04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" листопада 2016 р. Справа№ 910/15734/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Прохоренко Г.В. -дов. б/н від 27.06.2016р.
від відповідача: Бородкін Д.І. - дов. №02-01/04.01.16 від 04.01.2016р.
апеляційну скаргу Фермерського господарства «Зерно-Інвест» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2016р. про припинення провадження
у справі № 910/15734/16 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Фермерського господарства «Зерно-Інвест»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер»
про визнання недійсним електронного цифрового підпису
В судовому засіданні 03.11.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2016р. провадження у справі №910/15734/16 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, оскільки, на думку скаржника, відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу 21.10.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 03.11.2016р.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.11.2016р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, та повернути справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.11.2016р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 2 статті 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно частини 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала підлягає скасуванню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2016 року Фермерське господарство «Зерно-Інвест» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер» про визнання недійсним електронного цифрового підпису позивача, сформованого акредитованим центром сертифікації ключів "MASTERKEY" товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-МАСТЕР" на підставі договору від ЦСК/Чк/2/17.7.15.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на фальсифікацію спірного електронного підпису, на підставі якого відносно позивача винесено податкову вимогу №673-25 від 01.08.2015р. на суму 29 930, 75 грн.
Позивач зазначав про те, що оскаржуваний цифровий підпис сформовано відповідачем в порушення ст. ст. 2, 3, 4, 9 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на відсутність порушень прав позивача відповідачем, одночасно зазначав про відсутність предмету спору, оскільки сертифікат ключа електронного цифрового підпису було скасовано ще 29.10.2015р.
Крім того, посилався на неналежний спосіб захисту обраний позивачем, у зв'язку з тим, що законом визначено у яких випадках електронний підпис (в тому числі і електронний цифровий підпис) не може бути визнано недійсним, однак не визначено підстав недійсності такого електронного цифрового підпису.
Оскільки оскаржуваний цифровий підпис було скасовано до порушення провадження у справі, відповідач вважав, що у задоволенні позову має бути відмовлено.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що на його думку, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.
Обгрунтовуючи підстави для припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в господарських судах), місцевий господарський суд посилаючись на ч.1 ст.15, ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, виходив з того, що оскаржуваний електронний цифровий підпис є способом ідентифікації особи у електронному документообігу, однак не є правочином в розумінні ст.202 ЦК України, а тому його неможливо визнати недійсним в судовому порядку.
Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.
З огляду на положення частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали), місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Пунктом 1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у застосуванні приписів статей 80 і 81 ГПК господарським судам слід мати на увазі таке.
Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, зокрема, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК).
Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема про визнання угод недійсними, а також про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Припиняючи провадження з підстав непідвідомчості даної справи господарському суду, місцевий господарський суд не обґрунтував обставини, з яких дійшов висновку про непідвідомчість спору господарському суду.
Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
В той же час, обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на фальсифікацію спірного електронного підпису, на підставі якого відносно позивача винесено податкову вимогу №673-25 від 01.08.2015р. на суму 29 930, 75 грн.
Позивач зазначав про те, що оскаржуваний цифровий підпис сформовано відповідачем в порушення ст. ст. 2, 3, 4, 9 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
В той же час при припиненні провадження на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, суд посилався на невірно обраний позивачем спосіб захисту права з огляду на положення ст.ст.15,16 ЦК України, ст.20 ГК України, та виходив з того, що оскаржуваний електронний цифровий підпис є способом ідентифікації особи у електронному документообігу, однак не є правочином в розумінні ст.202 ЦК України, а тому його неможливо визнати недійсним в судовому порядку.
При цьому суд не врахував позицію Вищого господарського суду України, викладену в п.4.3 постанови пленуму від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У разі припинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, буде порушено право особи на доступ до правосуддя та порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства «Зерно-Інвест» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 22.09.2016р. про припинення провадження у справі №910/15734/16 підлягає скасуванню та у відповідності до ч. 7 ст. 106 ГПК України з направленням справи № 910/15734/16 до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду по суті.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Зерно-Інвест» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2016р. у справі №910/15734/16 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2016р. у справі №910/15734/16 про припинення провадження у справі скасувати.
3. Матеріали справи №910/15734/16 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко