22 вересня 2016 року (о 12 год. 20 хв.)Справа № 808/1103/16 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач або - ОСОБА_1.) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСАУ в Запорізькій області - або відповідач), в якому просить:
визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати секретарю Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 заробітної плати з 26 жовтня 2014 по 28 березня 2015 року, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
зобов'язати відповідача здійснити секретарю Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 по 28 березня 2015 року відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та за період з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити її в повному обсязі з урахуванням всіх надбавок, інших виплат та індексації, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
Позивач в обґрунтування позовних вимог в позові зазначила, з 26.10.2014 по 28.03.2015 та у період з 29.03.2015 по 31.12.2015 відповідачем неправомірно проводилась виплата заробітної плати позивачу без врахування підвищення посадового окладу. Зазначає, що з 26.10.2014 по 28.03.2015 розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абз.2 ч.1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про прокуратуру», а з 29.03.2015 по 09.09.2015 відповідно до абз.2 ч.1 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Посилаючись на практику Європейського суду, зазначає, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.
Позивач в судове засідання не з'явилась, проте 08.09.2016 звернулась до суду з заявою (вх. № 25940) про розгляд справи без її участі. На задоволенні позову наполягає в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте 19.09.2016 звернувся до суду з заявою (вх. № 26888) про розгляд справи без участі представника територіального управління, проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав викладених у письмових запереченнях від 19.04.2016 (вх. № 12593). Зокрема зазначає, що згідно з приписами частини 2 статті 8, статті 13 Закону України «Про оплату праці», статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», частини 1 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підпункту 2 пункту 13 Розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру» відповідно до наведених норм права відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача. Відповідно частин 7-8 статті 23, статті 48, частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, пункту 26 Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформ бюджетних відносин» встановлено, що норми і положення частини 1 статті 144 Закону України «Про судовий устрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Незважаючи на набрання чинності Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» зміни до Державного бюджету України не внесені та видатки на утримання судів не збільшувалися. Також, відповідачем надано до матеріалів справи копії постанов Верховного Суду України від 12.07.2016 по справі № 820/4648/15 та від 13.07.2016 по справам №820/4653/15, №818/3372/15 та зазначено, що на підставі частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен застосовувати висновки Верховного Суду України. З урахуванням вищезазначеного просить в задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до частини.6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні , визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з частиною шостою статті 12 та частиною першою статті 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено, що позивач з 04.07.1989 і по теперішній час працює в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області.
04.07.1989 позивач була прийнята на посаду секретаря судового засідання Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області.
01.03.2012 позивач була переведена на посаду секретаря суду та її було присвоєно 11 ранг державного службовця. Її посадовий оклад в період з за займаною посадою складав з жовтня 2014 по вересень 2015 року 1218,00 грн., з вересня 2015 посадовий оклад складає 2067,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», яким внесені зміни до статті 144 Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом 2 підпункту 1 і абзацом 3 підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закон України «Про прокуратуру» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
З 28 березня 2015 року Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» затверджено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також частиною 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону України «Про оплату праці»).
За правилами статті 142 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції з 28 березня 2015 року.
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року №80-VІІІ визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Законом України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закон України «Про прокуратуру» та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Враховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 9 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16 січня 2014 року №719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу 2 частини 1 статті 144 Законом України «Про судоустрій і статус суддів», частини 1 статті 147 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року по справі №820/4648/15, від 13 липня 2016 року по справах №820/4653/15, №818/3372/15.
Відповідно до приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Таким чином, під час розгляду справи не встановлено неправомірності дій відповідача при обчисленні заробітної плати ОСОБА_1, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Окрім того, 02.09.2015 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» (вступила в дію 09.09.2015), відповідно до якої переглянуто розміри посадових окладів працівників апаратів судів та визначено їх розміри у відповідності до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У Примітці, що міститься у відповідному додатку до Постанови зазначається, що у 2015 році місячний оклад застосується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
Таким чином, нарахування та виплата заробітної плати позивачу проводилась відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів від 02.09.2015 № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України».
Керуючись ст. ст. 2, 11, 71, 159-163 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В.Батрак