Справа №755/12126/16-п
3/755/5184/16
30 вересня 2016 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Роти дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції Головного управління МВС України в Запорізькій обл. про притягнення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №316864 від 22 липня 2016 року, ОСОБА_1 22 липня 2016 року о 22 годині 55 хвилин в смт. Кирилівка, Запорізької обл., Якимівського району, керував автомобілем «Volvo 440» з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнин рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою технічного приладу «Драгер» 0814, в присутності двох свідків, від медичного огляду відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явився, про причини неявки не повідомив, а тому суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали, які надійшли з Управління патрульної служби поліції МВС України в м.Києві, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду роз'яснено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення вказується, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння та порушив п. 2.5 ПДР України.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення одночасно вказується, що ОСОБА_1 відмився від проходження огляду на стан сп'яніння та те, що його огляд проводився за допомогою приладу «Драгер».
В той же час в матеріалах справи наявний результат проходження ОСОБА_1 на стан сп'яніння.
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення та докази, долучені до протоколу, містять у собі суперечливі та сумнівні відомості, що не узгоджується з стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, в частині того, що докази про що небуть можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Крім цього, дана обставина призводить до ігнорування прав особи, яку притягають до відповідальності, оскільки позбавляє її права бути поінформованою про характер і причини притягнення до адміністративної відповідальності, не дає змоги підготуватися до свого захисту (враховуючи некоректно викладену суть правопорушення без ідентифікації ключових деталей вчинення імовірного діяння) гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 24, 30, 33, 36, 130, 245, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: