печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20698/16-к
21 жовтня 2016 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю особи, яка подала скаргу - ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 29 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110060000552 від 13.09.2013, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях службових осіб МВС України складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,-
ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати постанову старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 29 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110060000552 від 13.09.2013, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях службових осіб МВС України складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
В обґрунтування доводів та вимог скарг посилається на неповноту та однобічність досудового розслідування, при цьому надає власну правову оцінку діям слідчого, стверджуючи про недотримання ним порядку збирання та оцінки доказів у кримінальному провадженні на виконання завдань кримінального судочинства, внаслідок чого передчасно прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_4 та в його інтересах адвокат ОСОБА_5 підтримали доводи і вимоги скарги.
Зацікавлена особа - слідчий ОСОБА_6 та/або інший слідчий в кримінальному провадженні, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду скарги, в судове засідання не з'явилися.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З огляду на конституційні принципи змагальності сторін та диспозитивності, а також враховуючи, що ст.ст. 305, 306 КПК України визначений скорочений строк розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження, а неявка слідчого не перешкоджає розгляду скарги, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог скарги за відсутності в судовому засіданні представника органу досудового розслідування на підставі наданих заявником доказів та матеріалів кримінального провадження.
Заслухавши пояснення заявника та в його інтересах адвоката ОСОБА_5 в обґрунтування доводів і вимог скарги, вивчивши скаргу та долучені до неї матеріали, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Згідно доводів скарги, які матеріалами кримінального провадження не спростовані, копію оскаржуваної постанови ОСОБА_4 отримав лише 26.04.2016, а відтак слідчий суддя вважає скаргу поданою у встановлений ст. 304 КПК України десятиденний строк.
Судовим розглядом встановлено, що 16.07.2013 ОСОБА_4 звернувся до прокуратури Печерського районну м. Києва з заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій зазначив, що заступник департаменту матеріального забезпечення МВС України ОСОБА_7 та відповідальний секретар Центральної житлової комісії вказаного міністерства ОСОБА_8 на початку 2011 року, переслідуючи мету надати поза чергою існуючого списку квартиру ОСОБА_9 , на розгляд ЦЖК внесли питання про надання заявнику квартири з перекрученою та сфальсифікованою інформацією, внаслідок чого ОСОБА_9 безпідставно набув житло поза чергою. Зокрема, ОСОБА_4 в своєї заяві зазначив, що вищевказані посадові особи МВС безпідставно перекрутили його статус чорнобильця з 1 категорії на 2 категорію, сфальсифікували інформацію відносно членів його сім'ї та умови їх проживання, підробили протокол № 2 засідання ЦЖК МВС України від 07.04.2011.
За вказаним фактом першим слідчим відділом СУ прокуратури м. Києва здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110060000552 від 13.09.2013, яке оскаржуваною постановою закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях службових осіб МВС України складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Згідно зі ст. 215 КПК України досудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства. Зазначена норма, як і в цілому положення глави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства, однак не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов'язково належить здійснити в ході досудового розслідування для його закінчення.
Орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, в яких останній вбачає ознаки кримінально-караних діянь, та залежно від того, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, в даному випадку, передбаченого ст. 366 КК України, на власний розсуд визначає об'єм перевірочних дій, достатній, за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ч. 2 ст. 283 КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході досудового розслідування допитано свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , заявника ОСОБА_4 , досліджено письмові докази, які стосувалися предмету досудового розслідування, яким в оскаржуваній постанові надано належну правову оцінку, як окремо, так і в сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стверджуючи про необхідність проведення в ході досудового розслідування слідчих та процесуальних дій, наведених у скарзі, ОСОБА_4 між тим не розкриває, яким чином здійснення цих процесуальних дій може вплинути на правильність висновку про закриття кримінального провадження за ст. 366 КК України.
Вивчивши по доводам скарги матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає відсутніми у справі обставини, які належали до перевірки шляхом вчинення інших перевірочних дій, ніж ті що проведені у справі, а відтак посилання заявника на неповноту досудового розслідування, фактично як на єдину підставу для скасування оскаржуваного рішення, неспроможне.
Водночас, перевіряючи надані матеріали на предмет відповідності рішення про закриття кримінального провадження вимогам п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий суддя відзначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Обов'язковими елементами складу будь-якого злочину є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність), які оцінюється, не є злочином.
Стаття 366 КК України встановлює кримінальну відповідальність за Складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Аналізуючи дані досудового розслідування, слідчий суддя відзначає, що припущення ОСОБА_4 про фальсифікацію його квартирної справи не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході слідства.
Натомість, наведені ОСОБА_4 факти та обставини, також були детально перевірені в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2013, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до МВС України, за участю третіх осіб, про визнання незаконними рішень Центральної житлової комісії МВС України та зобов'язання вчинити дії.
За результатами розгляду вказаної справи суд визнав встановленим, що розподіл житла на засіданні ЦЖК МВС України 07.04.2011 був проведений з дотриманням вимог чинного законодавства у сфері житлового забезпечення громадян, а рішення ЦЖК МВС від 07.04.2011 № 2 є законним та обґрунтованим.
Право на справедливий судовий розгляд, передбачене статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини передбачає повагу до принципу верховенства права. Одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду і встановлені ним факти та обставини носять обов'язковий характер (рішення «Салов проти України» від 06.09.2005). Окрім того, щодо преюдиціальності судових рішень, які набрали законної сили, Верховний Суд України, як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, неодноразово висловлювався про обов'язковість прийняття судом, що розглядає справу, тих доказів та фактичних даних, які раніше були встановлені судовим рішенням у будь-якій іншій справі, що набрали законної сили.
Доводи скарги ОСОБА_4 та фактичні обставини справи в цілому не містять підстав вважати, що шляхом проведення слідчих та процесуальних дій в кримінальному провадженні можуть бути встановлені обставини для протилежного висновку, ніж зазначений в рішенні суду від 27.02.2013, а тим більше вказували на наявність в діях посадових осіб ЦЖК МВС України кримінально-караних діянь.
Оцінивши вищезазначені обставини в їх сукупності, слідчий суддя вважає обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та положенням закону про кримінальну відповідальність висновок слідчого про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а відтак не вбачає підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 29 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110060000552 від 13.09.2013, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях службових осіб МВС України складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1