31 жовтня 2016 р.Р і в н е817/761/16
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2
відповідача: представник Степанець М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання дій протиправними щодо проведення 30.03.2016 фактичної перевірки у приміщенні магазину по АДРЕСА_1., визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 19.04.2016 №0000414000.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт (довідка) перевірки, на підставі якого прийняте оспорюване рішення, суперечать фактичним обставинам та нормам чинного законодавства.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та суду пояснили, що застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій є неправомірним, оскільки позивач не здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а зазначені у акті (довідці) перевірки від 30.03.2016 №42/40/НОМЕР_1 12 пляшок пива на суму 132,00грн. придбавалися для особистого вживання. Відтак, позивач не повинна була вносити місце їх зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв. Вважають рішення від 19.04.2016 №0000414000 про застосування фінансових санкцій в сумі 17000,00грн. таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства. Просили позов задовольнити повністю.
Відповідачем позов не визнано повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив суду, що працівниками Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 29.03.2016 №163 та направлень від 29.03.2016 №90, №91, проведено фактичну перевірку додержання ФОП ОСОБА_1 вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами у господарській одиниці, яка належить позивачу. В ході проведення даної перевірки встановлено факт зберігання алкогольних напоїв (пива) у місці, яке не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, чим порушено вимоги статті ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР). В результаті чого, оспорюваним рішенням до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 17000,00грн. Вважає, що оспорюване рішення винесене відповідачем в порядку і у спосіб, що визначені чинним законодавством та в межах наданих йому повноважень. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та свідків, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 30.03.2016 працівниками Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ, відповідно до наказу від 29.03.2016 №163 та направлень від 29.03.2016 №90, №91, проведено фактичну перевірку з питань додержання ФОП ОСОБА_1 вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами у господарській одиниці, яка належить позивачу та розташована по АДРЕСА_1, за наслідками перевірки складено акт (довідку) за реєстраційним №42/40/НОМЕР_1 від 30.03.2016 (а.а.с.39-45).
З вказаного акта (довідки) вбачається, що в ході проведення перевірки кіоска встановлено факт зберігання алкогольних напоїв у місці, яке не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, а саме: 6 пляшок пива світлого "Жигулівське", 0,5л, міцн.4,2% об., дата розливу 19.02.2016, виробник ПАТ "Оболонь" по ціні 10,00грн.; 4 ж/б пляшки напою спеціального пива пастеризованого "Бірмікс Вишня", 0,5л, міцн.2,5% об., дата розливу 20.12.2015, виробник ПАТ "Оболонь" по ціні 12,00грн.; 2 ж/б пляшки напою спеціального пива пастеризованого "Бірмікс Лимон", 0,5л, міцн.2,5% об., дата розливу 23.11.2015, виробник ПАТ "Оболонь" по ціні 12,00грн., що є порушенням ч.35 ст.15 Закону №481/95-ВР.
Разом з тим, 30.03.2016 працівниками Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ відібрано у ОСОБА_1 пояснення (а.с.46).
На підставі акта (довідки) перевірки від 30.03.2016 №42/40/НОМЕР_1 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято рішення від 19.04.2016 №0000414000 про застосування фінансових санкцій в сумі 17000,00грн. (а.с.47).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів визначені Законом №481/95-ВР.
Відповідно до ст.16 Закону №481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 "Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" визначено, що органом, який здійснює ліцензування виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами є Державна фіскальна служба.
Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, передбачено, що Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, та здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", територіальним органом ДФС на території Рівненської області є Головне управління ДФС у Рівненській області, яке здійснює свої повноваження як орган доходів і зборів на території Острозького району Рівненської області через Здолбунівську ОДПІ.
Стаття 19-1 Податкового кодексу України визначає функції контролюючих, до яких, зокрема, відноситься: ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої; визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів та митних платежів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.
Відповідно до положень ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки, яким вважаються перевірки, що здійснюються за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75).
Згідно з положеннями ст.80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), та може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80).
Так, 29.03.2016 ГУ ДФС у Рівненській області на підставі ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, ст.16 Закону №481/95-ВР та листа Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ від 24.03.2016 №1291/15-05 (а.с.38), прийнято наказ про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 №163 (а.с.39), та видано направлення на перевірку №90, №91, копії яких позивачем отримані 30.03.2016 під розписку з пред'явленням службових посвідчень працівників податкового органу, про що свідчить підпис ОСОБА_1 (а.с.40-41).
За таких обставин, суд вважає, що фактична перевірка з питань додержання ФОП ОСОБА_1 вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, проведена посадовими особами ГУ ДФС у Рівненській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, у задоволенні позовних вимог про визнання дій податкового органу протиправними щодо проведення 30.03.2016 фактичної перевірки у приміщенні магазину по АДРЕСА_1., слід відмовити.
При цьому, щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Рівненській області про застосування фінансових санкцій від 19.04.2016 №0000414000, суд зазначає наступне.
Як вбачається з акта перевірки від 30.03.2016 №42/40/НОМЕР_1, підставою для винесення оспорюваного рішення стало зберігання 12 пляшок пива на суму 132,00грн. у місці, яке не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.
Абзацом 20 частини 1 статті 1 Закону №481/95-ВР визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників (абз.21 ч.1 ст.1 Закону №481/95-ВР).
Підпунктом 14.1.5 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та абзацом 6 частини 1 статті 1 Закону №481/95-ВР визначено, що алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до пп.14.1.144 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та абз.8 ч.1 ст1 Закону №481/95-ВР, Пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.
Згідно з п.215.1 ст.215 Податкового кодексу України, до підакцизних товарів належать, зокрема, пиво, яке підлягає оподаткуванню непрямим податком на споживання окремих видів товарів (продукції) - акцизним податком (пп.14.1.4 п.14.1 ст.14).
Відповідно до пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 Податкового кодексу України, платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Згідно з ч.12 ст.15 Закону №481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку (абз.24 ч.1 ст.1 Закону №481/95-ВР).
Згідно з ч.ч.35-37 ст.15 Закону №481/95-ВР, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків. До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Аналіз даних норм дає підстави для висновку про те, що передумовою для включення місця зберігання до Єдиного реєстру є отримання ліцензії на право роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.05.2016 (а.а.с.24-26), основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11), роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.81).
У акті перевірки від 30.03.2016 №42/40/НОМЕР_1 (п.2, п.10) зафіксовано відсутність у позивача ліцензії на право роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями.
Факт відсутності такої ліцензії підтверджується також поясненнями до вказаного акту, відібраними у ОСОБА_1 30.03.2016 (а.с.46).
Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, податковий інспектор, що безпосередньо здійснював перевірку, пояснив суду, що факт реалізації пива не встановлено, в ході перевірки ОСОБА_1 стверджувала про зберігання таких напоїв лише для особистого вживання.
Таким чином, місця зберігання алкогольних напоїв, які призначені для особистого вживання або іншого призначення, не пов'язаного з їх реалізацією, не підлягають внесенню до Єдиного реєстру, оскільки на такі відносини не поширюється дія Закону №481/95-ВР.
За таких обставин, висновки акта (довідки) перевірки від 30.03.2016 №42/40/НОМЕР_1, на підставі якого винесене оспорюване рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства України, оскільки суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за зберігання алкогольних напоїв, не пов'язаних з їх реалізацією, тобто за дії, на які не поширюються вимоги Закону №481/95-ВР.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів правомірності оспорюваного рішення, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1 та 2 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведених обставин, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДФС у Рівненській області від 19.04.2016 №0000414000.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головне управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1378 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Гломб Ю.О.