08.11.2016 року Провадження №2-о/425/214/16
Справа № 425/3482/16-ц
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар - Кравченко Л.О., за участю ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Хрустальнинський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення факту народження,
ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області, із заявою, де заінтересованою особою вказала: Хрустальнинський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Луганську, дитини чоловічої статті - ОСОБА_2 від батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
У судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 08 листопада 2016 року, з'явилась заявниця. Заінтересована особа не з'явилась, але подала заяву якою також просила розглянути справу без її участі.
Позиція заявниці полягала у тому, що ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з її сином - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2), ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Луганську, народила дитину чоловічої статті, вагою 3 кілограма 250 грамів. Але у зв'язку із тим, що дитина народилась у місті Луганську, тобто на території проведення антитерористичної операції і на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, вона, вважаючи себе бабусею цієї дитини не може отримати медичне свідоцтво про її народження. Як наслідок, вона не може зареєструвати факт народження своєї онуки в органах державної реєстрації актів цивільного стану.
Заінтересована особа проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечувала.
У судовому засіданні був допитаний у якості свідка: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає: АДРЕСА_1). Вона дала наступні показання: її син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час їх сумісного проживання, ОСОБА_4 завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_6 народила хлопчика, вагою 3250 грамів, зростом 52 сантиметри. Про все це знає, бо багато разів приїздила до сина та невістки та знаходилась поруч з ними у період її вагітності. А у день народження хлопчика особисто бачила його та ОСОБА_4.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини 2 статті 49 Цивільного кодексу України, актами цивільного стану є, серед іншого, народження фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, народження фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Положення частини 1 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачають, що підставою для державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, документи, що підтверджують факт народження.
А підпунктом 2 пункту 1 Розділу ІІІ «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, прямо передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є:
а) медичне свідоцтво про народження (форма N 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма N 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за N 1150/13024 (із змінами) (далі - медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу), та висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року N 9;
б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше.
Медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу заповнюється лікарем, під наглядом якого перебуває новонароджений, і засвідчується підписом керівника закладу охорони здоров'я та круглою печаткою закладу;
в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна реєстрація народження проводиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу.
При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.
Таким чином, для державної реєстрації факту народження дитини без рішення суду, діюче законодавство України вимагає від заявника надати органу державної реєстрації актів цивільного стану: або медичне свідоцтво про народження дитини (якщо дитина народилась у закладі охорони здоров'я); або медичне свідоцтво про народження чи медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, та висновок про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я (якщо дитина народилась поза закладом охорони здоров'я); або акт, складений відповідними посадовими особами за участю як мінімум двох свідків (за відсутності лікаря чи фельдшера) - у випадку народження дитини в транспортному засобі.
При цьому, у перших двох випадках, документ обов'язково складається представниками закладу охорони здоров'я.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 (а.с.2-3,22). Третього вересня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснодонського міськрайонного управління юстиції у Луганській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.2-3,8).
Під час сумісного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у місті Краснодоні Луганської області, ОСОБА_4 завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Луганську, у місцевому перенатальному центрі, народила дитину чоловічої статі, вагою 3250 грамів, зростом 52 сантиметри (а.с.2-3, показання свідка). При цьому, за показаннями свідка, вона особисто і неодноразово бачилась з ОСОБА_4 під час періоду її вагітності і була очевидцем її фізіологічних змін, а також особисто бачила народженого нею хлопчика майже одразу після пологів і тримала його у руках.
Суд констатує, що остання обставина встановлена судом на підставі наданих заявницею письмових доказів у вигляді медичного свідоцтва про народження, свідоцтва про народження дитини, а також виписного епікризу з історії хвороби дитини, що видані закладами охорони здоров'я, які не входять у систему закладів охорони здоров'я України, не зареєстровані за законодавством України, але знаходяться на території держави Україна, зокрема у місті Луганськ.
Однак суд враховує, що місто Луганськ, згідно положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. А згідно положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р, місто Луганськ входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.
І фактично, що є загальновідомими обставинами, нині, знаходження на території міста Луганськ небезпечно як для здоров'я, так і для життя будь-якого громадянина України, а право на свободу та особисту недоторканість не забезпечуються державою Україна на території цього міста, що підтверджується Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року №462 «Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод"».
А це, об'єктивно свідчить про те, що натериторії міста Луганськ, нині, жодний орган державної влади України, у тому числі і його заклади системи охорони здоров'я працювати не можуть, а тому суд погоджується із тим, що отримати документи, встановленого законодавством України зразка і виданих компетентним Україною закладом охорони здоров'я для підтвердження факту народження дитини, заявник не може.
Проте суд оцінює і сприймає надані йому докази як допустимі, виходячи з наступного.
Як відзначив Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 10 травня 2001 року (справа Кіпр проти Туреччині), зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих де-факто органів та інститутів окупаційної влади далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (п.96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (п.92).
А в рішенні від 23 лютого 2016 року (справа Мозер проти Республіки Молдова та Росії), Європейський Суд з прав людини вказав на те, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (п.142).
Тому з огляду на обставини цієї справи та зобов'язання України, як однієї з Договірних Сторін Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поважати права людини, суд не бачить підстав аби не враховувати впроваджений Європейським судом з прав людини підхід.
І саме тому вважає, що надані заявницею письмові докази є належними, допустимими та достовірними, а також такими, що поза всяким сумнівом доводять факт народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 в Луганському перенатальному центрі міста Луганськ дитину: хлопчика, вагою: 3 кілограми 250 грам, зріст: 52 сантиметри.
Зважаючи на викладене та доведеність факту народження, який просила встановити заявниця, і при цьому необхідність державної реєстрації цього факту органами державної влади України для реалізації заявницею своїх батьківських прав повною мірою, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 задовольнити, але частково.
В силу положень частини 1 статті 122 Сімейного кодексу України суд може констатувати, що матір'ю народженого хлопчика є ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1), а батьком - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2), оскільки дитина була зачата та народжена під час перебування ними у шлюбі.
Що стосується прізвища, імені та по-батькові народженої дитини, то в силу положень статей 145-147 Сімейного кодексу України, суд має право на їх визначення виключно за наявності спору між батьками про це, і не у порядку окремого, а у порядку позовного провадження, що виключає можливість суду при розгляді справи про встановлення факту народження дитини, встановити її прізвище, ім'я та по-батькові. Але орган державної реєстрації, в силу приписів пункту 1 Розділу ІІІ «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 має компетенцію, на підставі та у порядку, передбаченому цими правилами, при здійсненні державної реєстрації народження дитини вирішити питання і щодо її прізвища, імені та по - батькові.
Отже, керуючись статтями 208,209,212-215,256-259 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження, задовольнити частково.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_2), у місті Луганськ, дитини: чоловічої статі, вагою: 3 кілограми 250 грамів, зріст: 52 сантиметри.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя - Д.С. Коваленко