про повернення позовної заяви
08 листопада 2016 р.
м. Херсон
Справа № 821/1615/16
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Кузьменко Н.А., розглянувши позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до Корабельного районного відділу виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення завданих збитків в розмірі 23460 грн, -
встановив:
24 жовтня 2016 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до Корабельного районного відділу виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з позовними вимогами про визнання бездіяльності протиправною та стягнення завданих збитків в розмірі 23460 грн, а саме:
- визнати бездіяльність Корабельного відділу виконавчої служби м. Херсона протиправною;
- стягнути з Корабельного відділу виконавчої служби м. Херсона на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні завдані збитки в сумі 23460 грн.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2016 року адміністративний позов залишено без руху на підставі вимог п.4 ч.1, ч.3 ст. 106 КАС України та надано строк до 07 листопада 2016 року для усунення недоліків.
Ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 27 жовтня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7302700014080.
На виконання ухвали суду позивач 01 листопада 2016 року направив на адресу суду клопотання, отримане судом 01 листопада 2016 року, в якому просить розглянути питання щодо звільнення від сплати судового збору та прийняти адміністративний позов до провадження.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилаючись на статті 55, 129 Конституції України стверджує, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що є гарантією дотримання принципу рівності.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI, який з 01.09.2015 діє у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо справляння судового збору”.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону № 3674-VI , а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами статті 5 Закону № 3674-VI встановлені пільги щодо його сплати.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 3674-V враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 3674-V суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналогічні норми містяться і у частині 1 статті 88 КАС України.
Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може розстрочити особі сплату судового збору на певний строк, є її майновий стан. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про звільнення сторони від сплати судового збору ні Закон № 3674-VI, ні КАС України не передбачають.
Доводячи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на відсутність асигнувань для сплати судового збору.
Разом з тим, у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 № 2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір”, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи.
Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
УПФУ є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли в результаті реалізації владних управлінських функцій (виконання функцій по накладенню адміністративних стягнень та подальший контроль за примусовим виконанням постанов відповідним органом державної виконавчої служби).
Наведене зумовлює висновок про відсутність, передбачених частиною 1 статті 8 Закону 3674-VI та частиною 1 статті 88 КАС України, підстав для звільнення від сплати судового збору.
З приводу доводів позивача щодо обмеження його доступу до суду, суддя зазначає наступне.
Так, 22.05.2015 Верховною Радою України прийнятий Закон України № 484-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” (далі - Закон № 484-VIII).
Набрання чинності вищевказаного закону відтерміновано до 01.09.2015, що визначено пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень цього Закону.
Разом з цим, пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №484-VІІІ Кабінету Міністрів України доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Крім того, проект Закону № 484-VIII внесений на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України.
Реалізуючи право законодавчої ініціативи, Кабінет Міністрів України, крім іншого, обґрунтовував необхідність прийняття цього законопроекту тим, що внаслідок численних змін до Закону України “Про судовий збір” коло осіб, звільнених від сплати судового збору, є необґрунтовано широким, в той час як розгляд будь-якої справи судом потребує витрат, незалежно від сплати судового збору. Відповідно, звільнення особи від сплати судового збору зрештою призводить до додаткового навантаження на державний бюджет.
Метою законопроекту було запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.
Законопроектом передбачалося виключення органів державної влади з числа суб'єктів, що звільняються від сплати судового збору, що, за висновком суб'єкта законодавчої ініціативи, мало дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливило зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду.
З огляду на викладене, суддя не приймає доводи позивача про обмеження його права на доступ до суду, внаслідок недостатнього бюджетного фінансування.
Суддею встановлено, що вимоги ухвали щодо сплати судового збору у встановлений судом строк позивачем не виконані.
Окремо суддя звертає увагу позивача, що однією з підстав для залишення позовної заяви без руху була її невідповідність п.4 ч.1 ст.106 КАС України, однак в межах строку для усунення недоліків позовної заяви позивач вимоги ухвали суду від 25 жовтня 2016 року в цій частині не виконав.
Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст. 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Керуючись п.1 ч.3 ст.108 КАС України суддя, -
ухвалив:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні до Корабельного районного відділу виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення завданих збитків в розмірі 23460 грн - повернути позивачу.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кузьменко Н.А.