46, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач ініціював переказ грошових коштів у розмірі 5 291 500,00 грн. шляхом електронного переказу грошових коштів за допомогою системи «Клієнт-Банк», проте вказані кошти на відповідний рахунок в Державну казначейську службу України не надійшли.
Згідно з наявним в матеріалах справи рішенням Державної фіскальної служби України від 08.12.2015 № 26220/6/99-99-20-04-02-15-ВПП про зміну основного місця обліку та переведення на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, чи іншого контролюючого органу позивача, у зв'язку з невиконання абз. 4 п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України, переведено на облік до МГУ ДФС.
Вважаючи дії контролюючого органу щодо незарахування податкових зобов'язань підприємства у розмірі 5 291 500,00 грн. в рахунок сплати ПДВ за лютий 2015 року протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем належно виконано податковий обов'язок з перерахування податку на додану вартість за лютий 2015 року.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57 Кодексу).
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктами 129.6, 129.7 ст.129 Кодексу передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.
Так, згідно ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
Відповідно п.22.4 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.
При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.
Отже, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року у справі №К/800/18047/15.
Як свідчать матеріали справи, 16 вересня 2014 року між позивачем та ПАТ "Банк "Київська Русь" укладено договір банківського рахунку №103854-18-11003. Пунктами 2.1.5, 2.1.7 вказаного договору Банк взяв на себе зобов'язання виконувати платіжні доручення та інші розрахункові документи позивача у національній валюті у день надходження розрахункового документу. Банк взяв на себе зобов'язання у разі потреби Позивача, надавати йому можливість здійснювати платежі зі свого рахунку в банку за допомогою системи "Клієнт-Банк". Згідно пункту 3.2. договору банківського рахунку №103854-18-11003 за допомогою системи "Клієнт-Банк" Позивач може здійснювати підготовку платіжних доручень та надання їх для виконання ПАТ "Банк "Київська Русь".
Згідно наявного в матеріалах справи витягу з електронного реєстру розрахункових документів системи "Клієнт-Банк", позивачем платіжні доручення №№36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 створені 16.03.2015 року, а платіжне доручення №46 - 17.03.2015 року.
Тобто, вказаними платіжними дорученнями позивач ініціював переказ грошових коштів у розмірі 5 291 500,00 грн шляхом електронного переказу грошових коштів за допомогою системи "Клієнт-Банк" через ПАТ "Банк "Київська Русь".
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками, станом на день здійснення позивачем платежів, на банківському рахунку Позивача №103854-18-11003 в ПАТ "Банк "Київська Русь" обліковувались грошові кошти в сумі 5 292 052,62 грн - на кінець 16.03.2015 року та в сумі 5 292 052,62 грн - станом на 17.03.2015 року.
Листом від 30.03.2015 року №2019/20 ПАТ "Банк "Київська Русь" повідомив позивача, що згідно п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ведення в банку тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку.
Доводи апелянта про те, що кошти зі сплати позивачем ЄСВ до бюджету перераховані не були, а тому прийнята ним податкова вимога є правомірною, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, зазначені кошти були своєчасно сплачені позивачем шляхом їх звернення до банківської установи і не надійшли до бюджету з вини банку, що у відповідності до приписів ст. 129 ПК України виключає підстави для складання щодо нього вимоги про сплату податного боргу з ЄСВ.
З врахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки позивачем своєчасно подано податкову декларацію за лютий 2015 року до податкового органу та ініційовано переказ грошових коштів у розмірі 5 291 500,00 грн. для сплати податкового зобов'язання, а залишок коштів на рахунку позивача у день подання відповідних платіжних доручень є достатнім, тому позивачем належно виконано податковий обов'язок з перерахування податку на додану вартість за лютий 2015 року.
Крім того, обставина про належне виконання позивачем податкового обов'язку з перерахування податку на додану вартість за лютий 2015 року шляхом своєчасного ініціювання за допомогою системи «Клієнт-Банк» через ПАТ «Банк «Київська Русь» платіжних доручень 16.03.2015 року №№36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 та 17.03.2015 року №46 на загальну суму 5 291 500,00 грн., встановлена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 року у справі №826/16625/15.
Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, механізм ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, регулюється Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016р. за №751/28881 (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до п. 2 р. 1 Порядку, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Згідно п. 3 р. 1 Порядку передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
Зі змісту пункту 1 підрозділу 1 розділу 2 Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску органами ДФС.
Пунктом 1 підрозділу 1 розділу 3 Порядку передбачено, що Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @В; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.
Відповідно до п.1-3 підрозділу 4 розділу 3 Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються органом ДФС, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
Тобто, у картках особових рахунків відображається повна хронологія нарахувань податкових зобов'язань, їх сплата.
Враховуючи зазначене, оскільки позивачем вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2015 року, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку зобов'язати відповідача відкоригувати дані особової картки позивача, шляхом зазначення в них відомостей про сплату позивачем сум ПДВ, згідно з платіжними дорученнями №36-45 від 16.03.2015р. та №46 від 17.03.2015р. на загальну суму 5 291 500,00 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2016.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.