07 листопада 2016 рокусправа № 334/10776/15-а(2-а/334/59/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2016 р. у справі № 334/10776/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій відповідача з відмови в призначенні пенсії за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.11.2015 р.; зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на загальних підставах з 06.11.2015 р. відповідно до ст. 26, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах, провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2016 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Вважає необґрунтованим висновок суду, що заява про призначення пенсії за віком є заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій, цей висновок суперечить нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та правовій позиції Верховного Суду України з цього питання.
Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 10.08.2010 р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 13.07.2015 р. позивачем подана до УПФУ заява про призначення пенсії за віком на загальних підставах.
УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя листом від 18.11.2015 р. № 492/П-1 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на загальних підставах, посилаючись на те, що позивач вже отримує пенсію за віком.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини щодо права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах та пенсію за віком за Законом № 1058 врегульовані тими самими законодавчими актами, у відповідача відсутні підстави для призначення позивачу призначення пенсії за віком, оскільки позивач вже отримує цей вид пенсії.
Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 10.08.2010 р. ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 06.11.2015 р. позивачем подана до УПФУ заява про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій, зокрема, позивачем поставлено питання про застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за останні три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом від 18.11.2015 р. № 492/П-1 УПФУ відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач вже отримує такий саме вид пенсії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
З 10 серпня 2010 року позивачем отримується пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, позивачем реалізовано право на призначення пенсії.
В подальшому, після призначення пенсії позивач має право звернутись до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення його на інший вид пенсії.
Приписами статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Тобто, законодавець надав вичерпний перелік видів пенсій, які можуть бути призначені особі відповідно до Закону № 1058.
За приписами ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
Пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону №1058, а Закон України «Про пенсійне забезпечення» визначає лише право особи на пільгову пенсію.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено такі види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
З аналізу наведених норм випливає, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміною виду пенсії, що визначені статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У справі, що розглядається, у позивача відсутні підстави та він не виявив бажання перейти з одного виду пенсії на інший, оскільки він претендує на пенсію в межах одного виду - пенсію за віком, а отже і відсутні підстави здійснювати призначення вже раніше призначеної пенсії та всі пов'язані з призначенням пенсії нарахування.
Крім того, частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що визначена частиною 2 статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Оскільки позивач з 10 серпня 2010 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка є різновидом пенсії за віком, підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в порядку, визначеному статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні 2012, 2013, 2014 років, відсутні.
За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, на умовах і в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, слід відмовити. При перерахунках пенсії позивача за віком застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Ухвалою судді-доповідача про відкриття апеляційного провадження у справі відстрочено апелянту сплату судового збору до вирішення справи по суті, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 88, 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 535,92 грн.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2016 р. у справі № 334/10776/15-а залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2016 р. у справі № 334/10776/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, рахунок отримувача: 31217206781004; КБКД 22030101; Код з ЄРДПОУ: 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012) з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 69121, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять гривень) 92 коп.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак
Суддя: Н.А. Олефіренко