31 жовтня 2016 р. Справа № 818/3377/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.
за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, Охтирська об»єднана державна податкова інспекція Головного упралвння ДФС у Сумській області, звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що в ході здійснення заходів по стягненню податкового боргу з Фізичної особи-прідприємця ОСОБА_2 було встановлено факти відчуження належного йому нерухомого майна після виникнення податкового боргу шляхом укладання договорів дарування.
Так, 21.07.2009 року позивачем прийняте податкове повідомлення - рішення, яким донараховано ФОП ОСОБА_2 зобов'язання з податку на додану вартість. Це повідомлення - рішення ФОП ОСОБА_2 оскаржив до суду. Судовим рішенням у справі № 2а-369/10/1870, яке набрало законної сили 13.12.2010 року, в задоволенні позову відмовлено. Постановою Сумського окружного адміністративного суду у справі № 2а-270/10/1870 стягнуто з ФОП ОСОБА_2 податковий борг в сумі 745 377,08 грн., 21.06.2011 року було видано виконавчий лист, який неодноразово направлявся до виконавчої служби та повертався стягувачу без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.
Після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-369/10/1870 ОСОБА_2 здійснив відчуження нерухомого майна, яке належало йому на праві власності - нежитлових будівель за адресою Сумська область, АДРЕСА_1 згідно договорів дарування від 09.03.2011 року ВРІ № 351503, ВРІ № 351504 на користь сина - ОСОБА_1 Ці договори дарування свідчать про укладення фіктивних правочинів у протизаконних цілях без наміру передати право власності іншим особам, але з метою приховати його від кредиторів. Фактично майно залишилось в родині, але звернути на нього стягнення для погашення податкового боргу неможливо. Посилаючись на п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,3,5 ст. 203 ЦК України, просить визнати недійсними договори дарування, зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 нерухоме майно, отримане за договорами дарування, зобов'язати ОСОБА_2 провести за собою реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2 проти позову заперечив, пояснив, що оскаржувані правочини не можуть бути кваліфіковані як фіктивні, оскільки фактично виконані сторонами в повному обсязі. Після відчуження приміщень відповідач ОСОБА_2 не мав до них жодного відношення та не проводив господарювання в них. Крім того, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій у даній справі, якими в позові податкового органу було відмовлено, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі зазначив лише про необхідність з»ясувати під час нового розгляду питання щодо перебування цих об»єктів у податковій заставі. Вказані об»єкти нерухомості в податковій заставі не перебували.
Відповідач - ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову також заперечив, зазначивши, що після укладення договорів дарування прийняв у фактичне володіння нежитлові приміщення та користується ними у власних інтересах. На момент оформлення оспорюваних договорів жодних відомостей, які б перешкоджали їх укладенню в реєстрах заборон не було відображено, а йому не було відомо про існування податкового боргу батька.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає за необхідне в задовленні позову відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09.03.2011 року приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. посвідчено договори дарування, згідно умов яких ОСОБА_2 передає у власність безоплатно, а ОСОБА_1 приймає у власність нерухоме майно, що розташоване за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1 :
- нежитлову будівлю, адмінбудівлю, зазначену літерою "Ж" та складається з приміщень: прохідної, складу з підвалом, магазину, загальна площа: 252,8 кв. м.(договір від 09.03.2011 року ВРІ №351504) (а.с. 43);
- нежитлову будівлю, адмінбудівлю, зазначену літерою "Е" загальною площею 221,1 кв.м. (договір від 09.03.2011 року ВРІ №351503) (а.с. 46).
Право власності за ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно зареєстроване 11.03.2011 року комунальним підприємством "Охтирське міське бюро технічної інвентаризації" (а.с. 44-45,47-48).
Станом на момент укладання договорів дарування ФОП ОСОБА_2 мав податковий борг у розмірі 745 377,08 грн., у провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебувала справа № 2а-270/10/1870 про стягнення цього боргу (а.с. 17-27, 29-30).
Відповідно до ч. 1.ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частини 1,3,5 статті 203 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач як на правову підставу для звернення до суду з позовом, встановлюють загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Судом не встановлено обставин, які могли бути підставою для визнання договорів недійсними. Зокрема, зміст укладених договорів дарування не порушує вимог закону та не суперечить інтересам держави, оскільки на час реєстрації договорів жодних заборон та обмежень на відчуження майна не існувало. ОСОБА_2, відчужуючи нерухоме майно, скористався своїм правом розпоряджатись майном на власний розсуд, а його поведінка не містить ознак суспільної небезпеки. Жодних свідчень того, що в порушення вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України оспорювані договори укладені внаслідок неправомірних дій , обману, помилки, тощо матеріали справи не містять.
Не доведено відповідачем, що укладення спірних договорів не спрямоване на реальне настання правових наслідків. Частина 1 статті 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, у такому правочині внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. У даному випадку судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано у встановленому порядку право власності на нерухоме майно згідно спірних договорів дарування. Крім того, у 2014 році ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1, тобто під приміщеннями, що були передані йому у власність на підставі спірних договорів. В подальшому, у 2015 році рішенням Охтирської міської ради вказані земельні ділянки передані ОСОБА_1 в оренду, що свідчить про фактичне користування ним подарованим нерухомим майном. Сторонами було вчинено фактичні дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, тобто, учасники договору дійсно мали намір створити правові наслідки на момент його вчинення і такі наслідки настали.
Щодо обмежень у розпорядженні майном особою, за якою обліковується податковий борг, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно податкового повідомлення - рішення Охтирської ОДПІ № 0020071720/0 від 21.07.2009року ФОП ОСОБА_2 було донараховано основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 710461,00 грн. та застосовано штрафні санкції у відповідному розмірі - 35523,00 грн. Всього, згідно вищевказаного податкового повідомлення - рішення було донараховано - 745984,00 грн.
ФОП ОСОБА_2 оскаржив податкове повідомлення-рішення до суду, за результатами розгляду судом 19.05.2010 року було відмовлено в задоволенні позову, постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 року. Таким чином із 13.12.2010 року сума податкового зобов»язання, визначена за рішенням податкового органу, вважалася узгодженою, набула статусу податкового боргу та підлягала до сплати або ж, в разі самостійної несплати вказаної суми платником у терміни встановлені ПК України до платника могли бути застосовані відповідні адміністративні процедури передбачені податковим законодавством, в тому числі податкова застава.
Статтею 88 Податкового кодексу України визначено зміст податкової застави та вказано, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Згідно п. 88.2. ст. 88 ПК України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Реалізація такого права пов'язана з обов»язком дотримання певної процедури, визначеної законом, відповідно момент виникнення права податкової застави не можна ототожнювати з моментом передачі об»єктів нерухомості у податкову заставу та виникнення заборони на їх відчуження майна.
Так, з моменту виникнення права податкової застави орган податкової служби отримує право призначити податкового керуючого, повідомити про це платника , провести опис такого майна та зареєструвати заборону на його відчуження у відповідному реєстрі. Виключно при дотриманні процедури опису майна, його оцінки та внесення до відповідного реєстру на власника розповсюджується заборона проводити його відчуження без дозволу органу податкової служби.
Відповідно до п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за Формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує Формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Згідно п.89.4. ст89 ПК України , у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.
Згідно п.89.8.ст.89 ПК України , контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Судом встановлено та не спростовано позивачем, що у даному випадку Охтирська ОДПІ правом податкової застави не скористалася та жодних заходів, направлених на передачу майна ФОП ОСОБА_2, в податкову заставу не застосовувала. Державна реєстрація права податкової застави у відповідному державному реєстрі податковим органом не проводилася, а відтак будь-яких обтяжень майна, що було предметом договорів дарування, на момент укладення таких договорів не було.
У зв'язку з викладеним, оскаржувані договори дарування не можуть розцінюватись, як недійсні або фіктивні в розумінні статей 203, 234 ЦК України, тому підстав для визнання їх такими у суду немає. Враховуючи, що вимоги Охтирської ОДПІ про зобов'язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 нерухоме майно, отримане за договорами дарування та зобов'язання ОСОБА_2 провести за собою реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно є похідними від вимоги про визнання недійсними договорів дарування, вони також не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, зобов'язання вчинити дії - відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.М. Опімах
Повний текст постанови складений 07 листопада 2016 року.