36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
03.11.2016 Справа № 917/1441/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Ст.Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Кременчуцької філії, проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601
до Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради, вул. Карнаухова, 6, м. Кременчук, 39600
про стягнення 243 853,74 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники у судовому засіданні 04.10.2016 р. :
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10-73/2143 від 22.02.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, розпорядження № 151 о/с від 13.06.2016 р..
У судовому засіданні 04.10.2016 р. з метою надання можливості представлення сторонами додаткових письмових доказів з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судових засіданнях, судом було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України.
Представники у судовому засіданні 03.11.2016 р.:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 10-73/2144 від 22.02.2016 р.;
від відповідача: не з'явилися.
03.11.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено дату складання повного рішення.
Суть спору : розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії про стягнення з Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради 243 853,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.10.2010 р. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1734, з яких : 37 945,00 грн. пеня, 9 471,12 грн. три проценти річних та 196 437,62 грн. інфляційні втрати.
Відповідач представництво у судове засідання 03.11.2016 р. не забезпечив, його явка обов'язковою не визнавалася. Про час і місце проведення засідання відповідач повідомлений належним чином (розписка - у матер. справи).
Представник позивача на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.
Відповідач надав суду відзив на позов № 01-24/517 від 03.10.2016 р. (вх. № 12162 від 04.10.2016 р.) в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково та просить суд зменшити розмір пені на 90%.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (представника відповідача у судовому засіданні 04.10.2016 р.), оцінивши надані докази, суд,
встановив :
01.10.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі його структурного підрозділу Кременчуцької філії (теплопостачальна організація) та Кременчуцькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради (споживач) було укладено договір № 1734 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір, а.с. 7-8).
При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :
- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, визначених цим договором та додатками до нього. Тарифи на послуги за теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 р. та діючого законодавства України (п. 1.1 та п. 1.2 Договору);
- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби згідно з Додатком № 1 "Перелік об'єктів споживача та характеристика об'єкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком № 2 "Обсяги теплового навантаження тепло споживання" (п. 2.1.2 Договору);
- порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору (п. 6.6 Договору);
- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 р.. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 7.10 Договору).
За даними позивача відповідно до п. 7.10 Договору, останній не розривався і на даний час є діючим.
До Договору сторонами було складено (підписано та скріплено ї печатками), зокрема, наступні додатки до Договору :
- Додаток № 1 "Перелік об'єктів" (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 9);
- Додаток № 2 "Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання" (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 10);
- Додаток № 3 "Тарифи на теплову енергію" (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 11);
- Додаток № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (а.с. 12), в якому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії вказаними у додатку № 2, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Розрахунки за використану теплову енергію здійснюються за тарифом, затвердженим в установленому законом порядку. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7-ми календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку);
- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Акта про обсяги спожитої (переданої) споживачу теплової енергії" (додаток № 4 до Договору), який оформлюється постачальником та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем вищезазначеного акту або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його отримання за умови його підписання трьома представниками постачальника (п. 5 Додатку);
- у випадку несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).
Теплопостачальною організацією за періоди з грудня 2012 р. по квітень 2013 р., з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р., з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. та за жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення на загальну суму 3 264 140,85 грн..
Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві відповідні рахунки на оплату отриманої теплової енергії (копії наявні у матеріалах справи, а.с 21-41). Направлення (надання) вищезазначених рахунків відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями реєстрів про вручення споживачам теплової енергії кореспонденції (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 42-62).
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманої ним теплової енергії з порушенням строків, встановлених п. 6.6 Договору. Викладене вище відповідачем не спростовується.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 243 853,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.10.2010 р. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1734, з яких : 37 945,00 грн. пеня, 9 471,12 грн. три проценти річних та 196 437,62 грн. інфляційні втрати.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо надання послуг з постачання теплової енергії. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриману теплову енергію з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем не спростовується.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 196 437,62 грн. інфляційних втрат за період з 29.10.2013 р. по 24.05.2016 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію в гарячій воді за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині у сумі 110 256,42 грн. інфляційних втрат (з огляду на неврахування позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних проведених відповідачем періодичних проплат та кінцевого погашення боргу) (розрахунок суду - у матер.справи).
В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 86 181,20 грн. інфляційних втрат у позові слід відмовити.
За розрахунками суду, позовні вимоги про стягнення річних позивачем заявлено правомірно (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Стосовно вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне:
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 Додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 37 945,00 грн. пені за період з 05.02.2016 р. по 12.05.2016 р. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманої теплової енергії по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню за наступного мотивування.
Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи повне (100%) виконання боржником зобов'язань за Договором, скрутне фінансове становище відповідача, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені на 90%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 3 794,50 грн.. При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 794,50 грн. пені, 110 256,42 грн. інфляційних втрат та 9 471,12 грн. 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем частково визнаються, а тому підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 34 150,50 грн. пені та 86 181,20 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Згідно п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення судом пені).
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 Кременчуцької міської ради (вул. Карнаухова, 6, м. Кременчук, 39600) ідентифікаційний код юридичної особи 24827827 на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Ст.Поділ, 5, м.Полтава, 36022) в особі Кременчуцької філії (вул. 60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, 39601), ідентифікаційний код юридичної особи 25717118 :
- на р/р 26035308700 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 331467 - 3 794,50 грн. пені, 110 256,42 грн. інфляційних втрат, 9 471,12 грн. 3% річних;
- на р/р 26005054501124 в ПФ ПРУ КБ Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401 - 2 365,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Повне рішення складено 07.11.2016 р.
Суддя О.С.Мацко