755/6011/16-а
"23" вересня 2016 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Костів Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративний позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язати здійснити реєстрацію місця проживання особи,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, з позовом до Дніпровського районного відділу Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України з вимогою визнати неправомірною відмову Дніпровського районного відділу Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та зобов'язати Дніпровський районний відділ Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України зареєструвати за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач посилається на наступне, що позивач є членом Садівничого товариства « Сілікатчик», згідно з рішенням загальних зборів членів товариства, оформлене протоколом від 15.05.1999 року №1, на території садівничого товариства позивачем побудовано садовий (дачний) будинок №15, розташований по провулку Садовому, 4 , Дніпровський район, м. Київ, який введено в експлуатацію. Починаючи з 2012 року позивач постійно проживає у садовому будинку, іншого житла на праві власності не має. З метою реєстрації місця проживання у садовому будинку, позивач звернувся до Дніпровського районного відділу Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України, подав всі необхідні документи, однак у реєстрації місця проживання йому було відмовлено, мотивуючи тим, що садовий будинок не входить до жилого фонду Дніпровського району м. Києва, а відповідно до вимог чинного законодавства передбачена реєстрація місця проживання у житловому будинку. Позивач вважає, що відмова Дніпровського районного відділу Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України у реєстрації місця проживання є необґрунтованою, порушує права та інтереси позивача, як громадянина України, оскільки законодавством не передбачено обмежень щодо реєстрації місця проживання безпосередньо у садовому будинку, який належить позивачу на праві власності, придатний для постійного проживання, має присвоєну поштову адресу, тому, на думку позивача, відсутні правові підстави для відмови у його реєстрації у вищезазначеному садовому будинку.
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року здійснена заміна відповідача Дніпровського районного відділу Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України на належного відповідача Відділ з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у місті києві державної адміністрації.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, позивач подав до суду заяв про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача - Відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, відповідач подав до суду письмові заперечення з висловленою правовою позицію щодо підстав для відмови у задоволенні позову, які приєднано до справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи з положень ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. ( ст. 64 Конституції України)
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97.
Згідно з ч.1 ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.
Відповідно до ст.9 Конституції України вищевказані міжнародні договори є частиною національного законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником садового будинку АДРЕСА_1
18 березня 2016 року Дніпровське РВ ГУДМС України в м. Києві, у відповідь на звернення ОСОБА_1, відмовило у проведенні реєстрації місця проживання, мотивуючи тим, що реєстрація місця проживання в садовому будинку неможлива, так як садовий будинок не входить до житлового фонду Дніпровського району м. Києва, не обслуговується житлово-комунальними органами.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» з 04 квітня 2016 року повноваження з питань реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання делеговані органам місцевого самоврядування. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання.
02 серпня 2016 року Відділом з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у місті києві державної адміністрації, у відповідь на звернення ОСОБА_1, відмовило у проведенні реєстрації місця проживання, мотивуючи тим, що реєстрація місця проживання в садовому будинку неможлива з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-ІV врегульовані відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантується Конституцією.
Відповідно до ст. 3 Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Чинною редакцією вказаної статті встановлено, що реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Згідно із ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (в редакції від 11.12.2003), громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. У цій статті Закону вказано, що для реєстрації особа подає, зокрема, зразки заяв та інші документи, необхідні для реєстрації місця проживання особи, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, і якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Ніяких обмежень щодо проживання фізичної особи у садовому будинку вказаною статтею не встановлено, так як і не встановлено обмежень щодо реєстрації місця проживання у садовому будинку. Перелік приміщень, придатних для проживання в них, не є вичерпним.
В свою чергу, ст.ст. 379, 380 Цивільним кодексом України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
У відповідності до статті 50 Житлового кодексу України, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, садовий будинок №15, розташованого за адресою: м. Київ, садове товариство «Сілікатчик» (Дніпровський район), провулок Садовий 4, має присвоєну поштову адресу, знаходитися в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (м. Київ), зареєстрований як об'єкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання у ньому, відповідає встановленим технічним вимогам.
Позивач ОСОБА_1 проживає у зазначеному садовому будинку, іншого житла на праві власності не має, знятий з реєстрації останнього місця проживання, що підтверджується даними, які містяться в паспорті громадянина України, виданого на ім'я позивача.
Виходячи зі змісту положень ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», під поняттям «місце проживання» розуміється адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а під поняттям «реєстрація» розуміється внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно ст. 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в якій встановлено обмеження вільного вибору місця проживання, не встановлено обмеження щодо проживання фізичних осіб у дачних будинках.
Таким чином, спеціальним законом, який регламентує порядок реєстрації фізичних осіб за місцем їх перебування, або за місцем їх проживання - Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 29 ЦК України не встановлено жодних обмежень щодо реєстрації постійного місця проживання осіб, які проживають в садовому будинку.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових чи службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місяця перебування особи можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік обставин, які підлягають обов'язковій перевірці зі сторони адміністративного суду в справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що відмова Відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації у здійснені реєстрації позивача за місцем постійного проживання необґрунтована та не грунтується на нормах чинного законодавства, оскільки позивач звернувся із заявою щодо реєстрації місця проживання до компетентного органу з дотриманням вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, до заяви долучено необхідний перелік документів, що дає підстави визнати неправомірною відмову відповідача в реєстрації ОСОБА_1 за місцем проживання в садовому будинку АДРЕСА_1, та спонукати відповідача вчинити дії спрямовані на відновлення порушених прав позивача шляхом зобов'язання зареєструвати позивача у будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені доводи з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у місті києві державної адміністрації про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язати здійснити реєстрацію місця проживання особи є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.50 Житлового кодексу України, ст.ст.29, 379, 380 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 6,13, 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 1, 2, 5, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у місті києві державної адміністрації про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язати здійснити реєстрацію місця проживання особи задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації в реєстрації ОСОБА_1 за місцем проживання в садовому будинку АДРЕСА_1.
Зобов'язати Відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у місті києві державної адміністрації зареєструвати ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1.
Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.