Справа № 819/1138/16
01 листопада 2016 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чепенюк О.В.,
при секретарі судового засідання Кухар О.Л.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представників відповідачів Колодовського О.В., Наконечого Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до директора державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" Левчука Олександра Петровича, державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до директора державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" Левчука Олександра Петровича, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не надання інформації та зобов'язати повторно розглянути та надати достовірну, точну та повну інформацію на питання № 2, № 3, № 5 та № 6 запиту № 1 від 17 серпня 2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 серпня 2016 року відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" позивач звернувся до відповідача із письмовим запитом № 1 на отримання публічної інформації. Листом № 712 від 14 вересня 2016 року ОСОБА_1 отримав відповідь на інформаційний запит. Проте в порушення норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувана інформація надана не у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо не надання інформації та зобов'язати повторно розглянути та надати достовірну, точну та повну інформацію на питання № 2, № 3, № 5 та № 6 запиту № 1 від 17 серпня 2016 року.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року відкрито скорочене провадження в даній адміністративній справі. Копія ухвали надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією та вручена 28 вересня 2016 року.
12 жовтня 2016 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він зазначив, що керівник підприємства не є розпорядником публічної інформації в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому вважав, що є неналежним відповідачем по справі.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у зв'язку з тим, що у даній справі було відкрито скорочене провадження, що позбавляло можливості в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з'ясувати позицію позивача щодо заміни первинного відповідача на належного, до участі у справі залучено як другого відповідача державне підприємство "Бережанське лісомисливське господарство" та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Вважає, що запитувана інформація належить до публічної інформації, оскільки стосується діяльності державного підприємства, яке розпоряджається природними ресурсами (лісами), що є об'єктом права власності Українського народу, така інформація становить суспільний інтерес. Крім того, на думку позивача, така інформація є публічною з огляду на положення пунктів 2, 3 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Представник державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" у судовому засіданні адміністративний позов визнав частково, зазначив, що підприємство вважало, що надало повну відповідь на запит на інформацію ОСОБА_1, а тому при уточненні питань, які потребують додаткової інформації, готове надати повну і вичерпну відповідь. Також представник відповідача зауважив, що протягом 2016 року підприємство не фінансувалось з державного та місцевого бюджетів.
У судовому засіданні представник відповідача директора державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" Левчука О.П. адміністративний позов не визнав з підстав, наведених у запереченні на адміністративний позов. Вважає, що запитувана інформація не відноситься до публічної інформації, а тому просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, а в частині позовних вимог до відповідача директора державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" Левчука О.П. закрити провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні такого клопотання представника відповідача директора державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" Левчука О.П.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами по справі обставини, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до керівника державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" із письмовим запитом № 1 на отримання публічної інформації (а. с. 10-11), в якому просив:
1) надати копії виробничих програм розроблених на 1, 2 та 3 квартали 2016 року по використанню лісоматеріалів необроблених для державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство";
2) надати письмово інформацію про обсяги експорту підприємством за кордон необробленої деревини твердолистяних порід дуб та ясен за період з 1 січня 2016 року по 1 серпня 2016 року включно в розрізі місяців;
3) надати письмово інформацію про обсяги реалізації підприємством на додаткових торгах необробленої деревини твердолистяних порід дуб та ясен за період з 1 січня 2016 року по 1 серпня 2016 року включно в розрізі місяців (в тому числі вказати покупців такої деревини, а також вартість виставлених лотів на торги та окремо вартість проданих лотів);
4) надати письмово інформацію про обсяги реалізації підприємством по прямим договорам поза аукціоном необробленої деревини твердолистяних порід дуб та ясен за період з 1 січня 2016 року по 1 серпня 2016 року включно в розрізі місяців (в тому числі вказати покупців такої деревини, а також її відпускну вартість);
5) надати письмово відомості про чисельність і склад працюючих на підприємстві, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями та посадами станом на 1 серпня 2016 року, а також повідомити наявність вільних робочих місць;
6) надати копію наказу про призначення керівника підприємства.
Також судом встановлено, що листом № 712 від 14 вересня 2016 року державним підприємством "Бережанське лісомисливське господарство" за підписом директора підприємства Левчука О.П. направлено відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 (а. с. 12-13). Вказану відповідь позивач вважає не повною та не точною, у зв'язку з чим звернувся до суду.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (надалі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (стаття 4 Закону № 2939-VI).
Згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується, у тому числі, й шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 6 Закону № 2939-VI визначено, яка саме публічна інформація належить до інформації з обмеженим доступом. Так, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація. При цьому, частиною другою статті 6 цього Закону передбачено вимоги, за наявності яких можливо обмежити в доступі до інформації. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Відтак, лише за умови додержання сукупності всіх трьох складових розпорядник інформації може прийняти рішення про обмеження в її наданні.
За змістом частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VІ не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, якщо оприлюднення або надання такої інформації не може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
При цьому розпорядник повинен обгрунтувати, що така шкода переважає суспільний інтерес в отриманні цієї інформації.
Стаття 13 Закону № 2939-V визначає розпорядників інформації, якими є:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (частина перша статті 13 Закону № 2939-V).
Згідно з частиною другою статті 13 Закону № 2939-VІ до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні не лише суб'єктів владних повноважень, а й інших розпорядників публічної інформації.
Визначаючись чи є державне підприємство розпорядником публічної інформації суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності.
Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (частина перша статті 73 ГК України).
Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство" (частини третя-четверта статті 73 ГК України).
Згідно з частиною шостою статті 73 ГК України органами управління державного унітарного підприємства є:
керівник підприємства, який призначається (обирається) суб'єктом управління об'єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав);
наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і регулює діяльність керівника підприємства.
Частиною восьмою статті 73 ГК України визначено, що державне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, встановлених законом, шляхом розміщення її на власній веб-сторінці (веб-сайті) або на офіційному веб-сайті суб'єкта управління об'єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у строки та в порядку, визначені Кабінетом Міністрів України. Доступ до таких веб-сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним.
Обов'язковому оприлюдненню підлягає така інформація:
цілі діяльності державного унітарного підприємства та стан їх досягнення;
квартальна, річна фінансова звітність державного унітарного підприємства за останні три роки, включаючи (за наявності) видатки на виконання некомерційних цілей державної політики та джерела їх фінансування;
аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності державного унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради державного унітарного підприємства (у разі її утворення) або суб'єкта управління об'єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством;
статут державного унітарного підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше;
біографічна довідка (включаючи професійну характеристику) керівника державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);
біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, їхнє членство у наглядових радах інших суб'єктів господарювання, а також зазначається, хто із членів наглядової ради державного унітарного підприємства є незалежним;
річні звіти наглядової ради та керівника державного унітарного підприємства;
структура, принципи формування і розмір винагороди керівника та членів наглядової ради державного унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов'язків, а також у зв'язку із звільненням (термін "додаткове благо" вживається у значенні, визначеному в Податковому кодексі України);
рішення суб'єкта управління об'єктами державної власності щодо державного унітарного підприємства;
опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності державного унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;
відомості про договори, учасником яких є державне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";
інформація про операції та зобов'язання державного унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов'язання державного унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті державно-приватного партнерства.
Як встановлено судом, державне підприємство "Бережанське лісомисливське господарство" зареєстроване як юридична особа 25 травня 1994 року, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12 жовтня 2016 року (а. с. 52-54).
Відповідно до статуту державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" підприємство засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і входить до сфери управління Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства (а. с. 101-102). Аналогічні відомості про підприємство внесені до Єдиного державного реєстру, зокрема, засновником державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" є орган державної влади - Державне агентство лісових ресурсів України, керівник - Левчук Олександр Петрович (а. с. 52-54).
Статтею 5 статуту державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" визначено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним праві господарського відання. Джерелами формування майна суб'єкта господарювання є, зокрема, майно, передане йому органом управління майном (Державним агентством лісових ресурсів України); доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; капітальні вкладення і дотації з бюджетів та інше (а. с. 90-102).
Відтак, зважаючи на наведене, враховуючи положення частини п'ятої статті 6 Закону N 2939-VI, слід прийти до висновку, що доступ до інформації щодо розпорядження державним підприємством державним майном, зокрема, інформації про використання коштів, розподіл доходів від надання послуг (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів та дотацій з бюджетів, інші витрати, та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, може бути обмежено лише за умов, передбачених частиною п'ятою статті 6 Закону N 2939-VI. Дана інформація є суспільно необхідною, а державне підприємство є її розпорядником.
Крім того, виходячи зі змісту відповіді державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" та пояснень представника такого відповідача, підприємство не відмовили у наданні інформації, а надало запитувані відомості, вважаючи їх повними та достатніми, та готове було надати додаткові відомості при уточненні та конкретизації питань позивачем.
Оцінюючи повноту і достовірність надання державним підприємством "Бережанське лісомисливське господарство" інформації на запит позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша статті 20 Закону № 2939-VI).
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомлення про це запитувача (частина третя статті 22 Закону № 2939-VI).
Як встановлено судом, державне підприємство "Бережанське лісомисливське господарство" листом № 712 від 14 вересня 2016 року направило ОСОБА_1 відповідь на інформаційний запит. Однак зі змісту даної відповіді слідує, що запитувана інформація не надана у повному обсязі.
Так, не надана у повному обсязі інформація на питання № 2 про обсяги експорту підприємством за кордон необробленої деревини твердолистяних порід дуб та ясен за період з 1 січня 2016 року по 1 серпня 2016 року включно в розрізі місяців.
Державне підприємство "Бережанське лісомисливське господарство" надало відповідь на це питання, вказавши, що за період з 1 січня 2016 року по 1 серпня 2016 року необроблена деревина (фансировина, пиловник породи дуб та ясен) підприємством на експорт не реалізовувалась; згідно заключних контрактів експортувалась виключно деревина паливна (дрова) твердолистяних порід ГОСТ 3243-88 за кодом товару 4401100000.
З пояснень представника відповідача державного підприємства вбачається, що деревина паливна (дрова) відносяться до необробленої деревини, а тому інформація про таку деревину мала бути надана позивачу за тими показниками, які вказувались у запиті на інформацію. Відповідачем не надано чітку та повну відповідь на запитання № 2, оскільки не зазначено кількісний показник обсягів деревини паливної (дров), що реалізовувалась на експорт підприємством за період з 1 січня 2016 року по 1 серпня 2016 року включно в розрізі місяців.
Стосовно питання № 3 запиту № 1 від 17 серпня 2016 року щодо надання письмової інформації про обсяги реалізації підприємством на додаткових торгах необробленої деревини твердолистяних порід дуб та ясен за період з 1 січня 2016 року по 1 серпня 2016 року включно в розрізі місяців (в тому числі з зазначенням покупців такої деревини, а також вартості виставлених лотів на торги та окремо вартості проданих лотів), то підприємство вказало, що реалізація всієї деревини на внутрішній ринок проводиться виключно згідно договорів укладених на основі аукціонних свідоцтв, які видає покупцям Тернопільська агропромислова біржа та Київська агропромислова біржа; за період з 1 січня 2016 року по 1 серпня 2016 року підприємством на основі аукціонних свідоцтв по проведенні додаткових торгів заключило договори купівлі-продажу деревини пиловників дуба 1, 2, 3 сортів - 420 м. куб. та пиловників ясена 2, 3 сортів - 50 м. куб.; ціни на продукцію сформовані згідно діючого прейскуранту, що сформований на основі середньозважених цін за результатами продажів на попередніх аукціонах з продажу деревини; по питаннях роботи Тернопільської агропромислової біржі з продажу необробленої деревини, покупців, вартості проданих лотів просило звернутись до Тернопільської агропромислової біржі.
Порядок реалізації усієї необробленої деревини, заготовленої підприємствами, які здійснюють заготівлю деревини як постійні користувачі лісових ресурсів, за винятком дров паливних, деревини, яка використовується для розвитку матеріально-технічної бази (будівництво, ремонт тощо) постійних лісокористувачів відповідно до затверджених кошторисів, деревини, використання якої передбачено колективними договорами, деревини для індивідуального ремонту та будівництва згідно з поданими заявами, деревини для забезпечення потреб соціальної сфери, а також деревини для забезпечення потреб виробничих деревообробних підрозділів постійних лісокористувачів регулюється Положенням про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 19 лютого 2007 року № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2007 року за № 164/13431 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 1.2 Порядку реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами здійснюється через аукціони з продажу необробленої деревини на біржі.
В пункті 1.6 Порядку наведено визначення таких термінів:
аукціон - спосіб продажу необробленої деревини, згідно з яким покупцем визнається учасник аукціону, який запропонував найвищу ціну за необроблену деревину відповідно до умов, визначених цим Положенням;
продавець - постійний лісокористувач, який здійснює заготівлю деревини на території України в порядку, установленому законодавством;
покупець - суб'єкт господарської діяльності незалежно від форми власності, резидент України, який бажає придбати необроблену деревину для забезпечення потреб власного деревообробного виробництва відповідно до умов аукціону від свого імені та за власний рахунок і не перебуває у стані ліквідації або проти якого не порушено справу про банкрутство;
пропозиція з продажу необробленої деревини - документ, що надсилається біржі продавцем, у якому зазначаються кількість необробленої деревини, її якісні характеристики та мінімальна ціна.
Приписами пункту 4 Положення передбачено порядок оформлення договорів купівлі-продажу. Так, усі права та обов'язки покупця і продавця та порядок проведення розрахунків за угодою, укладеною на аукціоні, обумовлюються у підписаному ними договорі купівлі-продажу. Усі розрахунки проводяться безпосередньо між продавцем та покупцем з урахуванням гарантійного внеску покупця, перерахованого ним на поточний рахунок організатора аукціону для участі в ньому.
Із наведених законодавчих норм слідує, що відповідач державне підприємство "Бережанське лісомисливське господарство" як продавець, учасник аукціону володіє запитуваною інформацією щодо обсягів реалізації підприємством на додаткових торгах необробленої деревини твердолистяних порід дуб та ясен.
Проте з досліджуваної відповіді по питанню № 3 запиту № 1 від 17 серпня 2016 року випливає, що підприємством не надано достовірну, точну та повну інформацію про покупців деревини, вартість виставлених лотів на торги та вартість проданих лотів.
Також суд зазначає, що у разі відсутності окремої інформації, яку просив запитувач, відповідач, якому за статусом або характером діяльності відомо, хто нею володіє, зобов'язаний був направити цей запит на надання інформації, яка відсутня у відповідача, належному розпоряднику з одночасним повідомлення про це запитувача. Разом з тим, відповідач надав запитувачу відповідь про те, що останній сам може звернутися до Тернопільської агропромислової біржі, чим порушив вимоги частини третьої статті 22 Закону № 2939-VI.
Щодо наданої відповіді на питання № 5 запиту № 1 від 17 серпня 2016 року, то суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
В питанні № 5 запиту № 1 від 17 серпня 2016 року позивач запитував відомість про чисельність і склад працюючих на підприємстві, їхню заробітну плату в цілому та окремо за професіями та посадами станом на 1 серпня 2016 року, а також просив повідомити наявність вільних робочих місць.
Відповідно до запитуваної інформації позивачу надано відомості станом на 1 серпня 2016 року стосовно складу працівників не за усіма професіями та посадами, кількість працюючих на підприємстві згідно окремих професій та посад, а також середньомісячний фонд нарахованої заробітної плати відповідно до окремих професій та посад. Також підприємство вказало, що 28 липня 2016 року було подано запит про наявність вакансій на робочу силу в кількості двох осіб за посадами "рамник" та "верстатник деревообробних станків"; на даний час вказані місця зайняті.
Співставляючи таку відповідь державного підприємства з запитом позивача, суд констатує, що надана відповідь не конкретизує склад працюючих на підприємстві та їх заробітну плату в розрізі професій та посад. Так, підприємством зазначено загальну кількість працівників апарату управління (інженерно-технічний персонал) - 23 особи та середньомісячний фонд нарахованої заробітної плати. В даному випадку відсутня інформація про штат працівників в розрізі посад (директор, головний інженер, бухгалтер, економіст тощо) та їх заробітну плату. Відтак, з аналізу вказаної відповіді випливає, що відповідачем надано неповну відповідь на питання № 5 запиту № 1 від 17 серпня 2016 року.
Серед іншого, питанням № 6 запиту № 1 від 17 серпня 2016 року позивач просив надати копію наказу про призначення керівника державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство".
Як встановлено судом, із досліджуваної відповіді, викладеної листом № 712 від 14 вересня 2016 року, на вказане запитання відповідач зазначив, що Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ про призначення директором Левчука О.П. № 374-К від 7 квітня 2016 року. Однак, саму копію запитуваного позивачем наказу не надано. При цьому, надання копії наказу про призначення директора державного підприємства узгоджується та відповідає положенням частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VІ.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" щодо ненадання достовірної, точної та повної інформації на питання № 2, № 3, № 5 та № 6 запиту ОСОБА_1 на доступ до інформації № 1 від 17 серпня 2016 року, є протиправними.
Оскільки, суд прийшов до висновку, що розпорядником інформації допущено протиправні дії щодо ненадання достовірної, точної та повної інформації на запит на доступ до публічної інформації, то відповідача державне підприємство "Бережанське лісомисливське господарство" слід зобов'язати вчинити дії, а саме: надати позивачу достовірну, точну та повну інформацію на питання № 2, № 3, № 5 та № 6 запиту на доступ до інформації № 1 від 17 серпня 2016 року у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", позов в цій частині підлягає до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону N 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень; юридичні особи; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором; суб'єкти господарювання.
Рішення з приводу запиту на інформацію може прийматися одноособово керівником чи іншою посадовою особою, яка є носієм організаційно-розпорядчих повноважень. Водночас така посадова особа діє від імені розпорядника інформації, а тому належним відповідачем у згаданій категорії справ є орган, якому надійшов запит на інформацію, чи юридична особа, а не посадова особа чи керівник, які діють від імені цього органу чи підприємства.
З огляду на наведене, належним відповідачем у даній справі є юридична особа державне підприємство "Бережанське лісомисливське господарство", а не його керівник Левчук О.П., який лише діє від імені державного підприємства. Тому в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до директора державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" Левчука О.П. про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії слід відмовити.
Такі висновки суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації".
Згідно з частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачу за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою слід було сплатити 1102,40 грн. Зарахування сплаченого ОСОБА_1 судового збору за подання позовної заяви до суду підтверджується квитанцією Рожищенського відділення Волинського ГРУ Приватбанк від 20 вересня 2016 року (а. с. 3).
У даному випадку первинні позовні вимоги позивача суд задовольнив в повному обсязі, лише визначивши належного відповідача. Тому враховуючи вимоги статті 94 КАС України суд приходить до висновку, що на користь ОСОБА_1 слід присудити 1102,40 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство".
Керуючись статтями 2, 11, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" щодо ненадання ОСОБА_1 достовірної, точної та повної інформації на питання № 2, № 3, № 5 та № 6 запиту на доступ до інформації № 1 від 17 серпня 2016 року.
Зобов'язати державне підприємство "Бережанське лісомисливське господарство" повторно розглянути та надати достовірну, точну та повну інформацію на питання № 2, № 3, № 5 та № 6 запиту на доступ до інформації № 1 від 17 серпня 2016 року.
В задоволенні позовних вимог до директора державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" Левчука Олександра Петровича відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державного підприємства "Бережанське лісомисливське господарство" (код ЄДРПОУ 00993018, місцезнаходження: вулиця Замкова, будинок 6, місто Бережани, Тернопільська область, 47501) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 102, 40 (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 07 листопада 2016 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
копія вірна
Суддя Чепенюк О.В.