04.11.2016 року Провадження №2/425/624/16
Справа №425/2308/16-ц
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар - Кравченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованості у розмірі 14619 гривень 21 копійка за кредитним договором № 06009285887 від 07 серпня 2007 року, яка складається з наступного: 9173 гривні 83 копійки - заборгованість за кредитом; 5445 гривень 38 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Про місце, день та час розгляду справи по суті, сторони повідомлялись належним чином, але у судове засідання не з'явились. Представник позивача подав клопотання яким просив розглянути справу без його участі та яким фактично дав згоду на ухвалення заочного рішення. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, а правом на подачу заперечень та доказів, якими вони обґрунтовуються не скористався.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судових засідань 31 жовтня 2016 року та 04 листопада 2016 року, та від якого заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило і причини неявки ним не повідомлені, а позивач не заперечив проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності позивача і відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини п'ятої статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) занесена до журналу судового засідання.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, а розгляд справи здійснювався за їх відсутності.
Позиція позивача полягала у тому, що на підставі договору купівлі продажу прав вимоги, який ним було укладено 18 травня 2012 року з товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс», він придбав у останнього права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №06009285887 від 20 лютого 2008 року. І оскільки позивач придбав права вимоги не тільки існуючі станом на 18 травня 2012 року, а й майбутні (як наявні так і умовні), у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту і процентів за його користування, позивач має право стягнути з відповідача заборгованість, що виникла станом на 10 квітня 2016 року на підставі кредитного договору №06009285887 від 20 лютого 2008 року у розмірі 14619 гривень 21 копійка, з яких: 9173 гривні 83 копійки - заборгованість за кредитом; 5445 гривень 38 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, в межах предмета доказування по справі, встановив наступні обставини:
Двадцятого лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» (код ЄДРПОУ: 33694552) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) був укладений кредитний договір №06009285887, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» взяло на себе зобов'язання видати кредит для оплати автотранспортного засобу в розмірі 42840 гривень, а ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання в термін до 10 лютого 2013 року повернути кредит, сплачувати проценти за його користування із розрахунку 9,9% річних, шляхом сплати кожного місяця фіксованої суми коштів згідно графіку (а.с.5-9,10,11,12).
На підставі вказаного договору, 21 лютого 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» видало кредит у розмірі 42840 гривень, шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд» з призначенням платежу оплата за кредитним договором № 06009285887 укладеним з ОСОБА_1, на придбання автотранспортного засобу (а.с.67).
Вісімнадцятого травня 2012 року, товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» (код ЄДРПОУ: 33694552), уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ: 35326253) договір купівлі -продажу прав вимоги (а.с.13-17,18,19-21,23).
На підставі вказаного договору, 25 червня 2012 року, товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» відступив товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» свої права вимоги за кредитним договором №06009285887 від 20 лютого 2008 року (а.с.68-70).
Двадцять восьмого липня 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» пред'явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №06009285887 від 20 лютого 2008 року, яка утворилась станом на 10 квітня 2016 року, у сумі 14619 гривень 21 копійка (а.с.33-37).
Усі наведені обставини, встановлені судом виключно на підставі тих доказів, що були подані позивачем.
Із встановлених обставин вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 виникли цивільні (зокрема, зобов'язальні) правовідносини у сфері кредитування, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» виступив кредитором, а ОСОБА_2 - боржником.
Разом з цим судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» у вказаних правовідносинах вважає себе новим кредитором, якому належить право вимоги уплати боргу, що виник на підставі кредитного договору до відповідача, через відступлення йому цього права первісним кредитором: Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс». І як новий кредитор, товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» пред'явив до суду матеріально-правову вимогу про стягнення боргу до боржника.
Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:
Пункт 1 частини 1 статті 92 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основні обов'язки визначаються виключно законами України.
Положення частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень частини 2 статті 509, пункту 1 частини 2 статті 11 та частини 1 статті 629 ЦК України такі зобов'язання можуть виникати з договорів, які стають обов'язковими для виконання сторонами, що їх уклали.
А виходячи з положень частини 1 статті 1054 ЦК України та пунктів 22,23 частини 1 статті 1, частини 1 статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою), відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у порядку та на умовах, передбачених договором.
Двадцятого лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та ОСОБА_1, було укладено договір про надання саме споживчого кредиту №06009285887 для оплати автотранспортного засобу, за яким банк взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 42840 гривень, шляхом перерахування суми кредиту відповідно до цільового призначення на транспортної компанії, а ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання в термін до 10 лютого 2013 року повернути кредит, сплачувати проценти за його користування із розрахунку 9,9% річних, шляхом сплати кожного місяця фіксованої суми коштів згідно графіку (а.с.5-9,10,11).
Факт належного виконання товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» свого зобов'язання з видачі кредиту підтверджується платіжним дорученням № 06009285887 від 21 лютого 2008 року (а.с.67), а тому суд вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» отримало право вимагати виконання ОСОБА_1, як боржником, свого зобов'язання по поверненню отриманого кредиту, сплати процентів за його користування у строки, передбачені договором.
У зв'язку з цим та відсутністю у матеріалах справи належних, достовірних і допустимих доказів зворотнього, суд вважає доведеним той факт, що станом на 25 травня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» як належний кредитор у зобов'язанні ОСОБА_1, яке виникло на підставі кредитного договору №06009285887 від 20 лютого 2008 року, не змінився. При цьому, саме товариству з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» належала уся сукупність прав кредитора у цьому зобов'язанні (у тому числі не тільки наявні права вимоги щодо виконання зобов'язання, а й умовні права та ті права, що можуть виникнути в майбутньому).
З огляду на положення пункту 1 частини 1 статті 512 та частини 1 статті 515 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання нею своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), крім тих зобов'язань, що нерозривно пов'язані з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
І оскільки за своєю правовою природою зобов'язання, які виникають з договорів про надання споживчого кредиту, не є такими, що нерозривно пов'язані з особою кредитора, у таких зобов'язаннях кредитор може бути замінений іншою особою.
Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, згідно із частиною 3 статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, одним із видів правочинів, на підставі якого може бути змінено кредитора у зобов'язанні є договір купівлі продажу прав вимоги, на підставі якого новому кредитору можуть бути передані права вимоги первісного.
Судом встановлено, що 18 травня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» уклали між собою договір купівлі-продажу прав вимоги (а.с.13-17,23). На підставі вказаного договору 25 червня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» відступив товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» усі свої права вимоги за кредитним договором №06009285887 від 07 серпня 2007 року (а.с.68-70).
При цьому з огляду на умови договору купівлі-продажу прав вимоги, товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» відступив товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» не тільки наявні станом на 25 червня 2012 року права вимоги, а й ті права вимоги до нього, які можуть виникнути в майбутньому, тобто після 25 червня 2012 року (а.с.13-17).
Тут же суд констатує, що згода на заміну кредитора у зобов'язанні ОСОБА_1, не була передбачена кредитним договором (а.с.5-9).
Так, з 25 червня 2012 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» стало новим кредитором у зобов'язанні ОСОБА_1 за кредитним договором, при цьому, як за наявними станом на 25 червня 2012 року вимогами, так і за тими вимогами, що можуть виникнути в майбутньому.
Наведеного висновку, суд дійшов через те, що позивачем надано неспростовні та переконливі письмові докази, що підтверджують факт передання таких вимог первісним кредитором (товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс») у відповідності до умов договору купівлі-продажу прав вимоги, новому кредитору (товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»). Зокрема, серед іншого, позивачем надано витяг з договору купівлі-продажу прав вимоги та акт прийому-передачі кредитного портфелю з яких вбачається, що новий кредитор став єдиним власником всіх прав вимоги за кредитним договором, укладеним ТОВ "ПростоФінанс" та відповідачем.
Отже, починаючи з 25 червня 2012 року, ОСОБА_1 своє зобов'язання за кредитним договором повинен був виконувати на користь нового кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».
Виходячи з положень частин перших статей 526, 529 та 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умови кредитного договору передбачають, що ОСОБА_1 зобов'язаний повертати кредит та сплачувати проценти за його користування із розрахунку 9,9% річних від непогашеної суми кредиту шляхом сплати не пізніше 10 числа місяця у відповідному платіжному періоді кожного місяця суми коштів згідно графіку, який є невід'ємною частиною договору (а.с.5-9).
А положення частини першої статті 610 ЦК України передбачають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання).
З огляду на розрахунок заборгованості ОСОБА_1 (а.с.24), своє зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті процентів за його користування та комісії відповідно до умов договору (зокрема, у розмірах та строки, передбачені графіком) ОСОБА_2 не виконував, тобто допустив порушення зобов'язання, і тому станом на 10 квітня 2016 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 14619 гривень 21 копійка, з яких: 9173 гривні 83 копійки - заборгованість за кредитом; 5445 гривень 38 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.24).
Тому суд вважає доведеним виникнення у товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», на підставі пункту 5.1.2. кредитного договору, права вимоги до ОСОБА_1 щодо повернення кредиту, сплати процентів за його користування у вказаному вище розмірі станом на 10 квітня 2016 року, а також порушення цього права останнім.
Тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про стягнення з ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 06009285887 від 20 лютого 2008 року, станом на 10 квітня 2016 року, у розмірі 14619 гривень 21 копійка, з яких: 9173 гривні 83 копійки - заборгованість за кредитом; 5445 гривень 38 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1378 гривень, які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.1), вони підлягають стягненню на користь позивача з відповідача повністю. Також, з відповідача підлягають стягнення витрати понесені державою Україна на його виклик в суд.
Отже, керуючись статтями 1-11,75,88,159-197,208,209,212-215,224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ідентифікаційний код: 35326253, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, будинок 21) заборгованість за кредитним договором № 06009285887 від 20 лютого 2008 року, станом на 10 квітня 2016 року, у розмірі 14619 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять) гривень 21 (двадцять одна) копійка, з яких: 9173 (дев'ять тисяч сто сімдесят три) гривні 83 (вісімдесят три) копійки - це заборгованість по кредиту; 5445 (п'ять тисяч чотириста сорок п'ять) гривень 38 (тридцять вісім) копійок - заборгованість по процентах за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ідентифікаційний код: 35326253, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Вікентія Хвойки, будинок 21) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь держави Україна судові витрати у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Заочне рішення може бути переглянуто Рубіжанським міським судом Луганської області шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до цього суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання позивачем апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та після закінчення строку для подання відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення, якщо таку заяву не було подано. У разі подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У разі подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після закінчення строку на подання ним апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання ним апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя - Д.С. Коваленко